Рішення № 7474592, 04.03.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

№2-2071 2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2009 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Іваненко Ю.Г.

при секретарі - Арнаутові Я.Б.,

з участю представника позивача - Кучаєвої Ю.Г.

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 березня 2007 року між ЗАТ „ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1.30670, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 30 000, 00 грн., під проценту ставку 22 % річних на строк 60 місяців.

Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_2 як позичальник зобов'язувалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ЗАТ „ПроКредит Банк" та ОСОБА_3 уклали договір поруки №1.30670-ДП1 від 15 березня 2007 року.

Однак, ОСОБА_2 не забезпечив своєчасне погашення кредиту, наслідок чого утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні, в зв"язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час попереднього судового засідання представник позивача зменшила позовні вимоги в зв"язку з частковою сплатою заборгованості та просила суд стягнути з відповідачів 21 769, 62 грн.

В попередньому судовому засіданні представник позивача Кучаєва Ю.Г. позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги позивача визнали.

Відповідно до п. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 15 березня 2007 року між ЗАТ „ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1.30670, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 30 000, 00 грн., під проценту ставку 22 % річних на строк 60 місяців.

Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_2 як позичальник зобов'язувалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства, не забезпечила своєчасне повернення кредиту, та на момент подачі позовної заяви загальний строк прострочення погашення кредиту становить 78 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, кредитор справі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більше ніж 3 (три) банківські дні.

Так, 19.12.08р. позивач надсилав ОСОБА_2 вимогу про повне дострокове погашення кредиту №2297 від 15.12.2008 p., однак відповідач вимогу не виконав та кредит не погашено.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за користування кредитом позивальник сплачує позивачу 22 % річних, а отже ці проценти повинні сплачуватися за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань, позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше на 15 грн. у еквівалентів валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі частково погасили заборгованість по кредиту та заборгованість становить 21 769, 62 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ЗАТ „ПроКредит Банк" та ОСОБА_3 уклали договір поруки №1.30670-ДП1 від 15 березня 2007 року.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, а отже, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Так, 15.12.2008 року позивач в зв'язку з виникненням заборгованості ОСОБА_2 звернувся до поручителя з вимогою №2298 від 15.12.2008 року про виконання зобов'язань відповідача - ОСОБА_2 відповідно до умов договору. Однак, ці вимоги позивача виконані не були та погашення кредиту на підставі договору поруки не відбулося.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є законними та обгрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню сплачені позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 536, 551, 554, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 58, 88, 130, 154, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк" /р/р 290960001.980 у ЗАТ „ПроКредит Банк", ідентифікаційний номер 21677333, МФО 320984, м. Київ, пр. Перемоги, 107-а/ - 21 769 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят дев"ять) гривень 62 копійки заборгованості за кредитним договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк" /р/р 290960001.980 у ЗАТ „ПроКредит Банк", ідентифікаційний номер 21677333, МФО 320984, м. Київ, пр. Перемоги, 107-а/ - 227 (двісті двадцять сім) гривень 45 копійок судового збору.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Закритого

акціонерного товариства „ПроКредит Банк" /р/р 290960001.980 у ЗАТ „ПроКредит Банк", ідентифікаційний номер 21677333, МФО 320984, м. Київ, пр. Перемоги, 107-а/ - 30 гривень інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи.

Скасувати всі заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2009 року, а саме:

зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3) в сумі 22 744 (двадцять дві тисячі сімсот сорок чотири) гривні 62 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом місяця.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.