Рішення № 74723377, 12.06.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1774/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання – Роман К.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» про захист прав споживачів та визнання недійсним споживчого кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» про захист прав споживачів та визнання недійсним споживчого кредитного договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» , в особі начальника Хустського відділення ЗОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» ОСОБА_5 та в особі заступника начальника Хустського відділення ЗОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» ОСОБА_6 укладено ОСОБА_7 договір № 014/4047/82/37975, за яким позивач отримав кредит у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США. На забезпечення цього договору укладено іпотечний договір від 13.02.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого іпотекодавець забезпечує вимоги іпотекодержателя - банку, що випливають з ОСОБА_7 Договору №014/40/47/82/37975 від 08.02.2008 року, за умовами якого позичальник зобов'язався повернути суму кредиту у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів. Іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 149,9 кв.м. з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,136 га, що розташовані за адресою м. Винорградів, вул. М.Гречки, 24.

Виконання зобов'язань за спірним договором було почато у березні місяці 2008 року і станом на 08.12.2014 року позивачем - позичальником було сплачено платежів на погашення кредиту у розмірі - 37 554, 59 (тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири долари США та п'ятдесят дев'ять центів), що згідно курсу НБУ станом на 10.06.2015 року становить — і 794 655, 12 (сімсот дев'яносто чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень та дванадцять копійок). Також позивачем сплачена банку комісія за надання кредиту в розмірі 2% від початкової суми кредиту.

Позивач вказує, що згідно п.23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», він є споживачем кредиту по Договору №014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року. Відповідач не мав право на видачу кредиту в іноземній валюті (у даному випадку у доларах США) йому як резиденту України без індивідуальної ліцензії НБУ, а надавши кредит в доларах США порушив норми статті 99 Конституції, ст. 230, 524 Цивільного кодексу України, ст. з Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ст.ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України». Окрім того використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною, всупереч принципу добросовісності, має наслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, що значно погіршує її становище, як споживача порівняно з відповідачем - надавачем фінансових послуг в разі настання певних подій, що дає їй право відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та на підставі ст. 230 ЦК України, вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 ввів Позичальника в оману. Просить визнати недійсним кредитний договір №014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року, що заключений між Позивачем та Відповідачем, з моменту його укладення; зобов'язати Реєстраційну службу Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області зняти заборону на відчуження предмету іпотеки за іпотечним договором від 13.02.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, та виключити їх з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до кредитного договору №014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року; зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль», МФО 300335, Код ЄДРПОУ 14305909 відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним збитки - 794 655,12 (сімсот дев'яносто чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень та дванадцять копійок) у подвійному розмірі та компенсувати моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень.

Відповідачем ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» подано до суду письмове заперечення проти позову, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що ВАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 Аваль") має видані Національним банком України 11.10.2006 банківську ліцензію №10 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 11.10.2006 - дозвіл N 10-4 на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу. Тобто, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії. Твердження позивача щодо несправедливості умов кредитного договору є безпідставним, адже згідно п. 15.4 кредитного договору, на момент укладення кредитного договору позичальник усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сім'ї), є розумними та справедливими. П.п.15.5-15.6 кредитного договору №014/4047/82/37975 від 08.02.2008р. передбачено - у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. Підписанням кредитного договору позичальник засвідчив, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану. Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин .... позичальник приймає на себе... У заяві-анкеті від 30.01.2008 року та відповідно до о п.15.7 кредитного договору, позивач стверджує, що він ознайомлений та повністю згідний із запропонованими програмами та умовами кредитування, а також з діючим законодавством України, що регламентує відносини банка та клієнта, чим повністю спростовує зазначені в позовній заяві порушення з боку банку вимог, передбачених ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1,3.1.-3.3, 3.8 «Правил надання банками інформації споживачу...» щодо інформації споживачу про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, валютні ризики тощо. Твердження позивача про те, що вказаний кредитний договір недійсний та те, що банк ввів позивача в оману при укладенні кредитного договору відповідач називає безпідставним, а в діях, і взагалі, в принципах роботи банку, відсутня нечесна підприємницька практика, заборона якої передбачена ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та просили суд такі задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених в письмовому запереченні та просив суд у задоволенні таких відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо позовних вимог, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», в особі начальника Хустського відділення ЗОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» ОСОБА_5 та в особі заступника начальника Хустського відділення ЗОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» ОСОБА_6 укладено ОСОБА_7 договір № 014/4047/82/37975.

Відповідно до укладеного договору позивач отримав кредит у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитним коштами, з кінцевим терміном повернення кредиту 07.02.2018 року

Для забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим кредитним договором між банком та позивачем укладено іпотечний договір від 13.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого іпотекодавець забезпечує вимоги іпотекодержателя - банку, що випливають з КредитногодДоговору №014/40/47/82/37975 від 08.02.2008 року, за умовами якого позичальник зобов'язався повернути суму кредиту у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів. Іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 149,9 кв.м. з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,136 га, що розташовані за адресою м. Винорградів, вул. М.Гречки, 24.

Кредит було видано в іноземній валюті і позивач вважає, що відповідач не мав право видавати такий саме в іноземній валюті. З таким твердженням позивача суд не погоджується з огляду на те, що ВАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 Аваль") має видані Національним банком України 11.10.2006 банківську ліцензію №10 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 11.10.2006 - дозвіл N 10-4 на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу. Тобто, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Позивач вказує, що банком порушено його права як споживача, оскільки під час укладення спірного правочину банк не надав йому як позичальнику повної інформації про умови кредиту, можливе подорожчання кредиту, використав елементи нечесної підприємницької практики, поставив його, як позичальника в невигідне становище, встановив велику суму компенсації, несправедливі умови, які обмежують його права як споживача і цим самим увів його в оману, у зв’язку з чим спірний кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін договору.

В частині 1 ст. 627 ЦК України зазначено: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із змісту оспорюваного договору видно, що сторони обумовили і прописали в договорі необхідні умови, які відповідають вимогам щодо укладення кредитних договорів.

Так, в розділах 1, 2 ОСОБА_7 договору визначено базові умови кредитування, предмет договору, а саме: кредитні кошти у іноземній валюті (долар США) в сумі 30 000 доларів США, які банк зобов’язується надати позичальнику одноразово одним траншем в день укладення договору 08.02.2008 року.

Окрім цього, в договорі та Додатку № 2 до договору передбачено строк кредитування 120 місяців, відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 13,25% , строки сплати платежів (а.с.14-24)

Статтею 4 договору визначено коригування процентної ставки. У статті 7 договору сторони погодили порядок погашення грошових зобов’язань позичальником.

Також умовами договору визначено порядок дострокового погашення кредиту на вимогу кредитора (стаття 9), права та обов’язки сторін (стаття 10-11 ), відповідальність сторін за порушення зобов’язань за договором (стаття 16) та інші умови .

В Додатку до договору визначений графік погашення заборгованості ( а.с.26-28).

Позивачем підписано ОСОБА_7 договір та додатки до нього, що свідчить про його обізнаність про умови кредитування, про вартість кредиту та про інші супутні послуги і тарифи, а також безспірно вбачається, що умисел позивача був реально спрямований на отримання банківського кредиту в іноземній валюті у розмірі 3000.00 доларів США і таке його зовнішнє волевиявлення було вільним і спрямованим на отримання кредитних коштів. Будь-яких застережень до ОСОБА_7 договору позивач не зазначив.

Як видно із зазначеного, умови спірного договору доступно та зрозуміло передбачають розмір кредиту; строки його повернення; відсотки за користування кредитом; розмір комісії за відкриття позичкового рахунку; розмір щомісячного платежу та графік погашення кредиту; передбачена можливість дострокового погашення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов кредитного договору та його забезпечення, а тому, на думку суду, такі умови банку цілком узгоджуються із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно заяви-анкети позивача на отримання кредиту під заставу від 30.01.2008 року ( а.с.119) позивач своїм підписом засвідчив, щоознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої споживчий кредит може бути витрачений; наявні форми кредитування та відмінності між ними; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; форми його забезпечення; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору пронадання кредиту; строк на який кредит може бути одержаний, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті; змістом статті 222 та статті 190 Кримінального Кодексу України «Шахрайство з фінансовими ресурсами» та «Шахрайство». Отже, у вищенаведеній заяві та відповідно до п.15.7 кредитного договору, позивач стверджує, що він ознайомлений та повністю згідний із запропонованими програмами та умовами кредитування, а також з діючим законодавством України, що регламентує відносини банка та клієнта, чим повністю спростовує зазначені в позовній заяві порушення з боку банку вимог, передбачених ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1,3.1.-3.3, 3.8 «Правил надання банками інформації споживачу...» щодо інформації споживачу про умови тощо.

На підставі наведеного доводи позивача ОСОБА_1 про те, що при укладенні спірного правочину банк не надав йому, як позичальнику, повної інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, валютні ризики, процентну ставку та фактичне подорожчання кредиту, увівши його в оману, на увагу не заслуговують.

Посилання позивача та його представника, що банк використав нечесну підприємницьку практику в судовому засіданні не доведено.

За положеннями ч.1, п.1,2 ч.2, п.1 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька діяльність забороняється.

Забороняються як такі, що вводять в оману стосовно основних характеристик продукції таких як очікувані результати споживання; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; пропонувати для реалізації продукцію за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

В силу ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використаннями нечесної підприємницької діяльності, зокрема, з підстав зазначених вище, які в силу вимог ч.1 ст.215 ЦК України повинні існувати в момент вчинення правочину.

Оскільки текст укладеного з відповідачем ОСОБА_7 договору з додатками до такого містять повну інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування, договір повністю відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою Правління національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 р. №168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р. за № 541/13808 (далі -Правила), а тому відсутні підстави вважати укладений сторонами ОСОБА_7 договір таким, що здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Посилання позивача та його представника на несправедливість умов договору про покладення на нього ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки суд вважає, що його волевиявлення під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало його внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договорів та визначені умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Тому доводи позивача щодо невідповідності умов ОСОБА_7 договору № 014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» на думку суду є безпідставними і не можуть слугувати підставою для визнання зазначеного кредитного договору недійсним в цілому.

Відповідно до висновку експерта № 2379 від 20.11.2017 року за результатами проведення судово-економічної експертизи за наявними наданими на проведення дослідження документами встановлено, що реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору № 014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року складає 18,05 % та є вищою від визначених договором процентів за користування кредитом.

На думку суду розрахунки експерта реальної процентної ставки шляхом порівняння суми зобов’язань на дату видачі кредиту за курсом, що діяв на дату видачі, з сплаченими сумами, переведеними за курсом НБУ на дату сплати є некоректними, оскільки, позивач виходячи з банківських відсоткових ставок за кредитами, які були чинними на час укладення спірного кредитного договору, а також виходячи з інших своїх особистих міркувань, самостійно вибрав як контрагента, так і валюту свого банківського кредитування, а тому зобов’язаний був усвідомлювати всі можливі у зв’язку з цим фінансові ризики.

Також у висновку експерта зазначено про те, що за результатами проведення судово-економічної експертизи за наявними наданими на проведення дослідження документами не встановлено документального підтвердження, відповідно до бухгалтерського обліку в банку, суми заборгованості по кредитному договору, не встановлено документальне підтвердження надання кредитних коштів (в т.ч. у гривні) позивачу згідно умов кредитного договору № 014/4047/82/37975 від 08.02.2008 року ( Т. №2).

Однак, позивач не заперечував факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 30000 доларів США, а також не заперечував, що протягом тривалого часу сплачував суму боргу та відсотки за вказаним кредитним договором.

Тому суд, не приймає висновки експерта як доказ, так як сам позивач факт отримання ним кредитних коштів в іноземній валюті не заперечував. Банком надані достовірні докази щодо отримання кредитних коштів позивачем у розмірі 30000.00 доларів США.

Таким чином, висновки проведеної у справі судово-економічної експертизи № 2379 від 20.11.2017року та інші наявні у справі докази не свідчать про те, що підприємницька практика відповідача, як кредитора, була нечесною та ввела позивача в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення ним спірного правочину, а процентна ставка та вартість кредиту, що були закладені сторонами у кредитному договорі та були відомі позичальнику, є тими обставинами, які мали б перешкодити позивачу укласти спірний кредитний договір.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено, оскільки позивачем не доведено підстав недійсності ОСОБА_7 договору відповідно до вимогст.203 ЦК України, не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог та не надано суду доказів, які б підтверджували недійсність укладеного ним ОСОБА_7 договору з підстав, зазначених у позові.

Оскільки суд прийшов до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про визнання ОСОБА_7 договору недійсним, слід відмовити і в задоволенні заявлених вимог про зобов’язання Реєстраційної служби Виноградівського РУЮ зняти заборону на відчуження предмету іпотеки, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та відшкодування понесених збитків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» про захист прав споживачів та визнання недійсним споживчого кредитного договору - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 18.06.2018 року.

ГоловуючийОСОБА_9