Постанова № 74729586, 15.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Клименко А.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 р. Справа № 591/4404/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.04.2018, вул. Академічна, 13, м. Суми, повний текст складено 03.04.18 по справі № 591/4404/17

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації , Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_3О.) звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 №21 про відмову в відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства за період з 01.08.2014 по 28.02.2015 та зобов’язання відповідача відновити та виплатити державну соціальну допомогу, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01.08.2014 по 28.02.2015.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.10.2017 в якості другого відповідача залучено до участі у справі Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02.04.2018 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 про відмову в відновленні ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1) державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року.

Зобов’язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради відновити та виплатити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1) державну соціальну допомогу, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території м. Харцизьк Донецької області, що підтверджується довідкою від 30.05.2017 року №0000194155 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК та довідок до акту огляду МСЕК вона є інвалідом 2 групи з дитинства. Згідно акту огляду МСЕК м. Донецька від 04.02.2013 року їй вперше встановлено 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років до 01.03.2014 року.

Після чергового переогляду 03.02.2014 року МСЕК м. Донецька повторно встановлено 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років на строк до 01.03.2015 року.

В період з 04.02.2013 року по 01.08.2014 року державна соціальна допомога позивачці виплачувалася Департаментом соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області, за місцем її проживання, після чого виплати припинені. У зв’язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території м. Харизька Донецької області, позивачка разом з матір’ю 20.06.2014 року виїхали до Російської Федерації, де перебували до 24.04.2017року, після чого повернулися на Україну.

В період перебування на території Російської Федерації пенсія як інваліду 2 групи з дитинства та щомісячна грошова виплата позивачці не призначалася, про що свідчать додані нею відповіді Управління Пенсійного фонду РФ в м. Златоуст Челябінської області від 18.08.2016 року та Управління Пенсійного фонду РФ в м. Киштимі Челябінської області від 18.08.2016року.

12 травня 2017 року мати позивачки ОСОБА_4, діючи в її інтересах, звернулася з письмовою заявою про виплату неотриманої нею державної соціальної допомоги за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року включно.

Рішенням комісії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 позивачці відмовлено у відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства з 1.08.2014 року відповідно до п.1.2 Порядку у зв’язку з неможливістю підтвердити її проживання на території України за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року згідно з наданими документами.

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитися в висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

ОСОБА_5 є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Також пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання пенсійних та соціальних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, за приписами наведених норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Спірним питанням у даній справі є правомірність дій Департаменту щодо відмови у поновленні ОСОБА_3 державної соціальної допомоги , як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01.08.2014 по 28.02.2015.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 04.02.2013 року по 01.08.2014 року державна соціальна допомога позивачці виплачувалася Департаментом соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області, за місцем її проживання, після чого виплати припинені.

Разом з тим, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України (м. Харцизськ) до м. Суми з 30 травня 2017 року, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 серпня 2017 року № НОМЕР_2 (а.с. 7).

Отже, у період часу з 01.08.2014 по 28.02.2015 позивач не була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та не перебувала на обліку у відповідача, а тому підстави для виплатити ОСОБА_3 державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства 2 групи за вказаний період у Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - відсутні.

Судом першої інстанції даних обставин враховано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційного перегляду справи не встановлено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки доказів на підтвердження перебування на обліку відповідача ОСОБА_3 у період з з 01.08.2014 по 28.02.2015 матеріали справи не містять.

З огляду на вищезазначене, підстави для відновлення та виплатити державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року у Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - відсутні.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції висновки суду не відповідають обставинам то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.04.2018 по справі № 591/4404/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7