Рішення № 74717174, 14.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2312/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65072, РНОКПП НОМЕР_1) до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Прохоровська, 3, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 41249156) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій просила суд: визнати відмову у зарахуванні страхового стажу за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року протиправною; зобов'язати зарахувати період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року у страховий стаж, виходячи з мінімальної заробітної плати за цей період для обчислення страхових внесків: з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року - 205,00 грн., з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237,00 грн., з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - 262,00 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290,00 грн., з 01.07.2005 року по 14.07.2005 року - 310,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Після звернення до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі й надання довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 було зараховано до страхового стажу період служби у Одеському слідчому ізоляторі УДДУВП в Одеській області з 02.03.2006 року по 01.06.2007 року. Після звернення зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 зарахували до страхового стажу частину періоду служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 15.01.2001 року по 01.01.2004 року, тобто на час набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та період служби у Чорноморської виправної колонії УДДУВП в Одеській області з 14.07.2005 року по 02.03.2006 року.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.01.2018 року частина служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року до страхового стажу не зарахована у зв'язку з відсутністю відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за цей період.

13.04.2018 року та 20.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявами про встановлення факту належності страхового стажу та грошового забезпечення для обчислення страхових внесків під час служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року в порядку окремого провадження, оскільки вона позбавлена можливості витребувати з цієї установи довідку про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за вказаний період й вважала, що у даному випадку відсутній спір про право й іншого способу захисту свого права на відновлення страхового стажу за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року, як в порядку особового провадження, у неї не було. Однак, Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі заперечувало проти вирішення питання про встановлення факту належності грошового забезпечення за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року для обчислення страхових внесків, посилаючись на те, що згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 року по справі № 521/6245/18 ОСОБА_1 відмолено у заяві про встановлення факту належності страхового стажу та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2018 року по справі № 521/6726/18 заява про встановлення факту належності грошового забезпечення була залишена без розгляду з тих підстав, що у цих правовідносинах вбачається спір про право.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні до страхового стажу період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 під час вирішення питання про вихід на пенсію отримала індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 та дізналася, що в них відсутні дані про страховий стаж з 15.01.2001 року по 01.06.2007 року в Державній кримінально-виконавчій службі України.

ОСОБА_1 стверджує, що наявні накази про прийняття та звільнення з роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України, трудова книжка та довідка ДУ «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» від 18.10.2017 року № 5/12-145 про проходження служби в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах підтверджують, що вона проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.01.2001 року по 01.06.2007 року.

Відповідно до довідки про проходження служби в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах від 18.10.2017 року № 5/12-145, виданої ДУ «Одеська установа виконання покарань (№ 21), наданої з архівної особової справи № 164 за останнім місцем служби, ОСОБА_1 займала посади державної служби: з 15.01.2001 року по 14.07.2005 року у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5), з 14.07.2005 року по 02.03.2006 року у Чорноморській виправній колонії УДДУВП в Одеській області, з 02.03.2006 року по 01.06.2007 року у Одеському слідчому ізоляторі УДДУВП в Одеській області.

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Одеської установи виконання покарань (№ 21) та Чорноморської виправної колонії УДДУВП в Одеській області з заявами про надання довідки про заробітну плату та сплачені страхові внески за час служби. У відповідь було надано довідку про заробітну плату без зазначення суми сплачених страхових внесків, оскільки на той час до Пенсійного фонду України не надавались звіти з персоніфікованим обліком на кожну особу рядового і начальницького складу про сплачені страхові внески так, як ця інформація була визнана таємною.

Згідно відповіді Міністерства юстиції України № 47945/Г-27447/16 від 07.12.2017 року дані про страховий стаж з 15.01.2001 року по 01.06.2007 року в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутні у зв'язку з тим, що персоніфікований облік на кожну особу рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до органів Пенсійного фонду України до 01.06.2016 року не подавався, а військова служба до страхового стажу зараховувалась на підставі військових квитків, довідок військових частин, довідок архівних установ, тощо.

Після звернення до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі й надання довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 зарахували до страхового стажу період служби у Одеському слідчому ізоляторі УДДУВП в Одеській області з 02.03.2006 року по 01.06.2007 року, що підтверджується копією відповіді від 17.11.2017 року № 251/Г-1.

Після звернення із скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 зарахували до страхового стажу частину періоду служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 15.01.2001 року по 01.01.2004 року та період служби у Чорноморській виправній колонії УДДУВП в Одеській області з 14.07.2005 року по 02.03.2006 року, що підтверджується відповіддю від 05.01.2018 року № 2488/Г-11.

Відповідно до цієї відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.01.2018 року частина служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року до страхового стажу не зарахована у зв'язку з відсутністю відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за цей період.

ОСОБА_1 зазначає, що вона позбавлена можливості звернутись до Донецького слідчого ізолятора УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з заявою про надання довідки про заробітну плату та сплачені страхові внески у зв'язку з тим, що ця установа знаходиться на території, яка не контролюється українською владою.

Для отримання довідок про грошове забезпечення та страхові внески за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№5) з 15.01.2001 року по 14.07.2005 року ОСОБА_1 звернулась до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та отримала відповіді, що таку довідку можливо отримати лише за місцем проходження служби (відповіді від 15.11.2017 року № 663-17/Г-543 та від 22.11.2017 року № 884-1216/17/Г-844).

Державний архів Донецької області, розташований у м. Костянтинівка Донецької області, листом № 01-23/12вх від 14.02.2018 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 зазначив, що надати архівну довідку про заробітну та страховий стаж за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 15.01.2001 року по 14.07.2005 року за фондами архіву області неможливо, оскільки документи з кадрових питань особового складу та відомості про нарахування заробітної плати з вказаної установи на зберігання у архівну установу не передавались.

13.04.2018 року та 20.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з заявами про встановлення факту належності страхового стажу та грошового забезпечення для обчислення страхових внесків під час служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року в порядку окремого провадження. Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі заперечило проти вирішення питання про встановлення факту належності грошового забезпечення за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року для обчислення страхових внесків. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 року по справі № 521/6245/18 було відмолено в заяві про встановлення факту належності страхового стажу та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2018 року по справі № 521/6726/18 заява про встановлення факту належності грошового забезпечення залишена без розгляду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з ч.2 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017 року, зазначено, що у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Згідно з пп.2 пп3-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII зазначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Час перебування в партизанських загонах і з'єднаннях у період Великої Вітчизняної війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з'єднань). Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони. Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що вона проходила службу в Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року.

Таким чином, відмова Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у зарахуванні ОСОБА_1 страхового стажу за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року є протиправною.

Крім того, Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Донецьк відносилося до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 252-VII та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VII м. Донецьк визнане тимчасово окупованою територією.

Тобто, Донецький слідчий ізолятор УДДУВП в Донецькій області (№ 5) знаходиться на окупованій території в м. Донецьку, через що позивачка позбавлена реальної можливості надати довідки про заробітну плату та сплачені страхові внески за період служби з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, вказані обставини не можуть позбавити позивача як громадянина України на його конституційне право на соціальних захист.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року у страховий стаж, виходячи з мінімальної заробітної плати за цей період для обчислення страхових внесків: з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року - 205,00 грн., з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237,00 грн., з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - 262,00 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290,00 грн., з 01.07.2005 року по 14.07.2005 року - 310,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65072, РНОКПП НОМЕР_1) до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Прохоровська, 3, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 41249156) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у зарахуванні ОСОБА_1 страхового стажу за період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року.

3. Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 період служби у Донецькому слідчому ізоляторі УДДУВП в Донецькій області (№ 5) з 01.01.2004 року по 14.07.2005 року у страховий стаж, виходячи з мінімальної заробітної плати за цей період для обчислення страхових внесків: з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року - 205,00 грн., з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237,00 грн., з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - 262,00 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290,00 грн., з 01.07.2005 року по 14.07.2005 року - 310,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко