Ухвала суду № 74723085, 16.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5187/18

1-кс/243/1218/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2018 року м. Слов’янськ

Слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Старовецький В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Маслової К.С.

прокурора Пшеничного А.В.

слідчого Приходько О.П.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 17 м. Слов’янська матеріали клопотання слідчого СВ Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження № 42018051720000067 від 02.05.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Хабаровського краю Російської Федерації, росіянина, громадянина України, маючого на утриманні неповнолітню дитину, який не є інвалідом, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов’янського міськрайонного суду звернувся слідчий СВ Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 з клопотанням погодженим прокурором Слов’янської місцевої прокуратури про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Із змісту поданого до слідчого судді клопотання видно, що в період з 22 травня 2018 року до 15 червня 2018 року ОСОБА_2, працюючи згідно наказу ректора Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» №358-к від 30.12.2015 року та контракту від 22 грудня 2015 року на посаді декана педагогічного факультету вказаного навчального закладу, розташованого по вул. Батюка, буд. 19, м. Слов’янська, Донецької області, діючи умисно, обіймаючи посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, вимагав та одержував неправомірну вигоду для себе за вчинення дій в інтересах третьої особи за наступних обставин.

У травні 2018 року, більш точну дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2, який перебував у адміністративній будівлі Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет», в силу виконуваних службових обов’язків, що передбачені контрактом декана педагогічного факультету, стало відомо про необхідність складання студентами четвертого курсу ДВНЗ «ДДПУ» за спеціальністю «Соціальна педагогіка» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 державного іспиту. Того ж дня у той самий час, у ОСОБА_2, який перебував за вказаною вище адресою виник злочинний умисел, спрямований на отримання грошових коштів у якості

неправомірної вигоди від останніх для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконних дій, спрямованих на позитивне складання вказаного державного іспиту студентами.

Після цього 22 травня 2018 року, більш точного часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на отримання грошових коштів у якості неправомірної вигоди, знаходячись у приміщенні кабінету аудиторії №8, розташованої на другому поверсі адміністративної будівлі ДВНЗ «ДДПУ», розташованої за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Вчительський, 1, використовуючи своє службове становище звернувся до працівника вказаного навчального закладу ОСОБА_6 з вимогою спонукати студентів четвертого курсу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до надання останньому через ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 2200 гривень за кожну, а загалом 4400 гривень, у якості неправомірної вигоди за вчинення в інтересах студентів незаконних дій, спрямованих на позитивне складання державного іспиту. Крім того, в розмові з ОСОБА_6, ОСОБА_2 повідомив останню, що в разі відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від надання неправомірної вимоги на користь ОСОБА_2 останні мали отримати негативні оцінки за складання іспиту та в подальшому бути відрахованими з навчального закладу.

Після цього, ОСОБА_6, усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_2 звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, виявивши бажання взяти участь у заходах по викриттю злочинної діяльності останнього.

15 червня 2018 року близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи у кабінеті аудиторії №8, розташованої на другому поверсі адміністративної будівлі ДВНЗ «ДДПУ», по пров. Вчительському, буд. 1, м. Слов’янська, Донецької області, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання для себе неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 неправомірну суму у розмірі 4400 гривень за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища, які повинні виразитися у позитивному складанні студентами четвертого курсу педагогічного факультету ОСОБА_4 та ОСОБА_5 державного іспиту

Того ж дня, у період часу з 10 год. 08 хв. до 14 год. 40 хв. співробітниками поліції у ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Вчительський, буд. 1, у кабінеті аудиторії №8 за фактичним місцем працевлаштування ОСОБА_2 було виявлено та вилучено одержані останнім у якості неправомірної вигоди грошові кошти у сумі 4400 гривень.

16 червня 2018 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий в клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин, а тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура його відбування. Крім того вказує, що підозрюваний ОСОБА_2 може знищити, сховати або іншим чином спотворити документацію щодо відображення отримання останнім грошових коштів чи іншого майна у якості неправомірної вигоди яка має доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки містить фактичні дані про розмір отриманих грошових коштів чи іншого майна, отриманого в якості неправомірної вигоди. Слідчий вказує, що підставою вважати, що ОСОБА_2 може знищити, сховати або іншим чином спотворити документацію, що в подальшому може бути використані в якості речового доказу є те, що в ході проведення обшуку в приміщенні кабінету аудиторії №8 ДВНЗ «ДДПУ» в присутності понятих ОСОБА_2 намагався знищити декілька аркушів блокноту з чорновими записами, в яких можуть бути відображені фактичні дані про злочинну діяльність останнього. Вказує, що підозрюваний ОСОБА_2 займаючи посаду декана педагогічного факультету Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» і будучи наділеним службовими повноваженнями, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього показань, а також надання бажаних для нього показань у подальшому та крім того може продовжити свою злочинну діяльність пов’язану з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди для себе в інтересах третіх осіб, а саме студентів заочної та денної форм навчання, а також в організації внесення завідомо неправдивих відомостей щодо фактичного перебування студентів на учбових занять, тим самим намагаючись приховати факт пропусків занять останніми.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення слідчого та прокурора, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, а також думку підозрюваного ОСОБА_2 який просив обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням

під вартою, та його захисника ОСОБА_1 який просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 20.00 години однієї доби до 06 години 00 хвилин наступної доби, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно із п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

При вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 178 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.,а саме витягом з ЄРДР від 02.05.2018 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.05.2018 року; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 15.06.2018 року; протоколами обшуків від 15.06.2018 року; повідомленням про підозру від 16.06.2018 року

Разом з тим слідчий суддя не відхиляє доводів ані підозрюваного на свою користь, ані сторони захисту на його користь, крім того враховує суспільний інтерес у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

При вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зазначають, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні вказали, що існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам.

Слідчий суддя зазначає, що доводи та обґрунтування сторони обвинувачення про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а саме було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку дійсно можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура його відбування. Крім того ОСОБА_2 займаючи посаду декана педагогічного факультету Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» і будучи наділеним службовими повноваженнями, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього показань, а також надання бажаних для нього показань у подальшому та може продовжити свою злочинну діяльність пов’язану з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди для себе в інтересах третіх осіб, а саме студентів заочної та денної форм навчання, а також в організації внесення завідомо неправдивих відомостей щодо фактичного перебування студентів на учбових занять, тим самим намагаючись приховати факт пропусків занять останніми.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Так слідчим суддею беруться до уваги відомості про особу підозрюваного, а саме ОСОБА_2 є раніше не судимою особою, має міцні соціальні зв’язки, як за місцем проживання так і в соціально трудовій сфері, оскільки є деканом педагогічного факультету вищого навчального закладу, має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно, зареєстрований та проживає не на окупованій території. Крім того слідчий суддя зазначає, що оскільки під час проведених обшуків органом досудового слідства були вилучені предмети та речі, які мають відношення до кримінального правопорушення, то підозрюваний вже позбавлений можливості щодо зміни чи спотрворення інформації яка в них міститься.

Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до переконання, що під час судового засідання слідчим та прокурором хоч і було доведено наявність зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак ними не було доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам?у зв’язку з чим слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки слідчим та прокурором доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло, та зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а саме до Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області, Слов’янської місцевої прокуратури, Слов’янського міськрайонного суду.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в достатній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та попередить настання ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,179, 181,194 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження № 42018051720000067 від 02.05.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти в залі суду - негайно.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на два місяці, тобто з 16.06.2018 року по 16.08.2018 року включно, заборонивши йому цілодобового залишати житло.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до СВ Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області та до Слов’янського міськрайонного суду; не відлучатися з м. Слов’янська Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; заборонити зустрічатись зі свідками даного кримінального правопорушення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Слов’янський ВП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить два місяці, тобто по 16.08.2018 року включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.

На ухвалу, протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області.

Слідчий суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_9