Постанова № 74731351, 07.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №326/121/17 Головуючий у 1 інстанції Чапланова О.М.

Провадження № 22-ц/778/190/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.10.2007 року між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір № ZPP0GA00000039, згідно умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати йому кредитні кошти в розмірі 17 410, 80 доларів США строком до 21.10.2022 року зі сплатою 0, 92 % на місяць на суму залишку заборгованості, що складає 11, 04 % річних. Вважав, що укладений Договір є недійсним через його невідповідність вимогам діючого на момент укладання законодавства.

В п.7.1 Договору визначені строк кредитування, розмір кредиту, відсоткова ставка на суму залишку заборгованості за кредитом, два види винагороди, яку позичальник має сплатити на користь банку. Одночасно в п.7.1 зазначено, що щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 202,31 доларів США для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Тобто вказаний п.7.1 Договору вводить в оману щодо схеми кредитування та нарахування відсотків та приховує ануїтетну схему нарахування відсотків. Разом з тим, п.6.5 договору передбачено, що крім п.6.2 та 7.1 Договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у Додатку №1 до цього договору. Враховуючи, що Додаток №1 до Договору між сторонами не укладався та не підписувався, графік платежів до Договору не надавався, вважає, що це призвело до замовчування банком істотних обставин, щодо ціни договору, його подорожчання, та призвело до укладання договору на невигідних для нього, як для споживача умовах, так як у випадку наявності в нього на час укладання договору повної інформації щодо вартості кредиту, він би не уклав договір на умовах, запропонованих банком.

В порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ніякої переддоговірної роботи з ним не проводилось, наявність або відсутність можливості укладання Договору з використанням інших схем кредитування, утому числі, у національній валюті України йому усно або письмово не роз’яснювалось.

За ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, ціни або способу розрахунку ціни. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Виходячи з принципу рівності сторін, вважав наявними в діях відповідача факту обману та недобросовісної підприємницької практики. Умисел в діях відповідача має місце в замочуванні та перекрученні реальної ціни пропонованої фінансової послуги та декларуванні в кредитному договорі заниженої ціни. Доказом приховування істотної інформації, що необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору, є не проведення відповідачем визначеної Законом України «Про захист прав споживачів» переддоговірної роботи, що мало безпосередній вплив на прийняття ним рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладання споживачем кредитного договору за найбільш невигідною для нього, та водночас, за найбільш прибутковою для банку, ануїтетною схемою, що приводить до подорожчання кредиту в 2.42 рази.

Зобов’язання за кредитом було забезпечено договором іпотеки від 26.10.2007 року. Так як забезпечено може бути лише дійсне зобов’язання, то враховуючи зазначене, вважає, що недійсним також необхідно визнати і договір іпотеки від 26.10.2007 року.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір № ZPP0GA00000039, укладений 24.10.2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26.10.2007 року між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду, ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ні договір, ні додатки до нього не містять графіку платежів. Йому не було роз’яснено, яка саме сума із щомісячного платежу буде спрямовуватися , що призвело до зарахування на тіло кредиту 4154,94 доларів США, а на відсотки 13121,88 доларів США із загально сплаченої суми за кредитним договором станом на 17267,75 доларів США.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем не доведено той факт, що банк перед укладанням кредитного договору не надав йому інформацію, що зазначена в ч.2 ст.11 Закону України «про захист прав споживачів».

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року, постановленим по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_6 «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_6 «Приват Банк» про розірвання кредитного договору, яке набрало законної сили 16.11.2015 року (а.с.106-111), встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № ZPP0GA00000039. 17 липня 2009 року ЗАТ КБ «Приват Банк» змінило найменування на ПАТ КБ «Приват Банк».

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно умов кредитного договору банк зобов’язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24 жовтня 2007 року по 21 жовтня 2022 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 17410,80 доларів США на наступні цілі: споживчі цілі 15000,00 доларів США, а також у розмірі 2410,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, що передбачені п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 202,31 долара США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (п.7.1). Для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок № 29095058103652 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки (п.7.2). Забезпеченням виконання позичальником зобов’язань за цим договором виступає іпотека 2-кімнатної квартири загальною площею 48,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором (п.7.3).

Згідно п.7.4 кредитного договору відповідно до ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1., 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,38% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов’язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день просрочки, але не менше 1 гривні.

Відповідно до п.2.2.4. кредитного договору позичальник зобов’язався погашення кредиту провести в порядку, сумах та строки, передбачені в п.2.3.3 та 7.1 цього договору.

Згідно пункту 2.2.2. кредитного договору позичальник зобов’язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2, 7.1 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.2.3. кредитного договору позичальник зобов’язався сплатити банку винагороду відповідно п.п. 6.2 та 7.1 даного договору.

Згідно пункту 2.2.10 кредитного договору при настанні випадків, передбачених п.2.3.3 (відмова позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 цього договору; порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного договору, в тому числі при порушенні цільового використання коштів; порушення іпотекодавцями зобов’язань по договорах іпотеки, укладеним для забезпечення виконання зобов’язань по даному договору, в тому числі при порушенні порядку заміни предмету іпотеки; порушення судом справи про визнання позичальника недієздатним чи обмежено дієздатним, або кримінальної справи щодо позичальника чи іпотекодавця; неможливості звернення стягнення на майно, заставлене з метою забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, з будь-якою причини (в тому числі втрати, знищення, ушкодження або недосяжності предмета іпотеки для банка з будь-яких причин); встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в даному договорі, договорі іпотеки або інших документах, пред’явлених позичальником або іпотекодавцем; пред’явлення третім особам вимог до забезпечення або порушення іпотекодавцем зобов’язань по договорах, укладених з метою забезпечення виконання зобов’язань за даним договором; надання позичальником або іпотекодавцем предмета іпотеки іншій особі без письмової згоди банка; настання страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, або договором особистого страхування; винесення постанови органів внутрішніх справ про знаходження позичальника в розшуку більше 180 днів) позичальник зобов’язався достроково погасити заборгованість перед банком в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3.7 договору банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 даного договору, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3.

Згідно п.3.1 кредитного договору за користування кредитом в період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту, позичальник щомісячно в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.7.1 даного договору.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.2.2.9, 2.3.8 даного договору, далі пені згідно розділу 4 договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (в тому числі сума, надана позичальником понад суми щомісячного платежу) направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п.6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі – кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п.7.1 даного договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди, комісії (в випадку її щомісячної сплати згідно п.7.1 договору або згідно п.3.10 даного договору) відсотків, і/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Нарахування відсотків, а також винагород, передбачених п.п.6.2 та 7.1 договору здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену п.7.1, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту (п.3.3).

При непогашенні кредиту в строки, встановлені п.п. 2.3.3, 7.1, 7.1.1, 7.1.2 даного договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нараховується пеня відповідно до п.4.1 цих умов з дати виникнення простроченої заборгованості (п.3.7).

У випадку невиконання банком зобов’язань по видачі кредиту згідно п.2.1.1 цього договору за умовами виконання позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.7 цього договору, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно виданої суми кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобов’язання. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит виплат видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (п.4.2).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаним рішенням також встановлено, що позивач виконав у повному обсязі свої зобов’язання, передбачені цим договором, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, але відповідач покладені на нього зобов’язання з повернення кредиту не виконав, у зв’язку із чим станом на 05.08.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 12908,13 доларів США, що за курсом 21,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.08.2015 року складає 280235 грн. 50 коп.

Рішенням суду від 03.11.2015 року встановлено, що ОСОБА_3 не надано доказів у підтвердження істотного порушення ПАТ КБ «Приват Банк» кредитного договору, у підтвердження того, що внаслідок завданої цим шкоди ОСОБА_3 значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору. Не надано доказів у підтвердження того, що при істотній зміні обставин, на яку посилається ОСОБА_3, наявні одночасно чотири умови, визначені частиною другою статті 652 ЦК України, що в момент укладення кредитного договору він не міг передбачити можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також не мав можливості отримати кредит в національній валюті.

Зазначеним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPP0GA00000039 від 24 жовтня 2007 року станом на 05 серпня 2015 року у загальній сумі 12908 доларів США 13 центів, що за курсом 21,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.08.2015 року складає 280235 грн. 50 коп., з яких: 10897,18 доларів США – заборгованість за кредитом; - 891,87 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; - 240,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; - 253,44 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: - 11,52 доларів США – штраф (фіксована частина); - 614,12 доларів США – штраф (процентна складова). У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про розірвання кредитного договору № ZPP0GA00000039, укладеного 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк», відмовлено.

При розгляді даної справи судом встановлено, що 26.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 2853, предметом якого є надання ОСОБА_3 (іпотекодавцем), у забезпечення зобов’язань за кредитним договором, укладеним 24.10.2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержателем), в іпотеку нерухомого майна, а саме: квартири №28, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, вул. Морська, буд.52, та належить йому на праві власності. Відповідно до умов цього договору, іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки немає, оскільки зазначені договори відповідають вимогам діючого законодавства і при їх укладенні право та охоронюваний законом інтерес позивача не порушені, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за результатами розгляду справи по суті у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 626,627,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом вірно встановлено, що в момент укладення указаного кредитного договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд першої інстанції правильно встановив, що при укладенні зазначеного кредитного договору між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою. На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх виявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судова колегія вважає, що суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір, укладений сторонами, повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: мети; валюти кредитування, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способу забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; розміру винагороди, порядку плати за кредит, розміру щомісячного платежу, порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, договір укладено в письмовій формі і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Зі змісту договору вбачається, що умови договору є чіткими, зрозумілими та не містять двозначності.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не був поінформований про умови кредитування, що на час укладення договору була відсутня повна інформація щодо вартості кредиту, спростовуються особистим підписом позивача у договорі та відсутністю застережень і зауважень.

Підписаний позивачем кредитний договір № ZPP0GA00000039 від 24.10.2007 року містить у собі всі істотні умови та повну інформацію про умови кредитування. В договорі зазначено порядок видачі позичальнику кредитних коштів, строк, на якій видаються ці кошти, їх розмір та цілі, на які вони видаються, валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, їх розмір та період сплати, порядок погашення заборгованості за договором, розмір щомісячного платежу та його складові, відповідальність, права та обов’язки сторін по договору.

Підписуючи зазначений кредитний договір позивач вільно виявив своє бажання укласти кредитний договір саме на зазначених у ньому умовах.

Позивач отримав кредитні кошти, використав їх за призначенням та сплачував платежі за кредитним договором. Зазначене свідчить про те, що позивач погоджувався з усіма умовами договору.

Сукупність дій позивача після укладення кредитного договору свідчить та підтверджує саме отримання кредиту позивачем на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором на умовах заздалегідь відомих позивачу.

Шляхом укладання та підписання позивачем кредитного договору, останній підтвердив факт письмового повідомлення його Банком про мету кредиту, валюту кредитування, умови надання кредиту, а також про відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту за даним договором.

У разі ненадання споживачу інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, на яку посилається позивач, може наставати відповідальність, яка встановлена виключно статтями 15 і 23 вказаного Закону, положення яких не передбачають визнання кредитного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні кредитного договору відповідач не повідомив позивача письмово про умови кредитування та не надав детальний розпис загальної вартості кредиту, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що позивачу не роз’яснювалась наявність інших схем кредитування в банку, що в договорі жодним чином не прописано структуру щомісячного платежу, що призвело до визначення відповідачем на власний розсуд, яка сума платежу спрямовується на тіло кредиту, а яка на відсотки та зробило істотний дисбаланс не на користь споживача, є безпідставними, оскільки позивач перед підписанням кредитного договору 24.10.2007 року в анкеті-заяві на отримання кредиту, яка підписана останнім 24.10.2007 року, зазначив, що він ознайомлений і згоден з умовами кредитування, які були надані йому у письмовій формі, що своїм підписом він підтверджує факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку (а також його місце знаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями позичальника, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням), строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування (а.с.38). Крім цього, із самого кредитного договору вбачається, що в ньому відображені всі умови, які визначають загальну вартість кредиту, зокрема: суму кредиту, процентну ставку, її тип, строк кредитування, частоту та обсяги платежів, можливість дострокового повернення кредиту, порядок приймання банком зобов'язань позичальника, відповідальність за порушення умов договору та інші, які і визначають таку загальну сукупну вартість кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не підписував додаток №1 до кредитного договору,не заслуговують на увагу, оскільки наданий представником відповідача додаток №1 до кредитного договору – це фактично інформація про сукупну вартість кредиту, яка, як зазначає позивач в анкеті-заяві від 24.10.2007 року, була надана йому у письмовій формі. Вказаний додаток №1 у графі «Позичальник» містить підпис, жодного доказу у підтвердження того, що цей додаток підписаний не позивачем суду не надано (а.с.39).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для визнання недійсним кредитного договору немає, оскільки кредитний договір відповідає вимогам цивільного законодавства, доводи позивача та його представника є безпідставними та не обґрунтованими і зводяться до їх субєктивної думки, а фактичні дії позивача свідчать про його обізнаність щодо умов кредитного договору та порядку його виконання.

Вимагаючи визнати недійсним договір іпотеки від 26.10.2007 року позивач зазначив єдиною підставою те, що він є похідним від кредитного договору, а тому у разі визнання недійсним кредитного договору слід визнати недійсним і договір іпотеки.

З огляду на наведене вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги повністю повторюють зміст її позовної заяви, були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у своєму рішенні, і повторної перевірки ці доводи не потребують.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: