Ухвала суду № 74736217, 18.06.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 408/8268/16-ц

Провадження № 22ц/782/94/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.,

суддів – Коновалової В.А., Коротенка Є.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2

відповідач - Станично - Луганське територіальне медичне об’єднання Станично-Луганського району Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецькузаяву ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області про скасування рішення комісії і визнання його незаконним, поновлення на посаді медичної сестри, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення комісії і визнання його незаконним, поновлення на посаді медичної сестри, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкодивідмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 Було подано апеляційну скаргу

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року скасовано та постановлено нове рішення, яким заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав незаконним наказ №72 від 30.11.2016 року, поновив ОСОБА_2 на посаді медичної сестри дитячого відділення Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області з 27 грудня 2016 року. Стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 07 травня 2018 року у розмірі 61 568,64 грн. без утримання податків й інших обов’язкових платежів, стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000, 00 грн. Стягнув з Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 192, 00 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 1 539, 20 грн. В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_2 відмовлено.

30 травня 2018 року до Апеляційного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови. Заяву мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції визнавши незаконним наказ № 72 від 30.11.2016 року та таким чином визнавши факт, що прогули 03.12.2016 року,07.12.16 року, 11.12.2016 року були вимушеними з моменту відмови виконувати цей наказ, суд не прийняв до уваги це та не врахував ці дні у розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає - 63034,56 грн.

Також в заяві вказано, що судом було повністю задоволено три з чотирьох позовних вимог, у зв’язку з чим при пропорційному розділенні витрат має бути сплачено судовий збір на користь позивача у розмірі 720, 00 грн. У зв’язку з чим просить суд прийняти додаткову постанову, якою визнати прогули ОСОБА_2 з моменту відмови виконувати наказ № 72, 03.12.2016, 07.12.16, 11.12.2016 року вимушеними; стягнути з Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2016 року по 07 травня 2018 року розмірі 63034,56 грн. без утримання податків й інших обов’язкових платежів; стягнути зі Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області на користь держави судовий збір у розмірі 3600 грн.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_3 підтримала вимоги викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на доводи, викладені в заяві.

Представники відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні з доводами викладеними у заяві не погодились та вважають, що підстав для ухвалення додаткової постанови не має.

Заслухавши доповідача, вислухав осіб, які з’явилися до судового засідання, розглянувши заяву, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Вказаною статтею ЦПК України визначено підстави з яких може бути ухвалено додаткове рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з позовними вимогами позивач просила судвизнати незаконним та скасувати рішення комісії по трудових спорах від 23.11.2016 року та від 22.12.2016 року, визнати незаконним та скасувати наказ №72 від 30.11.2016 року, поновити позивача на посаді медичної сестри дитячого відділення та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2016 року, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 07 травня 2018 року заявлені вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції у постанові зазначив, що підлягає стягненню середній заробіток з 27 грудня 2016 року та зазначено, що колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток з 02.12.2016 року, оскільки наказом №77 від 27 грудня 2016 року її звільнено з 27 грудня 2016 року, тому вимушений прогул у позивача з дня її незаконного звільнення.

Стосовно не виходу на роботу позивача 3, 4, 7, 11 грудня 2016 року також є висновок суду.

Тобто, судом апеляційної інстанції розглянути вимоги позивача в цій частині і підстави для ухвалення додаткового рішення по вказаним вимогам у розумінні ст. 270 ЦПК України відсутні.

Що стосується заяви про ухвалення додаткового рішення в частинні стягнення судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст.1 41 ЦПК України).

Постановою апеляційного суду вирішено питання про розподіл судових витрат.

Як зазначено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. № 14, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 розглянуто всі вимоги позивача, вирішено питання про судові витрати. На підставі викладеного, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткової постанови необґрунтована, відсутні підстави для ухвалення додаткової постанови, тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови слід відмовити.

Керуючись ст.ст.270, 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до Станично - Луганського територіального медичного об’єднання Станично-Луганського району Луганської області про скасування рішення комісії і визнання його незаконним, поновлення на посаді медичної сестри, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 18 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: