Ухвала суду № 74720775, 18.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" червня 2018 р. Справа № 920/1226/17

Суддя-доповідач Барбашова С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми (вх. № 1177 С/3-9) на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 по справі № 920/1226/17 (суддя В.Л. Котельницька; повне рішення складено 17.05.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве», с. Беєве Липоводолинського району Сумської області

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, смт. Липова Сумської області

про визнання поновленим договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Беєве», с. Беєве Липоводолинського району Сумської області звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом, в якому просило суд: визнати поновленим договір оренди землі від 15.08.2008, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 15.08.2008 за № 040863101295, на умовах поданої Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області додаткової угоди в редакції, визначеній позивачем в пункті 2 прохальної частини позову; а також покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 по справі № 920/1226/17 позов задоволено. Даним рішенням ухвалено: визнати поновленим договір оренди землі від 15.08.2008, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.08.2008 за № 040863101295 на умовах поданої Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області (код ЄДРПОУ 39765885) додаткової угоди, в наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди землі

(державна реєстрація від 15.08.2008 № 040863101295)

та внесення змін до нього

м. Суми ___ 2017р.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - «Орендодавець») в особі начальника Усик Наталії Андріївни, діючого на підставі ____________ з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Беєве» (далі по тексту - «Орендар») с особі директора Сало Івана Івановича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, а разом іменовані - «Сторони», відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

Поновити термін дії договору оренди землі, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ «Беєве», зареєстрованого у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 15.08.2008 № 040863101295 на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 42,5980 га, у тому числі земельна ділянка площею 19,5904 га сіножатей, площею 23,0076 га пасовищ (земельна ділянка площею 9,0911 га кадастровий номер 5923283200:01:001:0460, земельна ділянка площею 13,9165 га кадастровий номер 5923283200:01:001:0462), розташовані за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на 7 (сім) років та внести зміни до пунктів 2, 5, 8, 9, 14, 26 договору оренди землі, виклавши їх в наступній редакції:

1. Пункт 2 викласти в такій редакції:

«В оренду передаються земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 42,5980 га, у тому числі: земельна ділянка площею 19,5904 га сіножатей, кадастровий номер 5923283200:01:001:0459;

земельні ділянки площею 23,0076 га пасовищ:

земельна ділянка площею 9,0911 га (пасовище) кадастровий номер 5923283200:01:001:0460,

земельна ділянка площею 13,9165 га (пасовище) кадастровий номер 5923283200:01:001:0462, розташовані за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області».

2. Пункт 5 викласти в такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування.

До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Сумській області (що на 01.01.2017 складає 29426,66 грн. за 1 га ріллі), що для земельної ділянки загальною площею 42,5980 га складає 150422 грн. 02 коп.

Сторони дійшли до згоди, що якщо розмір орендної плати, що визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є більшим за розмір орендної плати, що був визначений згідно даного пункту договору, то сплачена орендарем сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

3. Поновити термін дії договору оренди землі від 15.08.2008 (державна реєстрація 15.08.2008 № 040863101295) на 7 (сім) років, виклавши пункт 8 договору в наступній редакції:

«Договір укладено на 12 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

4. Пункт 9 договору викласти в такій редакції:

«Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок виключно у грошовій формі».

5. Пункт 14 викласти в такій редакції:

«У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ діючої на день виникнення заборгованості за кожен день прострочення несплаченої суми за кожен день прострочення».

6. Пункт 26 викласти в такій редакції:

«Заборона на зміну цільового призначення без проекту землеустрою; дотримання агротехнічних вимог, що використовуються при сільськогосподарському виробництві; та вимог протиерозійної організації території; право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу».

7. Пункт 26 доповнити підпунктом 26.1:

«Виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; використовувати взяту в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням; використовувати землю ефективно, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні та протиерозійні технології; запобігати погіршенню екологічного стану на території в результаті своєї господарської діяльності; додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля».

8. Інші пункти договору залишити без змін.

9. Ця додаткова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, що провів державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, що виникає за цією угодою.

10. Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Копія цієї додаткової угоди після підписання її сторонами надається орендарем разом з іншими матеріалами до органу державної реєстрації для здійснення реєстрації права оренди на відповідні земельні ділянки та у 5-денний термін від дня державної реєстрації права оренди надається до відповідного органу доходів та зборів.

«ОРЕНДОДАВЕЦЬ»: «ОРЕНДАР»:

Головне управління Держгеокадастру Товариство з обмеженою

у Сумській області відповідальністю «Беєве»

р/р 35215042090292 в ДКСУ, м. Київ Адреса: 42512, Сумська обл.,

МФО 820172 Липоводолинський район, с. Беєве,

Адреса: 40021, м. Суми, код за ЄДРПОУ: 34072062

вул. Петропавлівська, буд. 108,

код за ЄДРПОУ: 39765885

________ ___І.І. Сало

м.п. (за наявності печатки) м.п. (за наявності печатки)

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у справі № 920/1226/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідач, з метою економії коштів, передбачених на виконання функцій державних органів, керуючись ч. 6 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.197 Господарського процесуального кодексу України, просить Харківський апеляційний господарський суд призначити розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у справі 920/1226/17 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області (поштова адреса: 40000, м. Суми, вул. проспект Шевченка 18/1 тел. (факс) +38(0542) 77-52-36 за участі представника відповідача у справі. У разі неможливості проведення відеоконференції у Господарському суді Сумської області у зв'язку з бронюванням зали для проведення іншого судового засідання, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просить суд призначити слухання вищезазначеної справи в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду (поштова адреса: 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, 159, тел. (факс) +38(0542) 60-82-75) за участі представника відповідача у справі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення даної апеляційної скарги без руху, виходячи з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене господарським судом першої інстанції 07.05.2018, а повне рішення складено 17.05.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 06.06.2018.

Натомість, проведеною судом перевіркою встановлено, що апеляційна скарга була направлена відповідачем до суду лише 07.06.2018, про що свідчить поштовий конверт та результати пошуку за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення № 4003007712514.

Тобто, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у даній справі подана відповідачем з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 1 день.

Проте, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частинами другою та третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Натомість, в апеляційній скарзі відповідачем не порушується питання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у даній справі. В матеріалах апеляційної скарги також відсутнє письмове клопотання про поновлення такого строку.

Законодавець не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за відсутності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21.12.2016 у 2017 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року в сумі 1600 гривень.

При поданні позовної заяви позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» було сплачено 1600,00 грн.

Підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діє з 15.12.2017) встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у справі № 920/1226/17, відповідачу належало сплатити судовий збір у розмірі 2400,00 грн.

Разом з тим, до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 по справі № 920/1226/17 Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, але при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті в апеляційному провадженні.

Вказане клопотання скаржник жодними доводами не обґрунтував, проте в якості доказу неможливості сплати судового збору додав до скарги копію виписки по рахункам станом на 07.06.2018.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені частиною першою статті вищезазначеного Закону.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з важким фінансовим становищем та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

З урахуванням вказаного, надані відповідачем докази про неможливість сплати ним судового збору станом на день подання апеляційної скарги, не можуть слугувати безумовною підставою для задоволення заявленого клопотання та, відповідно, для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Крім того, відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що він належить до кола суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Під час розгляду клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми суд також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, N 32, п. 25 - 26).

Суд також враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Підсумовуючи все вищенаведене, в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 у справі № 920/1226/17 слід відмовити.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України та пункту 2 частини третьої статті 258 цього Кодексу, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, та без подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З вказаних підстав, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 по справі № 920/1226/17 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2018 по справі № 920/1226/17 залишити без руху.

2. Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали про залишення без руху, а саме: надати суду у цей строк клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі із зазначенням поважних причин пропуску строку та докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 2400,00 грн.

3. Роз'яснити скаржнику, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Барбашова С.В.