Постанова № 74732928, 05.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/853/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/494/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом (а.с.2-3) про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №б/н від 20 липня 2011 року в розмірі 54650 грн. 85 коп., з яких: 3880 грн. 64 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 43913 грн. 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3778 грн. 25 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2578 грн. 61 коп. – штраф (процентна складова).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, і разом з написаною відповідачем заявою складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача на заяві. Банк свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредитний ліміт на картку у вказаному вище розмірі, однак, відповідач кредитних коштів у встановленому умовами договору порядку не повернув і проценти за користування ними не сплатив, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути відповідно до умов договору із застосуванням до відповідача штрафних санкцій.

Відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника подала до суду заяву про застосування позовної давності (а.с.74), обґрунтовуючи пропущення позивачем строку позовної давності тим, що останній платіж на виконання умов договору в розмірі 600 грн. був внесений нею 30.05.2012 року, а платіж в розмірі 170 грн. 02 коп. від 12.06.2014 року не визнає, оскільки такий не підтверджений належними доказами.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.01.2018 року в задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.

Рішення суду оскаржив ПАТ КБ «ПриватБанк», просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що відповідно до пунктів 2.1.1.2.11 правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH), саме з якого слід відраховувати перебіг позовної давності до вимоги про повернення кредиту в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку про закінчення строку дії картки, оскільки не врахував, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку «Універсальна» за номером 5577212601314902 зі строком дії до 04/15, тобто до 30.04.2015 року, а тому дійшов безпідставного висновку про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог банку, вважаючи, що такі вимоги заявлені банком поза межами трирічного строку після закінчення строку дії платіжної картки відповідача, який за висновком суду закінчився через 12 місяців після укладення договору, тобто 20.07.2012 року. Крім того, звертає увагу, що списання банком коштів для погашення заборгованості за кредитним договором передбачено пунктом 1.1.3.1.6. Умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якого клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку.

В судове засідання відповідач не з’явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена вона та її представник (а.с.171, 172), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому розгляд справи проведено апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у її відсувтності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи встановлено, що 20.07.2011 року відповідач написала заяву (а.с.6), в якій просила надати їй банківські послуги у виді надання кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування ним.

В цій заяві зазначено, що своїм підписом клієнт підтверджує факт отримання ним інформації про умови кредитування в названому банку і дає згоду на те, що заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Отже, цей договір за своєю правовою природою є договором приєднання.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що такий договір укладається на 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Пунктом 2.1.1.2.1 цих Умов та правил передбачено, що для надання послуг Банк видає Клієнту картку, її вид і строк дії визначений в Пам’ятці клієнта і заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказана в заяві.

Після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк здійснює перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на кредитну картку (п.2.1.1.2.3 Умов та правил).

В пункті 2.1.1.2.3 вказаних Умов та правил також зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Пунктом 1.1.3.2.3 цих Умов та правил передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору, в тому числі й відсоткової ставки за кредитом.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.1.1.5.6 Умов та правил, у разі невиконання зобов’язань за договором, Клієнт зобов’язаний виконати вимогу Банку з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Пунктом 1.1.2.7 Умов та правил передбачено, що власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідальність позичальника за порушення грошового зобов’язання у виді пені передбачена законом (ст.549-552, 1050 ЦК України).

Згідно з п.1.1.3.2.2 Умов та правил, у разі порушення власником картки вимог діючого законодавства та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником карти своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Отже, підписана відповідачем заява підтверджує факт ознайомлення відповідача (Клієнта) з умовами кредитування та погодження з такими умовами, а також підтверджує його бажання отримати кредит на таких умовах кредитування.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність (ст.258 ЦК України).

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом, яке міститься у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.4-5, 98-102) встановлено, що по даному договору було вчинено два останні платежі 30.05.2012 року в сумі 600 грн. та 12.06.2014 року у сумі 170 грн. 02 коп.

Станом на 31.12.2016 року заборгованість за кредитним договором складає 54650 грн. 85 коп., з яких: 3880 грн. 64 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 43913 грн. 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3778 грн. 25 коп. – заборгованість за комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2578 грн. 61 коп. – штраф (процентна складова).

Враховуючи те, що останній платіж по кредиту було здійснено у червні 2014 року і він становив суму, яка є більшою від заборгованості по тілу кредиту, слід дійти висновку про визнання відповідачем свого боргу за кредитним договором, а відтак, про вчинення дій, які свідчать про переривання перебігу строку позовної давності, а тому визначених законом підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, як просить у своїй заяві відповідач, немає.

Посилання сторони відповідача на те, що вказану вище суму по кредитному договору відповідач не сплачувала особисто, в даному випадку не має правового значення, оскільки відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України, виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

Відповідно до п.2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку, зокрема, з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань.

Згідно з п.1.1.3.2.11 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право здійснювати договірне списання зі всіх відкритих у Банку рахунків Клієнта на погашення кредитної заборгованості.

Згідно з п.2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягає сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Враховуючи наведену вище норму ч.1 ст.528 ЦК України й те, що з проаналізованих умов договору та суті зобов’язання не випливає обов’язку боржника виконати зобов’язання особисто, тому Банк правомірно зарахував кошти у сумі 170 грн. 02 коп., які надійшли 12.06.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд дійшов помилкового висновку, що строк дії договору закінчився 20.07.2012 року, оскільки наданими позивачем письмовими доказами (а.с.97, 175) підтверджено строк дії платіжної картки до 30.04.2015 року.

Отже, позовні вимоги банку до відповідача по даному кредитному договору заявлені в межах позовної давності, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд першої інстанції в повній мірі не визначився з характером спірних правовідносин, не застосував умови договору та норми матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення даного спору по суті, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки для цього є визначені договором та законом правові підстави, які наведені вище.

З урахуванням вимог ст.141 ЦПК України та у зв’язку із задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню у користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., на загальну суму - 4000 грн., оскільки такі підтверджені документально (а.с.1, 146).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (м.Львів, вул.Городоцька, 293/39, РНОКПП НОМЕР_1) у користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 липня 2011 року в розмірі 54650 (п’ятдесят чотири тисячі шістсот п’ятдесят) гривень 85 (вісімдесят п’ять) копійок, з яких: 3880 гривень 64 копійок – заборгованість за тілом кредиту; 43913 гривень 35 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3778 гривень 25 копійок – заборгованість по комісії; 500 гривень – штраф (фіксована частина); 2578 гривень 61 копійок – штраф (процентна складова), та судові витрати в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 червня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_4