Рішення № 74746811, 18.06.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9104/17

пр. № 2/759/1474/18

18 червня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Чернишук К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 р. позивач звернувся із зазначеними позовними вимогами, після уточнення позовних вимог просить суд, стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» заробітної плати за період з 2011 р. по 2016 р. у розмірі 482038 грн 09 коп., моральної шкоди у розмірі 400000 грн 00 коп., судовий збір в сумі 6000 грн 00 коп., посилаючись на ті підстави, що позивач з 2009 р. є працівником ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», займає посаду звукорежисера служби звукорежисерів відділу виробництва технічного департаменту операційної дирекції, розмір заробітної плати становить 8200 грн 00 коп. Трудові обов'язки позивача не обмежені часовими рамками, пов'язані з постійними понаднормовими роботами, здійснення посадових обов'язків у нічний час, святкові та вихідні дні. Оплата праці в понаднормовий час, святкові та неробочі дні, нічний час відбувалася з порушенням трудового законодавства, у зв'язку з чим виникла заборгованість у виплаті заробітної плати за період з 2011 р. по 2016 р. у розмірі 482038 грн 09 коп. Крім того, дії відповідача щодо невиплати заробітної плати призвели до моральних страждань позивача, що тривають досить значний період часу, полягають у постійних переживаннях щодо неможливості матеріального забезпечення родини на належному рівні, існування конфліктних ситуацій у родині через фінансові труднощі, позивач є єдиним годувальником у сім'ї, змушений перебувати в постійному пошуку додаткових заробітків, розмір моральної шкоди оцінює в сумі 400000 грн 00 коп.

У судовому засіданні позивач та його уточненні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог. У письмових запереченнях зазначив про відсутність належних та допустимих доказів підтвердження позовних вимог, зокрема, достовірних даних про кількість відпрацьованих годин у 2011 р.-2016 р., невірного нарахування і виплати заробітної плати за вказаний період, оскільки нарахування заробітної плати здійснюється відповідно до фактично відпрацьованого часу, на підставі відповідних документів, що і було зроблено відповідачем. За відсутності зазначених доказів, вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями підприємства та моральними стражданнями позивача.

15.05.2018 позивачем надано відповідь на заперечення відповідача, зазначено про невідповідність тверджень представника ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» обставинам справи. Відповідач свідомо не надає витребувані судом табелі робочого часу позивача, оскільки до них вносились недостовірні дані, табелювання проводилось без дотримання нормативних вимог. Відповідач вибірково надав витяги з табелів робочого часу щодо яких позивач не має претензій. Твердження відповідача про неможливість встановити кількість відпрацьованого часу є неправдивими.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01.10.2009 ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна» та ОСОБА_1 уклали трудовий договір №091952/51, відповідно до п. 1 якого працівника прийнято на роботу в технічний департамент на посаду звукорежисера служби аудіо і відео монтажу відділу забезпечення ефіру із обов'язком своїми діями виконувати роботу, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та іншим внутрішнім документам, затверджених роботодавцем (а.с. 17-24, т. 4).

Пунктом 5.1 договору визначено, що робочий час і час відпочинку визначається у відповідності з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень (п. 5.1). Роботодавець може вносити зміни у правила внутрішнього трудового розпорядку та/або затверджувати окремі графіки роботи, які поширюють свою дію на працівника, що оформлюється відповідним наказом (п.5.4). На період випробувального терміну працівнику виплачується заробітна плата у розмірі 6720 грн 00 коп., починаючи з четвертого місяця трудових відносин, працівнику виплачується заробітна плата у розмірі 7330 грн 00 грн.

Факт перебування сторін у трудових відносинах також підтверджується особовою карткою працівника, де містяться анкетні дані про позивача, відомості про переміщення, відпустки (а.с. 14-15, т. 1).

22.12.2009 додатковим правочином до трудового договору від 01.10.2009, укладеним між сторонами визначено, що після закінчення випробувального терміну, не раніше ніж 11.01.2010 працівнику щомісяця виплачується заробітна плата у розмірі 7330 грн 00 коп. (а.с. 25, т. 4).

30.09.2010 додатковим правочином до трудового договору від 01.10.2009 сторони дійшли згоди, що трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк (а.с. 26, т. 4).

19.05.2014 сторони уклали додатковий правочин до трудового договору від 01.10.2009, відповідно до якого позивач з 19.05.2014 обіймає посаду звукорежисера служби звукорежисерів відділу виробництва технічного департаменту (а.с. 27, т. 4).

Відповідно до посадової інструкції звукорежисера відділу, виробництва департаменту операційної дирекції, затвердженої 24.11.2016 до обов'язків звукорежисера належить: забезпечення звукового супроводу під час прямого ефіру, запису матеріалу, монтажу матеріалу, озвучування матеріалу згідно творчого та технічного завдання, робота над творчим та технічним рішенням звукового супроводу телевізійних передач, підбір звукового супроводу згідно вимог замовника, налаштування звукового обладнання, апаратної озвучування, комутація та розстановка мікрофонів на знімальному майданчику, студії, контроль за виконанням мовних та музикальних текстів, правильною артикуляцією, синхронністю аудіо та відео ряду, підготовка та здача звіту виконаної роботи, підтримка в належному стані обладнання та приміщення (п. 5 інструкції) (а.с. 4-7, т. 4).

03.07.2017 ОСОБА_1 подав заяву про звільнення (а.с. 28, т. 4).

Наказом №359-К від 03.07.2017 про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з посади звукорежисера з 05.07.2017 за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, виплачено працівнику грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01.10.2015 по 30.09.2016, 01.10.2016 по 05.07.2017, за погодженням сторін здійснено одноразову виплату у розмірі 31272 грн 00 коп. (а.с. 29, т. 4).

Відповідно до довідки №250 від 18.05.2017, за період з жовтня 2016 по березень 2017 заробітна плата позивача в загальному розмірі становила 60718 грн 30 коп., середній заробіток становить 10119 грн 72 коп. (а.с. 39, т. 4).

З розрахункової відомості підприємства за період з 2011 р. по 2017 р. вбачається, що за 2011 р. ОСОБА_1 з червня по грудень нараховано 55678 грн 28 коп., премія за результатом роботи за рік становить 8430 грн 00 коп., відпустка - 9205 грн 84 коп., всього виплачено заробітну плату у розмірі 48578 грн 19 коп. За 2012 р. позивачу нараховано 102800 грн 57 коп., відпустка 7163 грн 52 коп., додаткова відпустка 2984 грн 80 коп., премія 123 грн 62 коп., всього виплачено 83672 грн 12 коп. За 2013 р. працівнику нараховано 112476 грн 92 коп., премія 5901 грн 00 коп., відпустка 1524,15 грн, додаткова відпустка 9127 грн 80 коп., премія 644 грн 82 коп., всього виплачено 88813 грн 06 коп. За 2014 р. ОСОБА_1 нараховано 106053 грн 04 коп., лікарняні 1658 грн 24 коп., відпустка 6942 грн 24 коп., індексація зарплати 1158 грн 32 коп., премія 562 грн 85 коп., всього виплачено 83269 грн 95 коп. За 2015 р. позивачу нараховано 124200 грн 70 коп., відпустка 7506 грн 00 коп., індексація заробітної плати 3465 грн 78 коп., додаткова відпустка 6205 грн 10 коп., премія 809 грн 93 коп., всього виплачено 95771 грн 58 коп. За 2016 р. працівнику нараховано 129497 грн 05 коп., лікарняні 1363 грн 20 коп., відпустка 8289 грн 60 коп., індексація заробітної плати 111 грн 00 коп., додаткова відпустка 3489 грн 20 коп., всього виплачено 97768 грн 00 коп. За 2017 р. січень-липень ОСОБА_1 нараховано 77129 грн 03 коп., одноразова виплата 31272 грн 00 коп., лікарняні 1699 грн 00 коп., 676 грн 24 коп., відпустка 1748 грн 30 коп., індексація заробітної плати 561 грн 00 коп., компенсація відпустки 11985 грн 75 коп., додаткова відпустка 3487 грн 30 коп. (а.с. 40-51, т. 4).

Позивач, посилаючись на порушення умов трудового законодавства щодо оплати праці в понаднормовий час, святкові та неробочі дні, нічний час, просить стягнути з відповідача заробітну плату за період з 2011 р. по 2016 р. у розмірі 482038 грн 09 коп., відповідно до висновку експертного дослідження №22/17 від 10.04.2017 (а.с. 17-28, т. 1).

При дослідження судом даного висновку експертного дослідження №22/17 від 10.04.2017, встановлено, що розрахунок проведений виходячи з місячного окладу, зазначеного у відомості, середньомісячної кількості робочих годин у календарному році та даних недійних планів про роботу ОСОБА_1 в нічні часи, святкові та вихідні дні, з припущенням, що такі часи взагалі не оплачувались. Розрахунок здійснювався наступним чином: кількість робочих годин у році при 40-годинному робочому тижні становить 2002-2003 годин; годинна тарифна ставка для розрахунків доплати: річний фонд оплати праці (згідно з відомостями пенсійного фонду)/2002 ч.=Х; оплата за 1 год. роботи в нічний час: Х*135%; оплата за 1 год. роботи у святковий та вихідний день Х*2. Заробітна плата за понаднормовий час, святкові та неробочі дні, нічний час у 2011 р. склала 21259 грн 60 коп., за 2012 р. 101352 грн 34 коп., за 2013 р. 110774 грн 08 коп., за 2014 р. 88898 грн 77 коп., за 2015 р. 85859 грн 60 коп., за 2016 р. 73893 грн 70 коп. Загальна сума складає 482038 грн 09 коп.

19.04.2017 позивач звернувся до керівництва ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» про виплату заборгованості із заробітної плати за роботу в понаднормовий час, святкові та неробочі дні, нічний час за період з 2011 р. по 2016 р. (а.с. 32-33, т. 1).

Відповідач листом від 03.05.2017 повідомив позивачу, що роботодавцем заробітна плата виплачується у порядку та строки у відповідності до діючого законодавства України, порушення трудового законодавства щодо виплати заробітної плати відсутні (а.с. 34, т. 1).

Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до положення ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, колективних договорів, трудових договорів.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Згідно ст. 106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 цього Кодексу.

Згідно ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ст. 54 КЗпП України, при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Статтею 108 КЗпП України визначено, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1990 визначено, що при вирішенні спорів про оплату роботи в надурочний час судам слід мати на увазі, що передбачене ч. 4 ст. 106 КЗпП положення про заборону компенсації надурочних робіт шляхом надання відгулу поширюється і на випадки їх виконання у святкові, неробочі та вихідні дні. В разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі - шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою (ст. 106 КЗпП), і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.

Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.

Працівникам, які залучались до роботи у святковий чи неробочий день, вона оплачується за години, відпрацьовані в ці дні: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; тим, чия праця оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної такої ставки, а тим, хто одержує місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо ця робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної такої ставки, якщо цю норму було перевищено.

На бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Пунктом 19 Постанови Пленуму №13 від 24.12.1990 встановлено, що при вирішенні спорів про доплату за роботу в нічний час судам належить виходити з положень статей 54, 108 КЗпП і враховувати, що нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку і робота в такий час має оплачуватись роботодавцем у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою, регіональною угодами або колективним договором, але в будь-якому разі не нижче від 20 відсотків тарифної ставки (окладу) працівника за кожну годину. Оплата в зазначеному розмірі провадиться незалежно від того, скільки годин робочого часу припадає на нічний час.

Позивач, як на підставу задоволення своїх вимог посилається на висновок експертного дослідження від 10.04.2017, за результатами якого розмір заробітної плати за роботу у святкові, вихідні дні, нічний, надурочний час за період з 2011 р. по 2016 р. складає в сумі 482038 грн. 09 коп. Даний висновок суд не може прийняти в якості належного доказу, оскільки його розрахунки наведено неточно, містить припущення, зокрема, зазначено, що розрахунок проведений з припущенням того, що робота в нічний час, святкові та вихідні дні взагалі не оплачувалась. Відповідач дану вимогу заперечив, зазначив, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог трудового законодавства, в підтвердження чого надав розрахункові відомості. Висновок проведено без табелю обліку робочого часу, штатного розкладу ТОВ ТРК «Україна», даних про посадовий оклад працівника. Тобто нарахована сума є неточною. З наведених положень чинного законодавства вбачається, що робота у святкові, вихідні дні, нічний, надурочний час розраховується відповідно до ставки (окладу).

Суд також критично відноситься до робочих графіків, наданих позивачем до позовної заяви (а.с. 35-250, т. 1, а.с. 1-250, т. 2, а.с. 1- 250, т. 3), оскільки вони не підтверджують правомірності наведених відомостей у них, а саме, дійсності озвучення позивачем матчів та програм у наведений день та час. Роздруківки робочих графіків не завірені належним чином.

Робочі графіки роботи позивача за спірний період на вимогу суду відповідачем надано не було, що також позбавляє суд можливості перевірити додержання правомірності нарахованої судовим експертом заборгованості в оплаті праці у нічний, надурочний час, у святкові, вихідні дні, тобто розмір заборгованості належними та допустимими доказами доведено не було, а саме не доведено, коли саме працівник, в який день (дні), місяць (місяці), рік (роки), під час роботи в ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», залучався до виконання надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та не робочі дні.

Таким чином суд приходить до висновку, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», як роботодавець, не порушувало законних трудових прав позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за роботу у надурочний, нічний час, у святкові та неробочі дні.

Оскільки позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про стягнення заробітної плати, тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами, ст.ст. 32, 34, 40, 49-2, 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 18.06.2018.