Рішення № 74725017, 12.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. Справа№805/3304/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

11 травня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Волноваської РДА), у якому Позивач просить:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, а також допомоги на двох дітей одиноким матерям з січня 2015 року по грудень 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача від 29 січня 2018 року;

- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу допомогу при народженні дитини, а також допомогу на двох дітей одиноким матерям з січня 2015 року по грудень 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у неї народилася друга дитина ОСОБА_2. У зв'язку із народженням дитини їй була призначена допомога при народженні дитини та допомога на дітей одиноким матерям.

Допомога виплачувалася з жовтня 2013 року по листопад 2014 року.

У листопаді 2014 року у зв'язку із бойовими діями на Сході країни Позивач виїхала до Росії. У 2017 році повернулася до України.

22 грудня 2017 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про поновлення виплати допомоги. Відповідач відмовив в задоволенні заяви через те, що ОСОБА_1 звернулась з заявою про поновлення виплати допомоги через більше ніж 12 місяців після припинення виплати.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3304/18-а в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового засідання на 12 червня 2018 року.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, розпорядженням від 22 листопада 2016 року виплату державної допомоги призупинено з 01 грудня 2016 року до з'ясування місця знаходження заявника. УСЗН Волноваської РДА просить відмовити в задоволенні позову.

У поновленні виплат Відповідач відмовив, у зв'язку з тим, що таке звернення надійшло поза термінами, встановленими чинним законодавством.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином. Надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у Позивача та ОСОБА_3 народилася дитина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 виданим 17 вересня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області.

27 вересня 2013 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей одиноким матерям.

Рішеннями від 30 вересня 2013 року про призначення допомоги сім'ям з дітьми, призначено допомогу при народженні дитини з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2017 року та допомогу одиноким матерям.

Відповідно до заяви Позивача від 06 травня 2014 року грошова допомога повинна перераховуватися на рахунок, відкритий у ПАТ "Банк "Київська Русь".

У 2015 році ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до неплатоспроможних, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 20 березня 2015 року №251/039/97-15.

Як вбачається з витягу з протоколу № 1 від 22 листопада 2016 року засідання Комісії з контролю за цільовим використанням допомоги, виплаченої при народженні дитини та створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей вирішено припинити виплату допомоги, виплаченої при народженні дитини у зв'язку з тим, що за вищевказаною адресою заявниця не проживає.

На підставі цього витягу розпорядженням від 22 листопада 2016 року виплату державної допомоги Позивачу призупинено з 01 грудня 2016 року до з'ясування місця знаходження заявника.

22 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву №3537/2 для поновлення виплати допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям.

Рішенням від 29 січня 2018 року про призначення допомоги сім'ям з дітьми Позивачу призначено допомогу одиноким матерям з 01 грудня 2017 року по 31 травня 2018 року.

Рішенням від 29 січня 2018 року відмовлено в поновленні державної допомоги при народженні дитини згідно пункту 13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», відповідно до якого, допомога поновлюється у разі коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги.

Як вбачається з розрахунку державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та розрахунку державної соціальної допомоги при народженні дитини, виплату цих допомог припинено у березні 2015 року.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини Позивач звернувся до Відповідача з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.

Таким чином, Позивач повною мірою виконані вимоги, встановлені Законом для розгляду питання про призначення допомоги. Відомостей про отримання Позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України Відповідачем на час розгляду справи не надано.

З пункту 13 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Таким чином, дванадцятимісячний строк звернення про поновлення виплати допомоги встановлюється у випадку припинення виплати пенсії в вищезазначених підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу припинено виплату допомоги не з причин, встановлених пунктом 13 Порядку №1751, а до з'ясування місцязнаходження заявника.

Отже ОСОБА_1 протиправно припинено виплату допомоги з березня 2015 року, без прийняття відповідного рішення з зазначенням обґрунтованої причини такого припинення, а дванадцятимісячний строк для подачі заяви про поновлення виплати допомоги не застосовується.

Що стосується допомоги на дітей одиноким матерям (батькам), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 36 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;

- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі:

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених абзацами четвертим - десятим і дванадцятим - чотирнадцятим цього пункту, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом об'єднаної територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Враховуючи вищенаведене, Позивачу безпідставно припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям з березня 2015 року, а вирішено поновити виплату такої допомоги лиши з 01 грудня 2017 року.

Суд вважає, що Позивач і його дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, до з'ясування за списками СБУ. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям. Реалізація Позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право Позивача на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Відповідач не довів правомірність припинення виплати державних соціальних допомог ОСОБА_1, а отже суд, враховуючи, що виплата допомоги припинена з березня 2015 року, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і зобов'язання УСЗН Волноваської РДА нарахувати та виплатити недоплачену державну допомогу при народженні дитини та виплатити державну допомогу одиноким матерям саме з березня 2015 року.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, а також допомоги на дітей одиноким матерям з березня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 29 січня 2018 року про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, а також допомогу на дітей одиноким матерям з березня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 червня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.