Постанова № 74729463, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5489/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Час і місце ухвалення: 12:11, 05.03.2018р., м.Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого – судді : Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

24.10.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про: визнання протиправним та скасування наказу №1510 о/с від 20.09.2017 року, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, визнання вимушеним прогулу ОСОБА_2 у зв’язку з виданням наказу №1510 о/с від 20.09.2017 року та зобов’язання відповідача виплатити в повному обсязі відповідне грошове утримання з моменту підписання оскаржуваного наказу про звільнення до моменту фактичного поновлення на посаді.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року в частині звільнення позивача; поновлено майора поліції ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області з 25.09.2017 року; стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення з 25.09.2017 року по день фактичного поновлення на посаді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 12.04.2018 року ОСОБА_2Є подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та з не повним з’ясуванням судом обставин справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції виключно у частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Разом з тим, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області. Проте, вказане управління було скорочено та на даний час функціонує відділ протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області. Також, апелянт наголошує, що судом першої інстанції, при вирішенні питання про оплату праці за час вимушеного прогулу, не було визначено конкретної суми.

У зв'язку із зазначеним, апелянт просить постановити нове рішення по справі, яким задовольнити його позовні вимоги, в тому числі, поновити його на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків відділу протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області та визначити конкретну суму грошового забезпечення, належну позивачу до виплати за час вимушеного прогулу.

17.05.2018 року від ГУНП в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти поданої скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 15.02.2002 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України.

25.07.2017 року майору поліції ОСОБА_2, оперуповноваженому сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області видано для ознайомлення попередження ГУ Національної поліції в Одеській області про наступне звільнення, у зв’язку зі скороченням штатної чисельності органів і підрозділів ГУ Національної поліції в Одеській області, відповідно до наказу Національної поліції України №704 від 10.07.2017 року «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», в якому зазначено, що його буде звільнено зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі п.4 ч.1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію». (а.с.31)

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_3 №1510 о/с від 20.09.2017 року, відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора поліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 25.09.2017 року. (а.с.14)

Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу про звільнення ОСОБА_2 оскаржив його в судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції скасував наказ відповідача №1510 о/с від 20.09.2017 року в частині звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», визнав за позивачем право на поновлення на раніше займаній посаді та отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року в частині звільнення ОСОБА_2 не оскаржено сторонами, а тому, на підставі ч.1 ст.308 КАС України, не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, серед іншого, не погоджується з висновком суду про поновлення позивача на раніше займаній посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області та зазначає, що так як управління протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області було скорочено та на даний час функціонує відділ протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області, тому його має бути поновлено саме на посаді у вказаному відділі.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, оскільки проходження ОСОБА_2 служби в поліції було припинено неправомірно, він підлягає поновленню на попередній посаді, а саме оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з дати його звільнення - з 25.09.2017 року.

ОСОБА_2 не займав посаду у відповідному відділі, його з неї протиправно звільнено не було, у зв’язку з чим суд не наділений повноваженнями на поновлення позивача в новоствореному (перенайменованому) відділі.

Також, судом першої інстанції визнано за позивачем право на грошове забезпечення з 25.09.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому, при винесенні рішення про поновлення на раніше займаній посаді суд, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши конкретну суму.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у випадку виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.8 названого Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, у випадках, передбачених чинним законодавством, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. У таких випадках середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців календарні дні на число відпрацьованих календарних днів за цей період.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799).

Пунктом 9 Розділу I «Загальні положення» названих Порядку та умов визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Приписами п.6 р. ІІІ вказаного Порядку передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки: вказаною Постановою передбачено здійснення розрахунку кількості днів вимушеного прогулу шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, тоді як у виданій відповідачем довідці про грошове утримання ОСОБА_2, при розрахунку середньомісячного грошового забезпечення використовувались календарні, а не робочі дні; на момент виникнення спірних правовідносин критерії виплати грошового забезпечення поліцейським регулювалися виключно приписами Порядку №260.

Таким чином, позивач має право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке необхідно розраховувати виходячи з кількості календарних днів.

Вказана позиція суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленій в постановах від 16.02.2018 року по справі №814/55/17 (адміністративне провадження №К/9901/2127/17) та від 07.02.2018 року по справі №814/183/17 (адміністративне провадження №К/9901/2109/17).

Пунктом 23 розділу І Порядку та умов №260 передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Зважаючи, що ОСОБА_2 звільнений з посади оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 25.09.2017 року та поновлений на раніше займаній посаді рішенням Одеського окружного адміністративного суду 05.03.2018 року, тому період вимушеного прогулу становить 162 дні.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи, видана ГУНП в Одеській області, відповідно до якої середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 становить 356,87 грн. (а.с.30)

Таким чином, належна позивачу до сплати сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 57 812, 94 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального права, вірно визначено період вимушеного прогулу, проте не визначено суми належної позивачу до сплати за час вимушеного прогулу, що не впливає на правильність висновків суду, тому у відповідності до ч.4 ст.317 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року змінити, виклавши абзац 4 його резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, адреса: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.09.2017 року по 05.03.2018 року в розмірі 57 812, 94 грн. (п'ятдесят сім тисяч вісімсот дванадцять грн. 94 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Суддя: О.В.Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов