Постанова № 74733302, 12.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3049/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Категорія 59 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

12 червня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/3049/15-ц за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», суб’єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4, визнання протиправним та скасування звіту про проведення незалежної оцінки ринкової вартості об’єкту нерухомості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2018 року, яка постановлена суддею Сташків Т.Б. у м. Новоград-Волинському

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4 по проведенню оцінки майна, визнати протиправним та скасувати звіт № 171206/1-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об’єкту та зупинити реалізацію майна, а саме будинку літнього кінотеатру розташованого за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 22. Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначив, що 09 листопада 2011 року постановою державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 285/3049/15, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 16 лютого 2017 року, який 24 листопада 2017 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_4 прийнятий до свого провадження. 06 грудня 2017 року постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Сладь Т.П. призначено суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 На підставі договору, укладеного між Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, останнім 26 грудня 2017 року проведено оцінку майна, за результатами якої вартість об’єктів оцінки без урахування ПДВ становить 1 419 289 грн. Скаржник наголошує, що копію звіту про оцінку він отримав 26 січня 2018 року та з матеріалами виконавчого провадження ознайомився в цей же день. Вважає, що висновок суб’єкта оціночної діяльності від 26 грудня 2017 року є необ’єктивним та таким, що порушує вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і визначена вартість (ціна) не може використовуватися при реалізації даного майна.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити скаргу в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а ухвала суду є незаконною. Суд не в повній мірі дослідив обставини справи, зокрема, правомочність договору укладеного 06 грудня 2017 року між Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на проведення оціночної діяльності. Судом не враховано аргументи щодо порушень ОСОБА_3 при складенні звіту про оцінку майна, а саме: необґрунтованість використання порівняльного підходу дослідження, невідповідність використаних підходів оцінки вимогам Національних стандартів № 1 та 2, відсутність доказів щодо фактичного обстеження майна із застосуванням особистого огляду, відсутність у звіті інформації щодо ідентифікації місця розташування об’єкта нерухомості, правового статусу, технічної характеристики будівель і споруд, їх конструкцій, опис земельної ділянки, на якій розташований об’єкт оцінки, інформації про ознаки фізичного зносу об’єкта, технічного паспорта, фотографій приміщень зсередини, відсутнє належне обґрунтування бази оцінки та виду вартості; у звіті використано один методичний підхід – витратний підхід з урахуванням фізичного зносу, який спрямований на заниження реальної ринкової вартості; відмова від використання інших методів не обґрунтована; відсутня письмова заява оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації; обсяг зібраної інформації не достатній для проведення оцінки майна; в додатках відсутня інформація про об’єкт, яка необхідна для його ідентифікації та здійснення оцінки; не проведено аналізу ринку подібного майна; відсутня інформація про ринок нерухомості в районі розміщення об’єкта оцінки, про рівень інвестиційної привабливості населеного пункту, де розташований об’єкт оцінки, про подібні об’єкти, вартість яких використовувалась в порівняльному підході до оцінки об’єкта оцінки; не проведено аналіз використання та корисності об’єкта оцінки; визначення умов найбільш ефективного використання є формальним; не проведено аналіз інформації про пропонування подібного нерухомого майна, зіставлення об’єкта оцінки з об’єктами порівняння; відсутні дані про курс НБУ станом на дату проведення оцінки та не вказано, яким чином оцінювач здійснював конвертацію з карбованців у гривні.

В судове засідання учасники не з’явились, про слухання справи були повідомлені належним чином.

В матеріалах справи міститься відзив представника ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому вона просить у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі. Зазначила, що державним виконавцем дотримано всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо залучення спеціаліста по оцінці майна, щодо строків та порядку надсилання копій постанов та інших документів виконавчого провадження, а експерт (оцінювач) відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ’єктивну оцінку майна суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем. Крім того, зазначає, що оцінка проведена суб’єктом оціночної діяльності із застосуванням Національного стандарту № 1 та наголошує на відсутність у державного виконавця спеціальних знань, оскільки останній не здійснює самостійно оцінку майна, а також не визначає самостійно вартість майна в даному випадку. Доводи скаржника з приводу неправомірності дій державного виконавця є неаргументованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області ОСОБА_5 від 09 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 285/3049/15-ц, виданого 16 лютого 2017 року Новоград-Воолинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 46 796,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 030 533,69 грн, пеню в розмірі 61 127,19 грн та судовий збір у розмірі 3654 грн (а.с. 14).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_4 від 24 листопада 2017 року виконавче провадження № 55107725 прийнято до примусового виконання та в той же день копія направлена на адресу ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 15).

06 грудня 2017 року укладено договір на проведення оцінки № 171206/1-П між відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію В02 № 453441 від 19 червня 2007 року (а.с. 18-19).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_4 від 06 грудня 2017 року призначено суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання ОСОБА_3 для участі у виконавчому провадженні (а.с. 17) та в той же день копія направлена на адресу ОСОБА_2, ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 16).

26 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_3 складено звіт № 171206/1-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об’єкту – майна ОСОБА_2 за адресою: м. Новоград –Волинський Житомирської області, вул. Шевченка, 22 (а.с. 4-11), який направлено скаржнику 29 грудня 2017 року та отримано ним 26 січня 2018 року.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Отже, відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця і здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.

В якості доводів про необґрунтованість спірної оцінки заявник посилається на недотриманні порядку та методів проведення оцінки майна та зазначає, що ціна, визначена у звіті є значно заниженою та такою, що не відповідає реальному стану нерухомого майна та об'єктивним цінам, що склались на ринку нерухомості.

Однак, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу. Суд першої інстанції дані обставини дослідив в повному обсязі та надав вичерпну оцінку. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і на правильність та обґрунтованість рішення по справі не впливають.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, законодавством визначений чіткий порядок спростування та оспорювання результатів оцінки майна, а саме шляхом проведення рецензування звіту про оцінку.

Беручи до уваги вищевикладене, вимоги розділу VII ЦПК України, яким не передбачений принцип змагальності сторін на даній стадії (збирання доказів та призначення експертиз і будь-якого виду рецензування), скаржник не був позбавлений можливості самостійно звернутись із письмовим запитом щодо рецензування звіту про оцінку майна до осіб, які відповідно до Закону мають право здійснювати рецензування звіту. Проте самоусунувся від виконання своїх процесуальних обов’язків.

Як вбачається з п.п. 35, 36 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Пунктом 38 передбачено застосування таких основних методичних підходів для проведення оцінки майна: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Як вбачається із оскаржуваного звіту про оцінку майна, він ґрунтуються в тому числі і на порівняльному підході, який дає результат наближений до ринкової вартості такого майна.

З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що заявником не обґрунтовано його незгоду з вартістю оціненого майна, не надано доказів її неправильного визначення та того, що визначена вартість вочевидь є меншої ніж вартість аналогічних об’єктів нерухомості.

Крім того, у скарзі заявник посилається на те, що звіти були проведені без безпосереднього виходу за місцем знаходження майна. Проте, доказами дані факти також підкріплені не були.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника з приводу недійсності договору № 171206/1-П від 06 грудня 2017 року між відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3, оскільки такий договір у визначеному законом порядку недійсним не визнаний.

Зі змісту апеляційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до скарги матеріалів вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Судді :

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.