Рішення № 7474531, 10.03.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-500/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Миколайчук Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення і радіомовлення України, треті особи - Державне підприємство Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм», ОСОБА_2, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України про скасування наказів та поновлення на роботі,-

встановив:

В липні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про скасування наказів Державного комітету телебачення та радіомовлення України №43-к від 30.01.2007 року і № 44-к від 30.01.2007 року і поновлення його на посаді генерального директора Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм».

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Держкомтелерадіо від 30.01.2007 року № 43-к ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Студії «Укртелефільм» з 30 січня 2007 року згідно підпункту «б» пункту 2 Контракту №2 від 10.08.2007 року за грубе порушення законодавства та умов контракту, п.8 ст.36 КЗпП України. Звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності позивача (перебування на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні), а підстави звільнення не відповідають вимогам чинного законодавства, умовам контракту і фактичним обставинам діяльності позивача на посаді.

В судовому засіданні позивач і представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили їх задовольнити у повному обсязі, а саме: поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Української студії телевізійних фільмів ( студія «Укртелефільм» та скасувати накази Державного комітету телебачення та радіомовлення України № 43-к та №44-к від 30.01.2007 року.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те , що заборона на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не розповсюджує свою дію на випадки розірвання трудового контракту з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпГІ України. Позивач звільнений у зв'язку з порушеннями, зазначеними в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» від 30.11.2006 року та Довідці комплексної перевірки діяльності Студії за період з 2004 по 2006 роки. Крім того, на думку представників відповідача, позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду, а також неправомірно об'єднав позовні вимоги про скасування актів індивідуальної дії (наказів) і вимоги про поновлення на роботі, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Треті особи в судове засідання не з'явились. Про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 серпня 2000 року ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора Української студії телевізійних фільмів (студія Укртелефільм) шляхом укладення Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України правонаступник -Державний комітет телебачення та радіомовлення України) трудового Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності . Контракт діяв з: 10.08.2000 по 09.08.2001 роки та був продовжений з 10.08.2001 року Головою Держкомінформу по 09.08.2004 року, а також 09.08.2004 року - по 08.08.2009 року (пункт 42 Контракту) (том 1 а.с.5-12).

Відповідно до пункту 29 Контракту передбачені підстави звільнення керівника з посади, та підстави розірвання Контракту з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії.

Перелік підстав для розірвання Контракту і звільнення керівника з ініціативи роботодавця, зазначений в п.29 Контракту і є вичерпним.

Наказом Держкомтелерадіо від 30.01.2007 року № 43-к ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Студії «Укретелефільм» з 30 січня 2007 року згідно підпункту «б» пункту 2 Контракту №2 від 10.08.2007 року за грубе порушення законодавства та умов контракту, п.8 ст.36 КЗпП України (том 1а.с.14).

Суд відхиляє доводи представників відповідача щодо наявності в діях позивача грубих порушень законодавства і обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акта ревізії фінансово-господарської діяльності Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» за період з 01.01.2004 року по 01.10.2006 року №03-22/34 від 30 листопада 2006 року (а.с. 105-139), складеного Головним контрольно-ревізійним управлінням України Державної контрольно-ревізійної служби, виявлені порушення в ході ревізії повністю усунуто (2056434,86 грн. - оприбуткована земельна ділянка на позабалансовий рахунок; 700,00 грн. - лишки; 431,25 грн. - понаднормативні витрати на проїзд; 1453 грн. - недоотримано доходів) (арк. 35 Акта від 30.11.2006 року №03-22/34). У листі Головного контрольно-ревізійного управління України №03-14/549 від 11.12.2006 року (а/с 184) зазначено, що встановлено ряд порушень як з боку Кіностудії, так і Держкомтелерадіо.

За повідомленням Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України про порушення у фінансово-господарській діяльності Студії 15 лютого 2007 року Генеральною прокуратурою України було порушено кримінальну справу №49-2089 за фактами зловживання службовим становищем службовими особами «Укртелефільм» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.05.2007 року №11а-1158/2007 постанова від 15.02.2007 року про порушення кримінальної

справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами «Укртелефільм» скасована, в порушенні кримінальної справи відмовлено (а.с.22-26). В ухвалі від 29.05.2007 колегія суддів Апеляційного суду м.Києва встановила, що «з акта Головного контрольно-ревізійного управління України за наслідками планової ревізії фінансово-господарської діяльності студії за період з 1 січня 2004 року по 1 жовтня 2006 року, яка була проведена під час перевірки заяви Держкомтелерадіо України видно, що наявність будь-якої шкоди державному підприємству не зафіксовано». «Суддя необгрунтовано погодився з висновком прокурора, що службові счгоби студії при підписанні 30 січня 2004 року з товариством договору про спільну діяльність щодо інвестування та будівництва адміністративно-житлового комплексу діяли всупереч статуту, яким здійснення спільної діяльності у сфері будівництва не передбачено». В розпорядження суду була надана довідка, що орендована студією земельна ділянка "ощею 1,4532 га обліковується по бухгалтерському обліку, нікому не передавалася, за неї студія щомісячно сплачує орендну плату, а земля використовується суто за цільовим гггизначенням згідно з умовами угоди».

25 січня 2007 року на підставі наказу Держкомтелерадіо України від 16 січня 2007 гсху №4 було проведено комплексну перевірку діяльності Студії «Укртелефільм» за період з ГХ4 по 2006 роки, результати якої оформлені Довідкою від 25.01.2007 року (том Іа.с. 140-181).

Як вбачається з Довідки про результати перевірки Української студії телевізійних С-тьмів «Укртелефільм» від 25.01.2007 року, перевірка проводилася у відсутності генерального директора ОСОБА_1 Довідка підписана ч.1енами робочої групи - посадовими хобами Держкомтелерадіо.

В судовому засіданні 25.02.2008 року представник відповідача Маковій В.Г. зазначив, що відповідач не ознайомлював позивача з Довідкою про результати перевірки, пояснення щодо викладених у ній фактів у позивача не вимагав.

Враховуючи, що звільнення за грубе порушення законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, є дисциплінарним стягненням, його застосування повинно проводитися з дотриманням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 із змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила, і порядок застосовування дисциплінарних стягнень.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або вповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

На порушення зазначених вимог закону відповідач не звертався до позивача для отримання письмових пояснень з питань, викладених у Довідці про результати перевірки. Крім того, відповідно до п.13 укладеного

між сторонами контракту орган управління має право вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків щодо управління підприємством та розпорядження його майном.

Судом встановлено, що відповідач не зажадав від позивача ні достроковий звіт, ні щорічний звіт про результати виконання показників, передбачених контрактом, за встановленою формою, який подається до 15 березня наступного за звітним року (п.12 Контракту).

При оцінці доказів, на підставі яких проведено звільнення, у їх сукупності суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

У зв'язку з цим висновки про усунення керівництвом Студії порушень і відсутність шкоди, викладені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» за період з 01.01.2004 року по 01.10.2006 року, а також 5 ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2007 року №11а-1158/2007 про скасування постанови про порушення кримінальної справи, є належними і допустимими доказами по ліній справі.

Статтями 10 та 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які їсна посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду допустимих доказів на підтвердження факту того, що позивач вчинив грубе порушення законодавства чи умов Контракту і в результаті цих дій для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи, і т.п.). Лист Міністерства Внутрішніх справ України від 05.02.2008 року № 1778/08 на адресу Державного комітету України телебачення та радіомовлення (а/с 197) не може вважатися допустимим доказом по справі з огляду на таке. В листі не зазначено, що кримінальна справа порушена проти позизача. а порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовими особами Студії, які недорахували прибуток підприємства за 2005-2007 роки, в будь-якому випадку не стосується обставин, на підставі яких був виданий наказ про звільнення позивача за посади генерального директора.

Посилання представника відповідача на те, що заборона на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не розповсюджується на випадки припинення трудового договору за п.8 ст.36 КЗпП України, не грунтується на нормах чинного трудового законодавства і обставинах справи.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 22.01.2007 року до 30.01.2007 року включно підтверджується листком непрацездатності серія ААН №460187, виданим Вузловою лікарнею №1 ст.Дарниця (а.с.183) ( оригінал оглянутий в судовому засіданні). 3 31 січня 2007 року ОСОБА_1 знаходився в хірургічному відділенні вузлової лікарні

№1 ст.Дарниця ( а.с.17 ,копія Довідки за підписами лікуючого лікаря і завідуючого хірургічним відділенням лікарні в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (в установлених законом випадках - довідку) про його тимчасову непрацездатність. Правила про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст. 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Закон не містить винятків щодо застосування даного правила до розірвання трудового контракту, якщо таке розірвання проводиться з ініціативи роботодавця.

Суд встановив, що відповідач на момент видачі наказу про звільнення знав про тимчасову непрацездатність позивача. Так, відповідно до наказу по особовому складу Держкомтелерадіо від 18.12.2006 року №437к на період тривалої тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 19.12.2006 року виконання обов'язків генерального директора Студії покладено на заступника генерального директора Артеменка І.В. В Довідці про результати перевірки Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» від 25.01.2007 року також зазначено про відсутність позивача на роботі, що покладало на відповідача обов'язок з'ясувати питання про продовження його тимчасової непрацездатності на день звільнення, а за відсутності достовірної інформації про працездатність позивача - не проводити його звільнення з огляду на вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України.

В Акті від 30.01.2007 року (том 1 а.с.205), підписаному спеціалістами Держкомтелерадіо Маковієм В.Г. і Настасієнко Т.М., зазначено, що ці службові особи намагалися ознайомити ОСОБА_1 з наказом про його звільнення в приміщенні Студії «Укртелефільм» та за місцем його проживання. Відповідач не надав докази того, що він вживав необхідні заходи для ознайомлення позивача з результатами перевірок, які стали підставою для звільнення, отримання від позивача письмових пояснень, з'ясування причин відсутності на роботі, не звертався до відділу кадрів Студії «Укртелефільм» з цих питань.

Доводи відповідача щодо об'єднання позивачем вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, необгрунтовані і спростовуються наступним. Спір виник з трудових правовідносин, оскільки предметом судового розгляду є питання законності звільнення позивача із займаної посади і призначенням на цю посаду тимчасово виконуючого обов'язки. Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Спірні накази видані у межах трудових відносин та не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії, на реалізацію владних управлінських функцій Держкомтелерадіо. Отже, спір підлягає розгляду

у порядку цивільного судочинства з урахуванням особливостей розглядіу, трудових спорів.

Суд також дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом про поновлення на посаді.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у справах про звільнення працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. За змістом ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Стаття 233 КЗпП встановлює спеціальне правило щодо початку перебігу строку для звернення до суду із вимогами про поновлення на роботі, а саме працівник може звернутися ло суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тобто початок перебігу строку пов'язаний з днем вручення працівнику копії наказу про звільнення або видачі йому трудової книжки.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 4.1-4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Мін'юсту України від 29.07.1993 № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Сторони не оспорювали той факт, що відповідач не вручав позивачеві копію наказу про його звільнення та на дату розгляду справи не видав трудову книжку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2007 року представник позивача подав до Шевченківського районного суду м. Києва адміністративний позов про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про звільнення ОСОБА_1 Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2007 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду від 03.07.2007 року за заявою позивача про відкликання позовної заяви адміністративний позов залишено без розгляду (том 1 а.с.198-199).

Право на справедливий судовий розгляд, визначене ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Враховуючи, що позивач невідкладно після того, як дізнався про своє звільнення, звернувся до суду, проте ефективним засобом правового захисту в розумінні процесуального законодавства було звернення в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про належне і добросовісне ставлення позивача до реалізації свої прав і поважність причин пропуску строку при зверненні до Голосіївського районного суду м.Києва.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір,

поновлює незаконно звільненого працівника на попередній роботі, тобто на роботі за трудовим договором (ст. 21 КЗпП України). Після поновлення на роботі відновлюється дія незаконно розірваного попереднього трудового договору (контракту) і повторне його укладення не вимагається, як не вимагається і видання відповідних наказів Держкомтелерадіо. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

З урахуванням викладеного дія Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, укладеного 10.08.2000 року між ОСОБА_1 і Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України (правонаступник - Державний комітет телебачення і радіомовлення України), є відновленою з дня постановления рішення суду про поновлення на роботі. Рішення суду про поновлення позивача на посаді генерального директора Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» підлягає негайному виконанню шляхом фактичного допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов'язків, передбачених Контрактом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ Державного комітету телебачення та радіомовлення України за № 43-к від 30.01.2007 року «Про звільнення ОСОБА_1.» та наказ за № 44-к від 30.01.2007 року «Про призначення в.о. генерального директора Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» ОСОБА_2.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм».

Стягнути з Державного комітету телебачення і радіомовлення України на користь держави 08(вісім) гривень 50 копійок судового збору.

Стягнути з Державного комітету телебачення і радіомовлення України 15 (п'ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (01, Голосіївський районний суд міста Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077879, р/р 31211259700002, банк ГУДК у м. Києві).

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.