Ухвала суду № 74723181, 15.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/7992/16-ц

провадження № 2-ві/243/5/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

за участю

секретаря судового засідання Міхєй В.Ю.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 м. Слов'янська цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Сидоренко Інни Олександрівни від розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна, ПАТ "Державний ощадний банк України", Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Слов'янської місцевої прокуратури про відновлення порушених, не визнаних конституційних прав на майно,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Сидоренко І.О. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна, ПАТ "Державний ощадний банк України", Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Слов'янської місцевої прокуратури про відновлення порушених, не визнаних конституційних прав на майно.

Представником позивача ОСОБА_2, було заявлено клопотання про відвід судді Сидоренко І.О., мотивуючи його тим, що суддя Сидоренко І.О. є упередженою, оскільки, представникам відповідача, які з'явились в судове засідання заборонено визнавати позови та укладати мирові угоди у зв'язку з чим, на її думку, вони не мають цивільної процесуальної дієздатності. Вважає, що за таких умов, у відповідача немає представника.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сидоренко І.О. визнано необґрунтованою та заяву передано для визначення в порядку передбаченому ч.1 ст. 33 ЦПК України, судді, який має вирішувати питання про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.06.2018 року, зазначена заява передана до провадження судді Мирошниченко Л.Є.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заяву про відвід судді Сидоренко І.О. та просила її задовольнити, зазначила що представники відповідачів присутні в судових засіданнях не маючи при цьому повноважень, оскільки в їх повноваженнях вказано, що вони не мають права визнавати позов, представник позивача заявляла клопотання про звернення судді Сидоренко І.О. до адміністрації Президента про надання доручення дієздатним та офіційним представникам, які б приймали участь у справі, суддя у його задоволені відмовила, у зв'язку з чим, заявником було заявлено клопотання про відвід головуючого.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому у частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Вирішуючи питання стосовно заявленого головуючому судді Сидоренко І.О. відводу, суд виходить з наступного.

Статтями 126, 129 Конституції України гарантується, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Так, відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідність д ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006 року визначають та встановлюють стандарти етичної поведінки суддів. Так, у статті 2 визначено, що суддя підлягає відводу у випадку, зокрема, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).

Також, практика Європейського суду з прав людини звертає увагу на те, що ЄСПЛ встановив два аспекти «неупередженості»: по-перше, суддя повинен бути суб'єктивно вільний від особистих упереджень або пристрасті, по-друге, він повинен бути об'єктивно неупереджений, тобто гарантовано виключати будь-які обґрунтовані сумніви щодо цього.

У контексті об'єктивного критерію окремо ЄСПЛ відзначає поведінку суддів, а саме необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

В той же час, належних доказів, які б підтверджували необ'єктивність та упередженість головуючого-судді Сидоренко І.О. в розгляді даної справи, відсутні.

Крім того, стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи ( о. Бріюні, Хорватія, 17.10.2015р.) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.

А тому незгода сторони із прийнятим суддею рішенням, в даному випадку відмова у задоволенні клопотання, не є підставою для недовіри головуючому судді.

Виходячи з наведеного, обставини, зазначені в заяві про відвід головуючого судді, не можуть бути підставою для такого, тому враховуючи зміст заяви про відвід, зазначені норми цивільно-процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмову в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Сидоренко І.О.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.40, 260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Сидоренко Інни Олександрівни від розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна, ПАТ "Державний ощадний банк України", Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Слов'янської місцевої прокуратури про відновлення порушених, не визнаних конституційних прав на майно - відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко