Постанова № 74736167, 07.06.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 433/2251/16-ц

Провадження № 22ц/782/371/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Стахової Н.В.

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач – селянське фермерське господарство «Олександрівське»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства «Олександрівське»

на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 11 серпня 2017 рокуухваленого у складі судді Суського О.І. в смт. Троїцьк Луганської області,

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними, в обґрунтування якої зазначили, що між позивачами, з однієї сторони, та СФГ «Олександрівське», з іншої сторони, було укладено аналогічні договори оренди землі, а саме: - договір оренди землі від 15 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка площею 10,033 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області;

- договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка площею 1,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області;

- договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області;

- договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Відповідач користувався належними позивачам земельними ділянками, за що сплачував позивачам орендну плату, яка не відповідала розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», а саме мінімальному розміру у 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що в порушення ст. 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі від 15 березня 2006 року не містить ряду істотних умов, визначених зазначеною нормою Закону, яка діяла на час укладення Договорів, а саме: не визначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати; не визначено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого; не вказано строки перегляду розміру орендної плати; не визначено умови повернення земельної ділянки; не визначено, хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди; не зазначено, чи підлягає страхуванню об’єкт оренди.

В договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське» від 12 лютого 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 1,24 га не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати; не визначено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати недійсними договір оренди землі від 15 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 321 площею 10,0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, договори оренди землі, укладені 12 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельні ділянки площею 8,03 га, 9,44 га, 1,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 02 березня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними задоволені у повному обсязі. Суд визнав недійсними договір оренди землі від 15 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 321 площею 10,0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договори оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка № 2 пай № 5 площею 1,24 га, земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га, земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 21 квітня 2017 року заява селянського фермерського господарства «Олександрівське» про перегляд заочного рішення задоволена. Суд скасував заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 02 березня 2017 року.

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 11 серпня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними задоволені у повному обсязі. Суд визнав недійсними договір оренди землі від 15 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 321 площею 10,0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договори оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка № 2 пай № 5 площею 1,24 га, земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га, земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Не погодившись з рішенням суду селянське фермерське господарство «Олександрівське» звернулося із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позивачами та селянським фермерським господарством «Олександрівське» були укладені оспорювані договори оренди земельних ділянок, які підписані сторонами, зареєстровані у встановленому законом порядку. По примірнику договорів було видано на руки кожному позивачу, тому доводи позивачів про те, що вони не отримували свої примірники договорів не заслуговують на увагу.

Суд не звернув уваги на те, що позивачам орендна плата нараховувалася та виплачувалася селянським фермерським господарством «Олександрівське» у розмірі: 2014 рік – 3%, 2015 рік – 4%, 2016 рік – 5%, що підтверджується відомостями про нарахування та виплату.

Також посилається на те, що оспорювані договори оренди землі містять всі істотні умови договору, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Вирішуючи даний спір необхідно враховувати правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 09 грудня 2015 року № 6-849цс15.

Відзив на апеляційну скаргу позивачами не надано.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України.

Представник селянського фермерського господарства «Олександрівське» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що в договорі оренди землі від 15 березня 2006 року, укладеному між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 321 площею 10,0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області (договір зареєстровано 19 серпня 2006 року за № 254845/040641800142), - не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати, не визначено обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого, не вказано строки перегляду розміру орендної плати, не визначено умови повернення земельної ділянки, не визначено, хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди, не зазначено, чи підлягає страхуванню об’єкт оренди.

У договорі оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 2 пай № 5 площею 1,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 002234, виданим 25 вересня 2002 року на ім’я ОСОБА_1 (договір зареєстровано 20 червня 2008 року за № 254845/040871800043), - не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати; не визначено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого.

Суд вважав, що факт надання можливості придбання сільськогосподарської продукції орендодавцям, не має зв’язку з договором оренди, та не може бути виправданням для порушення передбаченого ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про оренду землі» права орендодавців отримувати частину орендної плати у натуральній та відробітковій формі.

Також суд виходив із того, що п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору передбачено, строк дії договору оренди землі. Згідно приписів ст. 19 вказаного вище Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Проте, всупереч вимог вказаного вище ЗУ «Про оренду землі» в п. 8 Договорів вказано «Договір укладено на сорок п’ять років», однак при зазначенні даної істотної умови не враховано період ротації основної сівозміни.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених вище норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої ст. 15 Закону України «Про оренду землі» суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених ст. 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

Судом встановлено, що 15 березня 2006 року між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», укладено договір оренди землі, предметом якого є належна позивачу земельна ділянка площею 10,033 га, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15 березня 2006 року сторонами підписано акт приймання - передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки.

Договір оренди землі зареєстрований у Троїцькому центрі державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 серпня 2006 року за № 254845/040641800142.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 10,033 га, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області позивач ОСОБА_2, як на підставу визнання недійсним договору, посилається на те, що договір не містить ряду істотних умов передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати; не визначено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого; не вказано строки перегляду розміру орендної плати; не визначено умови повернення земельної ділянки; не визначено, хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди; не зазначено, чи підлягає страхуванню об’єкт оренди; не визначені конкретно як права та обов’язки орендодавця, так і права та обов’язки орендаря. Також посилається на те, що орендна плата не відповідає розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 19 серпня 2008 року.

Також судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», укладено: - договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка № 2 пай № 5 площею 1,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 002234, виданим 25 вересня 2002 року на ім’я ОСОБА_1;

- договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 002234, виданим 25 вересня 2002 року на ім’я ОСОБА_1 (договір зареєстровано 20 червня 2008 року за № 254845/040841800047);

-договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 002233, виданим 25 вересня 2002 року на ім’я ОСОБА_1 (договір зареєстровано 20 червня 2008 року за № 254845/040841800048).

Зазначені договори оренди землі від 12 лютого 2008 року, які укладені між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське» зареєстровані у Троїцькому центрі державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 20 червня 2008 року.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,24 га, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області, посилаючись на те, що в порушення ст. 15 Закону України «Про оренду землі» договір не містить ряду істотних умов, а саме: не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати; не визначено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого. Також посилається на те, що орендна плата не відповідає розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 19 серпня 2008 року.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві не викладені обставини щодо підстав визнання недійсними договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року предметом яких є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га та земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 також не зміг зазначити істотні умови, які не містяться у договорах оренди землі від 12 лютого 2008 року предметом яких є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га та земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є підставою для визнання зазначених договорів оренди землі недійсними.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 18 грудня 2009 року № 14 роз’яснено, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Проте, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та визнав недійсними договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без дослідження самих договорів оренди земельних ділянок, оскільки в матеріалах справи відсутні копії договорів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює учасникам судового процесу їхні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no. 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28 серпня 1991 року, Серія A no. 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12 жовтня 1992 року, Серія A no. 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no. 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина 3 статті 10 ЦПК України в редакції на час розгляду справи).

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (частина перша статті 10 ЦПК України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції).

Отже обов’язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з’ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв’язками, відносинами і залежностями. Таке з’ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із позовною заявою позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позову просив витребувати у СФГ «Олександрівське» примірник договору оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та примірник договору оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом першої інстанції клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено, витребувано у СФГ «Олександрівське» примірники договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року.

Проте, зазначені примірники договорів оренди землі СФГ «Олександрівське» суду надані не були, у зв’язку з неотриманням відповідачем запиту суду. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Ці обставини свідчать про те, що судом під час розгляду справи не були з’ясовані підстави визання недійсним договору, а саме чи містить договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та договір оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом якого є земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва всі істотні умови передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Без з’ясування всіх цих обставин, які б могли призвести до прийняття по справі законного судового рішення, у суду не було достатніх правових підстав для ухвалення рішення про визнання недійсними зазначених договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем ОСОБА_1 заявлялося клопотання про витребування примірників договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року, суд першої інстанції задовольнив клопотання, однак без отримання примірників договорів оренди землі розглянув справу та ухвалив заочне рішення, тому з урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважала за необхідне дослідити оригінали договорів оренди землі, які позивачі просять визнати недійсними.

Щодо підстав визнання недійсними договорів оренди землі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання позивачів на те, що в договорах оренди землі не зазначена ціна та точне найменування продукції, якою передбачена виплата орендної плати (п.9 договорів) не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договорів) орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Пунктом 9 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 37422,14 х 2,551 х1,5% = 1431,96 грн.

В пункті 43 зазначеного договору оренди землі передбачено, що невід’ємною частиною договору є угода щодо сплати орендної плати в натуральній формі, яка оформлюється додатково.

Зазначена умова передбачена і п. 43 договорів оренди землі, укладених 12 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка площею 1,24 га, площею 8,03 га, площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, договорами оренди землі передбачено, що орендна плата виплачується у грошовій формі, а виплата орендної плати у натуральній формі оформлюється додатковою угодою, яка укладається сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди землі.

Зазначені обставини свідчать про те, що сторони на момент укладення спірних договорів оренди землі визначили, що орендна плата виплачується у грошовій формі та передбачили можливість виплати орендної плати у натуральній формі тільки шляхом укладення додаткової угоди. Отже сторонами під час укладення спірних договорів було погоджено форму у якій виплачується орендна плата за землю.

Крім того, слід зазначити, що позивачі отримують орендну плату, що підтверджується їх підписами у відомостях на отримання готівки, а також не заперечувалося представником позивача ОСОБА_1 і жодних спорів щодо порядку розрахунків з моменту укладання договорів не виникало.

Твердження позивачів про те, що в договорах оренди землі не визначено обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції чи без такого, не вказано строки перегляду розміру орендної плати спростовуються наступним.

В пункті 10 договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка площею 1,24 га, земельна ділянка площею 8,03 га, земельна ділянка площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не зазначено, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Разом з тим, в пункті 9 зазначених договорів оренди земли передбачено, що розмір орендної плати обчислюється шляхом множення вартості земельного паю х коефіцієнт індексації х відсоток.

Отже, умовами договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка площею 1,24 га, земельна ділянка площею 8,03 га, земельна ділянка площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції.

В договорі оренди землі, укладеним 15 березня 2006 року між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське» не зазначено обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Разом з тим, згідно довідок про нарахування орендної плати ОСОБА_2 за земельний пай в 2014 – 2016 роках, орендна плата за землю нараховувалась позивачу ОСОБА_2 з урахуванням коефіцієнту індексації.

Що стосується не зазначення в договорі оренди землі від 15 березня 2006 року строків перегляду розміру орендної плати, то під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що розмір орендної плати в 2014 році становив 3% вартості земельної частки (паю), в 2015 році – 4%, в 2016 році – 5%.

СФГ «Олександрівське» позивачам орендна плата за землю в 2014 – 2016 роках виплачувалась, виходячи із зазначених вище розмірів орендної плати, що підтверджується відомостями на виплату, видатковим касовим ордером від 24.10.2016 року.

Факт отримання орендної плати за землю у розмірі зазначеному у документах на виплату не заперечувалося представником позивача ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також слід зауважити, що в пункті 13 договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка площею 1,24 га, земельна ділянка площею 8,03 га, земельна ділянка площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік.

Посилання позивачів, як на підставу для визнання недійсними договорів оренди землі, на те, що нарахована відповідачем орендна плата становить менше 3%, тобто не відповідає розміру орендної плати, встановленому Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 19 серпня 2008 року № 725/2008 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договорів оренди землі) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 725/2008 у ст. 1 Указу № 92/2002 слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка» замінено словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків». Зазначений Указ Президента України набрав чинності 1 вересня 2008 року. В його тексті відсутнє посилання на те, що дія Указу поширюється на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

В п. 9 договору оренди землі, укладеного 15 березня 2006 року між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське», сторони визначили орендну плату в сумі 1431,96 грн., виходячи із 1,5% вартості земельної ділянки (договір зареєстровано 19 серпня 2006 року).

В угоді щодо умов сплати орендної плати до п. 9 договору оренди землі, укладеного 12 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», сторони визначили орендну плату в сумі 262,60 грн., виходячи із 2% вартості земельної ділянки (договір зареєстровано 20 червня 2008 року).

З аналізу зазначених норм і встановлених судом обставин вбачається, що Указ № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом № 725/2008, має рекомендаційний характер, не зумовлює обов’язкового його застосування у правовідносинах, які виникли з договорів оренди, укладених між власником земельної ділянки та орендарем був прийнятий після укладення договорів оренди землі в 2006 та 2008 роках і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 %.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2011 року у справі № 6-17цс11.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що СФГ «Олександрівське» з власної ініціативи сплачувало орендну плату у розмірі вищому, ніж вказано у договорах оренди землі укладеними з позивачами, кожного року самостійно переглядало розмір орендної плати за землю.

Отже протягом 2006 – 2016 роки оспорювані договори оренди землі виконувалися, орендарем щорічно виплачувалася орендна плата, позивачі щорічно отримували від СФГ «Олександрівське» орендну плату за користування земельними ділянками та її розмір не оспорювали, що не заперечувалося представником позивача ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Позивачами, на підтвердження обставин викладених в позовній заяві стосовно звернення до відповідача із пропозицією укласти додаткові угоди до договорів щодо визначення орендної плати у розмірі 3% річних, належних та допустимих доказів не надано.

Крім того, підчас розгляду прави в суді апеляційної інстанції представником позивача ОСОБА_1 зазначалося, що позивачі до СФГ «Олександрівське» стосовно укладання додаткових угод до договорів оренди землі не зверталися.

Доводи позивача ОСОБА_2, що у договорі оренди землі від 15 березня 2006 року не зазначено, чи підлягає страхуванню об’єкт оренди є необґрунтованими, оскільки у відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (на час укладення договору) за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об’єкта оренди.

Отже, закон на час укладення договору оренди землі лише передбачав необхідність зазначення у договорі порядку страхування об’єкту оренди, тобто ця умова не була істотною.

Не доводить позову і посилання позивача ОСОБА_2 щодо не визначення в договорі оренди землі від 15 березня 2006 року умов повернення земельної ділянки (п.23 договору), не визначення, хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди, виходячи з наступного.

З урахуванням ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст.15 ЦК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Розділом «Умови повернення земельної ділянки» спірного договору оренди землі передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Отже, умовами договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Олександрівське» визначені умови повернення земельної ділянки.

Як зазначалося вище, сторони протягом значного часу виконували зазначений вище договір оренди землі, погодженим способом і жодних спорів щодо виконання договору не виникало.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачі не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав у зв'язку з відсутністю в договорі умов, а саме хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди, що є їх процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України на час розгляду справи судом першої інстанції).

Посилання позивачів на те, що у п. 8 оспорюваних договорів вказано, що договір укладено на сорок п’ять років, однак при визначенні даної істотної умови не враховано період ротації основної сівозміни не є підставою для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Термін дії договорів оренди землі, сторонами визначений у сорок п’ять років (п. 8 договорів) та на час укладення договорів зазначений пункт відповідав нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

При цьому позивачами, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду належні та допустимі докази як це зазначено в ст. 19 Закону України «Про оренду землі» на підтвердження того, що при визначенні строку дії договорів оренди землі не було враховано період ротації основної сівозміни, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у п. 31 договорів оренди землі передбачені, обов’язки орендаря, які визначені ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а саме дотримуватися режиму використання землі.

Також суд першої інстанції зазначивши про те, що договори оренди землі не прошиті, не пронумеровані, кожен з договорів не скріплений в єдиний документ підписами та печатками сторін, що суперечить вимогам ст.ст. 207, 638 ЦК України, при цьому судом оригінали договорів оренди землі не досліджувалися. Як зазначалося вище в матеріалах справи відсутні копії договорів оренди землі, укладені між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельна ділянка № 1 пай № 5 площею 8,03 га та земельна ділянка № 4 площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд першої інстанції не здійснив належного правосуддя, у судовому рішенні не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним, тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень («Мала проти України»).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання договорів оренди землі недійсними відмовити.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення № 250 від 16.11.2017 року, платіжного доручення № 306 від 04.05.2018 року селянським фермерським господарством «Олександрівське» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2425,28 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволена, то з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь селянського фермерського господарства «Олександрівське» підлягають стягненню витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги по 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 коп. з кожного.

Керуючись, ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 383,384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Олександрівське» задовольнити.

Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 11 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання недійсним договору оренди землі від 15 березня 2006 року, предметом якого є земельна ділянка площею 10,033 га, яка розташована на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Олександрівське» про визнання недійсними договорів оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та СФГ «Олександрівське», предметом яких є земельні ділянки площею 1,24 га, площею 8,03 га, площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області відмовити.

Стягнути зОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь селянського фермерського господарства «Олександрівське» витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги по 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 коп. з кожного.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді: В.М.Луганська

ОСОБА_3