Ухвала суду № 74722070, 12.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23653/17

Провадження №11-кп/772/673/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ВінницяАпеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_2 «Козятинхліб» в особі генерального директора ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010004183 від 01.09.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді водія в ОСОБА_2 «Козятинхліб», одруженого, маючого на утримані малолітнього сина 2005 р. н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Миколайчука Д.М.

представника цивільного

відповідача: ОСОБА_5 Назарія-Дмитра Ярославовича

представника потерпілого: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Цивільний відповідач ОСОБА_2 «Козятинхліб» в особі генерального директора ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03.2018 року, просив його скасувати в частині цивільного позову та ухвалити новий, яким відмовити у задоволенні цивільного позову у зв”язку з безпідставністю.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2018 року визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного та додаткового покарань.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 790 (сімсот дев’яносто) гривень 96 копійок у відшкодування вартості проведення автотехнічної експертизи № 820 а від 24.10.2017.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 «Козятинхліб» на користь ОСОБА_7 30 000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, 9 059,28 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 гривень витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Долю речових доказів вирішено.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

01.09.20017 року близько 09.00 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1, не звернувшись за допомогою до інших осіб під час руху заднім ходом, рухаючись по тротуару вздовж проїзної частини вул. Келецької у напрямку просп. Космонавтів у м. Вінниці, в районі будинку № 71, своїми діями створив небезпеку іншому учаснику дорожнього руху – пішоходу ОСОБА_7, яка розташовувалась на тротуарі спиною до транспортного засобу і перебувала в нерухомому стані та з необережності допустив наїзд на останню.

Внаслідок даної події ОСОБА_7 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1274 від 24.10.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, рваної рани потиличної ділянки голови, поверхневої забійної рано правої лобної ділянки, забоїв та саден лівої половини обличчя; забою правої половини грудної клітки і живота; закритого перелому лівої лонної та сідничної кістки тазу без зміщення уламків; саден грудної клітки, обох стегон, гомілок, лівого колінного та гомілково-ступеневого суглобів, що належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, однак потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров’я.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не було доведено обставин, які суд вважав встановленими, порушив норми матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

При визначенні розміру морального відшкодування, яке підлягало стягненню з відповідача на користь позивача за встановлених обставин, судом першої інстанції не дотримано ч.3 ст. 23 ЦК України, оскільки суд не врахував добровільне часткове відшкодування моральної шкоди в розмірі 9000 грн. під час розгляду кримінальної справи, що підтверджується відповідною розпискою, наявність в обвинуваченого на утриманні двох дітей, одна з яких є неповнолітньою, а також суд не врахував вимог закону щодо розумності і справедливості при визначенні розміру морального відшкодування.

Позивач і суд першої інстанції не зазначили жодних критеріїв при визначені суми моральної шкоди.

З огляду на викладене, вирок підлягає частковому скасуванню у частині цивільного позову.

Представник потерпілої та цивільного позивача захисник ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 «Козятинхліб», просив відхилити апеляційну скаргу, як необгрунтовану і безпідставну, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03.2018 року є законним та справедливим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представника цивільного відповідача ОСОБА_5 Назарія-Дмитра Ярославовича, який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити, з підстав зазначених у ній, представника потерпілого захисника ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок залишити без змін обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України та ст. 1177 ЦК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред’явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода пов’язана з лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнала у зв’язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 «Козятинхліб» щодо недотримання судом першої інстанції вимог матеріального права, а саме ч.3 ст. 23 ЦК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що потрібно прийняти до уваги лише розписку обвинуваченого ОСОБА_4 на суму 4000 грн., а іншу розписку на ім”я дочки позивача, яка передана директором ОСОБА_2 «Козятинхліб» в якості компенсації моральної шкоди потрібно повернути за недоведеністю.

Як убачається з розписки на яку посилається апелянт, як на доказ добровільного відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., вона складена про те, що ОСОБА_8 взяла у борг у ОСОБА_3 5000 грн. і зобов’язується їх повернути після виплати страхової компанії.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції ця розписка не може бути прийнята, як доказ добровільного відшкодування моральної шкоди, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Суд першої інстанції належним чином перевірив та прийняв до уваги позовні вимоги про стягнення моральної шкоди потерпілої ОСОБА_7, які полягають у порушенні усталеного ритму життя, пов’язаного з втратою працездатності, порушенням сну, постійного тривожного стану, її похилий вік, стан здоров’я, який ніколи не відновиться до такого стану, який був до ДТП. Розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на моральних стражданнях й фізичному болі, які позивачка зазнала через порушення нормальних життєвих зв’язків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого й у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно позиції викладеної у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, твердження цивільного відповідача, що суд першої інстанції у своєму вироку та сам позивач не зазначили жодного критерію визначення моральної шкоди, є належним чином необгрунтовані.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо стягнення завданої моральної шкоди, розмір якої відповідає принципам виваженості, розумності й справедливості, які належним чином вмотивовані.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в достатній мірі врахував характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, які виразились в переживаннях, втраті душевного спокою, що потягло погіршення стану здоров’я, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, а тому обґрунтовано задоволив позов в цій частині.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 «Козятинхліб» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,-

П о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_2 «Козятинхліб» в задоволенні в задоволенні апеляційної скарги.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03. 2018 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Верховного Суду з дня проголошення.

Відповідно до ч.4 ст. 532 КПК України судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді:

С.В. ОСОБА_9ОСОБА_10Федчук

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: