Постанова № 74742262, 12.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» червня 2018 року

м. Харків

справа № 638/6998/17-ц

провадження № 22ц/790/2969/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_2, представник відповідача – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року в складі судді Штих Т.В.,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19 травня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Зазначив, що банк свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 31 серпня 2017 року має перед банком заборгованість в розмірі 28864,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2571,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3050,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 1350,70 грн.

Вказав, що на даний час ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 28864,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2571, 37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3050,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 1350,70 грн. та стягнути судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписання відповідачем анкети-заяви від 19 травня 2011 року, отримання та активація нею картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчить про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування платіжних карток; що банком надано всі належні та достатні докази, що підтверджують укладення договору між сторонами та видачу кредитних коштів; зі своєї сторони, відповідачем не надано жодного доказу на спростування позовних вимог, крім письмових заперечень; що отримання кредиту та розмір заборгованості неоспорений позичальником; що матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами договору та видачі на підставі нього коштів; зі сторони відповідача заперечень не було; жодного доказу наданого банком відповідачем та судом першої інстанції не спростовано.

31 травня 2018 року ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якій вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду – скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки підписання ОСОБА_2 анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не свідчить про укладення сторонами кредитного договору, підстав для задоволення позову банку не має.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що 19 травня 2011 року між ОСОБА_2 та банком укладено кредитний договір № б/н, який складається з заяви-анкети позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Пам’ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до лютого 2015 року. На підставі пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, протягом 2011 – 2014 року кредитний ліміт змінювався 5 разів: 19 травня 2011 року знижено до 300,00 грн., 19 травня 2011 року – збільшено до 2800,00 грн., 06 жовтня 2014 року встановлено 2580,00 грн., 14 жовтня 2014 року встановлено 2580, 00 грн. Під час дії кредитного договору неодноразово змінювалася процентна ставка: з 19 травня 2011 року процентну ставку встановлено в розмірі 36,00 % за користування кредитом, з 01 січня 2013 року процентну ставку зменшено до 30,00 % за користування кредитом, з 01 вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 34,80 % за користування кредитом, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20 %. Підписанням цієї заяви – анкети ОСОБА_2 погодилася з тим, що вона ознайомлена та згодна з наданими їй для ознайомлення в письмовому вигляді Умовами та Правилами надання банківських послуг і ОСОБА_3, підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування.

ОСОБА_4 пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Пунктом 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або ОСОБА_4 банку, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що строки та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а також овердрафту, який виник за такими картками, наведено в Пам’ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід’ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом – щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

ОСОБА_4 обслуговування кредитних карт «Універсальна» даним договором передбачений щомісячний платіж, а саме 7 % від заборгованості (але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості), а з 01 квітня 2014 року – 5 % від заборгованості (але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості).

Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 19 травня 2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором № б/н від 19 травня 2011 року належним чином не виконала.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 19 травня 2011 року вбачається, що станом на 28 лютого 2017 року ОСОБА_2 має заборгованість перед банком в розмірі 28864,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2571,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3050,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 1350,70 грн.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що борг за кредитним договором не погашено.

Доводи ОСОБА_2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо того, що ОСОБА_2 не укладала кредитний договір, не отримувала кредитні кошти та не користувалася ними, а отримала кредитну картку як платіжний засіб, а не як кредитний інструмент є безпідставними, оскільки спростовуються витягом, який міститься на аркушах справи №№ 117- 120 та з якого вбачається, що, починаючи з лютого 2013 року по 03 червня 2014 року ОСОБА_2 активно користувалася кредитними коштами. Останній платіж нею здійснено 03 червня 2014 року в розмірі 150,00 грн.

Крім того, в заяві – анкеті вона не заперечувала проти встановлення їй кредитного ліміту, що свідчить про укладання між сторонами кредитного договору, а не використання кредитної картки як платіжного засобу.

Посилання ОСОБА_2 на те, що саме лише факт підписання нею заяви не є укладенням кредитного договору в правовому розумінні; що банком не надано належних та допустимих доказів щодо фактичного надання й отримання нею кредитних коштів; що спірний договір є нікчемним відповідно до вимог закону через недодержання письмової форми кредитного договору, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

19 травня 2011 року ОСОБА_2 підписано заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк».

Заявою, підписаною клієнтом, встановлено, що Умови та Правила і ОСОБА_4 банку становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві.

ОСОБА_4 з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами. Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав та відповідно до пункту 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_2 не заявляла.

За таких обставин можна дійти висновку про те, що між банком та відповідачем 19 травня 2011 року укладено кредитний договір.

Із матеріалів справи вбачається, що за умовами договору банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів у році.

ОСОБА_4 з підписаною заявою/договором клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил, а також підтвердив ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися із внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).

При незгоді зі змінами Умов та Правил та/або ОСОБА_4 банку клієнт може звернутися до банку для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Матеріали справи свідчать про те, що заява про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходила, відповідач активно користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості. Останній раз це відбулося 03 червня 2014 року, що підтверджується випискою з рахунку.

Справжність підпису, що міститься в анкеті-заяві, відповідачем не оскаржувалась. Клопотань щодо призначення судових експертиз щодо цього не заявлялось.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, ОСОБА_2 не надала.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 61-5591св18, тому висновки Верховного Суду України, викладені в справах № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року та №6-698цс15 від 10 червня 2015 року щодо того, що підписання анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може бути доказом укладення спірного кредитного договору, на які посилається ОСОБА_2, в даному випадку не застосовуються.

Твердження ОСОБА_2 щодо невідповідності договору вимогам ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» спростовуються матеріалами справи, зокрема, заявою – анкетою.

Посилання ОСОБА_2 на те, що банк не мав права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є також безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобов'язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Як передбачено в пункті 1.1.2.3 Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов та Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка SМS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

ОСОБА_4 з пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

Як вбачається з матеріалів справи з такими заявами ОСОБА_2 до банку не зверталася.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та Правил позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.1.5.25 Умов та Правил за несвоєчасну сплату послуг, які передбачені договором, клієнт платить банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожен день прострочення.

ОСОБА_4 з пунктом 1.1.7.14 Умов та Правил позичальник зобов'язується сплачувати комісії та інші платежі, встановлені банком за обслуговування клієнта, відповідно до встановлених тарифів.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 факт підвищення відсоткової ставки не заперечувався.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 19 травня 2011 року процентну ставку встановлено в розмірі 36,00 % за користування кредитом, з 01 січня 2013 року процентну ставку зменшено до 30,00 % за користування кредитом, з 01 вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 34,80 % за користування кредитом, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20 % за користування кредитом (а. с. 4-5).

ОСОБА_4 частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

ОСОБА_4 із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18.

Матеріали справи містять копії SMS-повідомлення, направлені банком на номер мобільного телефону ОСОБА_2, у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року, з яких вбачається, що банком своєчасно та належним чином повідомлено позичальника про зміну тарифів.

Доводи ОСОБА_2 щодо неправильності розрахунку є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, проведені без урахування того, що відсотки нараховуються на фактичну суму використаних кредитних коштів, а при виникненні прострочених зобов’язань нараховуються подвійні відсотки на всю суму заборгованості. Розрахунок, який міститься на аркушах справи №№4,5 зроблено відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Клопотань щодо призначення будь – яких судових експертиз від учасників справи не надходило.

Виходячи з того, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, судова колегія вважає, що позов банку підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитом в розмірі 2571,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн.

Щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3050,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., штрафу (процентна складова) 1350,70 грн., судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ОСОБА_4 із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

05 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із запереченням проти позовної заяви, в якій міститься клопотання про застосування строків позовної давності, зокрема, до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що наявність клопотання та того, що право на стягнення пені у кредитора виникло з наступного дня після 25 липня 2014 року, судова колегія вважає, що пеня підлягає стягненню лише в межах одного року, а саме за період з 29 лютого 2016 року по 28 лютого 2017 року та складає 1200,00 грн. (3050,00-1850,00).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, судова колегія вважає, що вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1350,70 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі за № 6-2003цс15 та 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитом в розмірі 2571,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн. та пені в межах річного строку в розмірі 1200,00 грн., а всього, 25164,03 грн.

Оскільки позов банку задоволено частково на 87, 18 %, відповідно до статті 141 ЦПК України здійснюється розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог наступним чином: за подачу позову до суду першої інстанції – 1394,88 грн., за подачу апеляційної скарги – 2092, 32 грн., а всього, 3487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року – скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» 25164,03 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» 19 травня 2011 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2571,37 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21392,66 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1200,00 грн.

В іншій частині позову Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» 3487, 20 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року