Постанова № 74728753, 14.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6801/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - ТОВ «Дунайська імпортна компанія») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000112/2 від 31.07.2017 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00831 від 31.07.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб'єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у специфікації до контракту та інвойсі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зробивши аналіз законодавчої бази та фактичних обставин справи, дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи, надавали можливість визначити митну вартість товару за ціною контракту.

На думку суду першої інстанції, підстави, що визначені суб'єктом владних повноважень у рішенні про коригування митної вартості товару, суперечать умовам зовнішньоекономічному контракту та митному законодавству.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про прийняття нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що документи, що подавались позивачем для розмитнення товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Оскільки, зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта додаткові документи, дії такого органу є такими, що відповідають ч.1 ст. 54 Митного кодексу України.

Про те, що дії митного органу відповідають вказаній нормі законодавства, є, на думку апелянта також те, що декларантом не був виконаний обов'язок надати відповідні додаткові документи, а це, відповідно, виключало можливість перевірки числового значення митної вартості товару.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дунайська імпортна компанія» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньоекономічний контракт №341/17, відповідно до умов якого, фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях.

Відповідно до специфікації №22 від 27.07.2017 року до контракту та інвойсу №078 від 20.08.2017 року, фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA - Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1990 шт., на 26 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 21807 кг., вага «нетто» - 20442 кг., на загальну суму: 7556,14 євро, де 0,34 євро за 1 кг, без врахування транспортних витрат.

Декларант - ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп», з метою проведення митного оформлення наведеного вище товару, подав електронну митну декларацію за №UA500060/2017/012814, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №341/17 від 05.07.2017 року.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав: зовнішньоекономічний контракт; специфікацію до контракту про постачання товару; інвойс; прайс-листи виробника; пакувальний лист; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500060/2017/012814 за допомогою програмного комплексу автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), відповідачем встановлено можливе заниження митної вартості товарів, що передбачало необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товарів із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів, здійснення запиту додаткових документів.

У зв'язку з чим, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

31.07.2017 року уповноваженою особою декларанта було надіслано повідомлення №3107-1, в якому зазначалося, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть, оскільки усі документи, що підтверджують ціну товару по контракту, були надані своєчасно та в повному обсязі.

У той же день, митним органом було ухвалено рішення №UA500060/2017/000112/2 про коригування митної вартості товарів та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/0831.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять усі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Зокрема, в рішенні містяться наступні підстави:

- відсутність в інвойсі, контракті та пакувальному листі даних щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

- у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2017 року №17GREX410100049082 зазначені умови поставки - FCA, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, а також у цій декларації відсутні відомості про клас товару;

- у наданій довідці про вартість перевезення не зазначено умови поставки.

За проханням позивача товар, який надійшов на його адресу, був випущений у вільний обіг, позаяк декларант забезпечив такі дії фінансовою гарантією.

Скориставшись правом оскарження спірного рішення, позивач 04.10.2017 року подав до Одеської митниці ДФС скаргу та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію інвойсу №078 від 27.07.2017 року, завірену печаткою митного органу Греції; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі №078 від 27.07.2017 року; бухгалтерську довідку, копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти (а.с.75-76).

Проте, 09.10.2017 року Одеською митницею ДФС було прийняте рішення №3927/10/15-70-61 про відмову в задоволенні скарги (а.с.77-79).

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 цього Кодексу, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 цього Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Частини 5, 6 даної статті 53 забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи дані приписи митного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що у митного органу не було підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю з огляду на наступне.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, питання упаковки та маркування товару повністю врегульовано розділом 7 Контракту 337/17 від 05.07.2017 року «Упаковка та маркування».

Так, відповідно до п. 7.2 Контракту обов'язок упаковки та маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, згідно умов зазначеного контракту, пакування покладається на Постачальника товару фірму «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) та при постачанні товару у тарі Постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги щодо відсутності інформації про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, в наданих до митного органу документах, не можуть свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки витрати на його пакування та маркування, включені до ціни товару, згідно умов Контракту.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо обов'язкової наявності складових митної вартості в інвойсі та пакувальному листі.

Так, інвойс - це платіжне розрахунковий документ, де відображається вартість товару, яку визначає Постачальник.

Водночас пакувальний лист складається з метою підтвердження кількісних та вагових характеристик товару та вказується вага ящиків.

За змістом ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійна та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Отже, вказана норма Митного кодексу України чітко визначає, що наведені складові митної вартості додаються до неї тільки у випадку, якщо вони не включались до ціни, що фактично сплачена або підлягала сплаті.

Переходячи до іншого доводу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Так, як зазначає апелянт, у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2017 року №17GREX410100049082 не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, а також не вказано таку характеристику, як клас товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане не є розбіжністю та не впливає на митну вартість товару, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2 Контракту №341/17 від 05.07.2017 року, постачальник може здійснювати поставку за дійсним контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2010»:

CIF (Одеса, Ілічівськ), - всі витрати та фрахт, необхідні для поставки товару покупцю (в тому числі й завантаження товару) несе постачальник та відшкодуванню з боку покупця вони не підлягають; продавець зобов'язаний забезпечити страхування товару на випадок його втрати або пошкодження;

CPT (Одеса, Ілічівськ), - перевезення забезпечується за рахунок постачальника, відповідальність за навантаження покладено на постачальника;

FCA (склад постачальника - Греція), - перевезення здійснюється за рахунок покупця, відповідальність за навантаження покладено на постачальника;

FOB (порт відвантаження - Греція), - витрати з доставки товару на судно та відповідальність за його навантаження покладено на постачальника. Покупець несе витрати за перевезення з моменту завантаження постачальником товару на судно.

Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні та інвойсі на нього.

Згідно інвойсу №078 зазначені наступні данні: номер та дата контракту, за яким був поставлений товар; найменування постачальника та покупця товару, найменування товару, розділу по класам, вартість товару, вага товару, а також умови постачання товару, згідно Інкотермс 2010 та географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця - FCA - Скідра.

Також, відповідно до прайс-листа від 25.07.2017 року, специфікації №22 від 27.07.2017року, також зазначено умови поставки - FCA - Скідра.

Тобто, з поданих документів до митного органу вбачається, що географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця - FCA - Скідра.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому посилання апелянта на те, що в ній не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є недоречним.

Що стосується невизначення у експортній декларації класу товару, то суд зазначає наступне.

Відсутність розділення товарів по класам не є принциповим для підтвердження митної вартості товару.

Так, з метою визначення митної вартості товарів в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг - Державний класифікатор продукції та послуг (далі - ДКПП). Це систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.

У ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях «секція - клас» відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов'язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

В свою чергу, у ДКПП відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класам.

Згідно ДКПП для персиків визначений єдиний код « 0809 30 90 00» та одна позиція у класифікаторі, без розділення на класи А, В.

Розділення на класи потрібно та зручно для визначення та пояснення при розмитнені товару різної ціни на один і той же вид товару. Тобто, великий фрукт коштує дорожче чим дрібнішого калібру.

Контрактна вартість товару визначається виключно за домовленістю сторін та вказується у специфікації та інвойсі, які були надані митному органу.

Враховуючи викладене, твердження апелянта щодо неможливості визначити вартість товару у зв'язку з відсутністю класів та географічного пункту переходу відповідальності у експортній декларації є безпідставними.

Більш того, відсутність поділення на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

І щодо останнього доводу апелянта, який полягає в тому, що у довідці про вартість перевезення не визначені умови поставки, слід зазначити наступне.

На думку апелянта, відсутність такої інформації у вказаній довідці зумовило неповноту відомостей про митну вартість товару та виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості.

З такою позицію апелянта не можна погодитися, оскільки законодавством не визначені обов'язкові реквізити, які повинні бути у довідці про транспортні витрати, у тому числі умови постачання, тому їх відсутність, не може бути причиною для відмови у митному оформленні за контрактною ціною товару.

Законодавство України взагалі не містить вимог щодо правового статусу довідки про вартість перевезення товару та, відповідно, до її обов'язкових складових. Остання не є первинною документацією, яка підтверджує факт отримання послуги, тому носить суто інформаційний характер. Цільове призначення довідки про вартість перевезення - особисте підтвердження перевізником вартості перевезення вантажу по замовленому маршруту. Остання надається безпосередньо перевізником - замовнику у рамках договору і не повинна містити умови, на яких здійснюється постачання товару.

Як було зазначено вище, умови постачання товару FCA - Скідра Греція між покупцем та постачальником були обумовлені в контракті № 341/17 від 05.07.2017 року, специфікації №22 до нього та в інвойсі №078.

Таким чином, мотиви, викладені вище, свідчать про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому є всі підстави, відповідно до ст. 316 КАС України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.