Постанова № 74742275, 13.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 642/6852/16ц

Провадження № 22-ц/790/3364/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А,

суддів: Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

заявник – Харківська міська рада

заінтересована особа – Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року в складі судді Проценка Л.Г.,

в с т а н о в и в :

28 жовтня 2016 року Харківська міська рада (далі по тексту – ХМР) звернулася у суд із заявою про визнання спадщини відумерлою, та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова.

Доводи заяви мотивовані тим, що відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» від 11 червня 2014 року за № 10153/2/07-05 квартира АДРЕСА_1 приватизована, однокімнатна, ізольована, загальною площею 29,56 кв.м, житловою площею 17,46 кв.м, власником якої є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 06 лютого 2013 року.

За даними довідки з місця мешкання про склад сім’ї та прописку, наданої КП «Жилкомсервіс» від 24 квітня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3, знята з реєстрації у зв’язку зі смертю.

Відповідно до інформації КП «Харківське міське БТІ» від 08 серпня 2014 року № 5794 вказана квартира, станом на 31 грудня 2012 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 листопада 1995 року Другою Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці, реєстровий номер 1261.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 червня 2016 року відомості про власників квартири 3 19 по вул. Старопрудній, 4 у м. Харкові відсутні.

З поквартирної картки (форма Б) вбачається, що інші особи, в тому числі члени сім’ї, родичі, при житті ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживали.

З моменту смерті власників квартири правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП «Жилкомсервіс» ніхто не надавав.

З урахуванням викладеного ХМР просила задовольнити заяву.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року заява ХМР задоволена.

Визнано відумерлою спадиною квартиру АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_3, померлої 06 лютого 2013 року.

Передано квартиру АДРЕСА_2 територіальній громаді м. Харкова.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року скасувати, у задоволенні заяви ХМР відмовити, посилаючись на те, що суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов’язки ОСОБА_1, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з’ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що 06 лютого 2013 року померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_4, про що складено актовий запис № 1967 від 06 лютого 2013 року.

Після своєї смерті померла залишила заповіт, за яким квартиру АДРЕСА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_1

24 липня 2013 року за заявою спадкоємця ОСОБА_5 про прийняття спадщини Другою Харківською державною нотаріальною конторою (далі по тексту Друга ХДНК) було заведено спадкову справу № 414/2013, спадкодавцем у якій вказано ОСОБА_4.

Ім’я померлої було записано у свідоцтві про смерть та у спадковій справі, як «Оксана» згідно паспорту померлої.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року у справі № 6421930/17 за заявою ХМР Харківської області до актового запису № 1967 від 06 лютого 2013 року було внесено зміни, а саме: змінено ім’я померлої 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 з «Оксани» на «Ксенія», та було встановлено, що у написанні ім’я спадкодавця є розбіжності в різних документах.

За таких обставин, спадкодавець ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 (ОСОБА_3) Данилівни є її донька ОСОБА_1, яка після смерті матері прийняла спадщину, звернувшись у встановлений строк до Другої ХДНК із заявою про прийняття спадщини. Однак, станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 не отримала свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 вважав, що спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 в жодному разі не можна вважати відумерлою.

Крім цього, зазначав, що суду першої інстанції було достеменно відомо про розбіжність в написанні ім’я спадкодавця ОСОБА_4 (ОСОБА_3) Данилівни, однак, запит до Другої ХДНК було направлено виключно з написанням ім’я спадкодавця, як «Ксенія».

Враховуючи без альтернативність написання ім’я в запиті суду Другою ХДНК було надано відповідь від 17 листопада 2016 року, згідно якої після смерті ОСОБА_3, померлої 06 лютого 2013 року спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, заповіти не посвідчувалися. Зазначена відповідь й була покладена в основу судового рішення.

Крім того, зазначав, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади, оскільки відповідно до частини 1 статті 1277 ЦК України суд наділений повноваженнями лише щодо визнання спадщини відумерлою за заявою відповідно органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 вважав, що суд першої інстанції не з’ясував фактичних обставин, які мають значення для правильно вирішення справи, належним чином не перевірив чи є спадкоємці за заповітом або за законом після смерті ОСОБА_4 (ОСОБА_3) Данилівни, та те, що ОСОБА_1 відповідно до закону прийняла спадщину, і, відповідно , не вирішив питання про залучення спадкоємця до участі у справі як заінтересовану особу, та передчасно ухвалив оскаржуване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ХМР суд першої інстанції виходив із положень статей 1277 ЦК України та своє рішення мотивував тим, що квартира АДРЕСА_2 не прийнята у спадщину, з часу відкриття цієї спадщини сплинув один рік, суд вважав, що є підстави для задоволення вимоги та визнання спадщини ОСОБА_3, яка померла 06 лютого 2013 року, що складається з вищезазначеної квартири – відумерлою та передання її територіальній громаді м. Харкова.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 листопада 1995 року, посвідченого Другою Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Згідно заповіту, складеного ОСОБА_3 06 серпня 1996 року, остання на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй квартиру № 19, що знаходиться в м. Харкові, вул. Старопрудна, 4, заповіла дочці ОСОБА_1 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої ХДНК 06 серпня 1996 року та зареєстрований у реєстрі під № 1-4535.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 388193, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління 06 лютого 2013 року, складено відповідний актовий запис № 1967 про смерть ОСОБА_4, у віці 91 років.

24 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Другої ХДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, та була відкрита спадкова справа.

З копії паспорту ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що він був виданий 27 жовтня 1997 року, ім’я власника паспорта українською мовою «Оксана», а російською мовою – «Ксения». На сторінці паспорту про місце проживання зазначено: АДРЕСА_4, дата реєстрації 14 вересня 1979 року.

З рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року, копія якого знаходиться в матеріалах спадкової справи, вбачається, що судом внесено зміни до актового запису про смерть № 1967 від 06 лютого 2013 року, а саме – змінено ім’я померлої 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 з «Оксани» на «Ксенія».

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 5 цієї статті передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилом частини 1 статті 1276 ЦК України відумерлою суд визнає спадщину у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

У заяві до суду про визнання спадщини відумерлою, згідно положень статті 335 ЦПК України повинно бути зазначено окрім відомостей про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Звертаючись у суд із заявою по визнання спадщини відумерлою, ХМР достеменно було відомо, що є розбіжності в імені померлої, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується подачею ХМР заяви до Ленінського районного суду м. Харкова про внесення змін до актового запису. Проте, у клопотанні про витребування судом доказів, а саме: з Другої ХДНК відомостей про те, чи звертався хто-небудь із заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої 06 лютого 2013 року, та чи видавалось свідоцтво про право на спадщину, а також витяг зі спадкового реєстру та реєстру заповітів, - заявник не зазначив, що є розбіжності в імені померлої, та не заявив клопотання про витребування таких відомостей відносно ОСОБА_4, померлої 06 лютого 2013 року.

З огляду на викладене та враховуючи що рішення судом ухвалене на неповно з’ясованих обставинах справи, колегія вважає за необхідне рішення суду скасувати, а у задоволенні заяви ХМР відмовити.

За результатами розгляду апеляційної скарги представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю і ухвалює нове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382- 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_7