Рішення № 74717088, 04.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/596/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до Підприємства „Томатекс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 260047,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Підприємства „Томатекс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 260047,93 грн., у т.ч.: основного боргу – 232726,36 грн., 3% річних – 2069,00 грн., інфляційних втрат – 8585,42 грн., пені – 16667,15 грн., посилаючись на наступне.

07.03.2008 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Підприємством «Томатекс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) укладено договір оренди землі, загальною площею 6136 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Червоних зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у Одеській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2008 р. за № 040850500043.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладено терміном на 49 років (у тому числі на період проектування та будівництва терміном до 01.12.2008 р.) зі зміною цільового призначення для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром.

Відповідно до п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період проектування та будівництва становить 1279854,24 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації об’єкта становить 7463903,05 грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 6136 кв.м розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 63992,71 грн. на рік (на період проектування та будівництва), з урахуванням індексації за 2007 рік; 373195,15 грн. на рік (на період експлуатації об’єкта) з урахуванням індексації за 2007 рік.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.

Між тим, як вказує позивач, орендар покладені на нього зобов’язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує належним чином та не сплачує орендну плату в повному обсязі з лютого 2017 р., внаслідок чого департаментом комунальної власності Одеської міської ради надіслано претензію Підприємству «Томатекс» у формі ТОВ від 31.07.2017 р. № 01-13/3592 про необхідність сплати заборгованості.

При цьому позивач посилається на п. 4.4 договору, згідно якого орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності, а також на п. 9.1.2 договору, яким передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За ствердженнями позивача, незважаючи на вказану претензію ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради Підприємство «Томатекс» у формі ТОВ не виконує обов’язки за договором щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному договором, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 232726,36 грн., що зумовило звернення Одеської міської ради до господарського суду із заявленим позовом.

До того ж з огляду на те, що на момент подання позову Підприємство «Томатекс» у формі ТОВ є боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання та має заборгованість, позивач здійснив нарахування пені в сумі 16667,15 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування інфляційних втрат в сумі 8585,42 грн. та 3% річних в сумі 2069,00 грн., які заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 р. позовну заяву Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/596/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 25 квітня 2018 р. Наразі в ухвалі суду позивачу запропоновано надати до суду письмове обґрунтування щодо зазначення у позовній заяві ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, а також щодо наявності підстав для залучення вказаного ОСОБА_4 до участі у даній справі.

Письмових пояснень щодо залучення вказаного ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи від позивача до суду не надходило.

В ході підготовчого провадження 23.04.2018 р. відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позов (а.с. 51-53), згідно якого відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до п. 4.4 договору умови останнього можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід’ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. ОСОБА_4 комунальної власності ОМР від 27.12.2016 р. відповідача було повідомлено про те, що Одеською міською раюю прийнято рішення від 29.06.2016 р. № 756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», згідно якого з 01.01.2017 року в м. Одесі вводиться в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста. Як зазначає відповідач, на виконання зазначеного листа 06.02.2017 р. відповідач отримав витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні останнього згідно договору оренди землі. У витягу зазначена нова грошова оцінка земельної ділянки, яка відрізняється від тієї, що вказана в договорі оренди землі, а саме 10124856,04 грн. Отже, як вказує відповідач, орендна плата за земельну ділянку за рік складає 506242,80 грн. (10124 856,04 грн. х 5%) та щомісяця - 42186,90 грн. Так, відповідач зазначає, що на підставі нової оцінки земельної ділянки та п. 4.4 договору ним сплачувалась орендна плата у розмірі 42186,90 грн. щомісячно. Крім того відповідач вказує, що за заявою відповідача від 08.08.2017 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області провело звірення розрахунків відповідача за період з 01.01.2017 р. по 31.07.2017 р. щодо орендної плати за земельну ділянку та не виявило жодних порушень, про що було складено акт № 2171-07 від 08.08.2017 р. Таким чином відповідач стверджує, що висновки позивача щодо сплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку не в повному обсязі є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату, керуючись новою грошовою оцінкою у відповідності до п. 4.4 договору, яка була визначена на підставі рішення Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII.

В свою чергу у підготовчому засіданні 11.05.2018 р. позивачем було надано відповідь на вищезазначений відзив відповідача (а.с. 66-69). Так, позивач вказує, що на підставі п. 4.4, 12.1, 9.4.2 договору сторонами була погоджена можливість внесення змін до договору оренди землі у зв’язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель міста Одеси саме Одеською міською радою шляхом укладення відповідної угоди, яка має бути нотаріально посвідчена. Водночас, як зазначає позивач, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 Цивільного кодексу України). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Таким чином, за ствердженнями позивача, прийняття Одеською міською радою рішення від 29.06.2016 р., яким затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, а є лише підставою для внесення таких зміг. Позивач зазначає, що зменшення розміру орендної плати внаслідок зміни нормативно-грошової оцінки повинно відбуватись шляхом внесення змін в існуючий договір, позаяк без внесених змін відсутні підстави для сплати іншого розміру орендної плати ніж у договорі. Так, позивач вказує, що отримавши витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси відповідачем розпочато процедуру внесення змін до договору оренди землі. Водночас, вказані зміни повинні бути оформлені шляхом укладення відповідної угоди, яка має бути нотаріально посвідчена та буде невід’ємною частиною даного договору. З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що сплата відповідачем орендної плати за зміненою нормативно-грошовою оцінкою до моменту внесення змін до договору оренди землі не відповідає приписам чинного законодавства України.

У підготовчих засіданнях 25.04.2018 р. та 14.05.2018 р. протокольно оголошувалась перерва, про що під розписку повідомлено представників сторін.

18.05.2018 р. відповідачем подані до господарського суду додаткові пояснення по справі (а.с. 122-124), в яких зазначає наступне. ОСОБА_4 комунальної власності ОМР від 11.09.2017 р. відповідача було повідомлено про те, що ОСОБА_4, який діє за дорученням заступника міського голови, було підготовлено проект рішення Одеської міської ради «Про внесення змін до укладеного між Одеською міською радою та Підприємством «Томатекс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю» договору оренди землі, який буде передано для узгодження, візування та подальшого винесення на розгляд чергової сесії Одеської міської ради. Посилаючись на п. 286.2. ст. 286 ПК України, відповідач зазначає, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Крім того відповідач вказує, що ОСОБА_4 комунальної власності ОМР є уповноваженим органом щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та в питанні обчислення розміру орендної плати по договору оренди землі від 07 березня 2008 р. є уповноваженою особою в тому числі і на підставі доручення заступника міського голови. Відтак, відповідач зазначає, що орендодавцем - Одеською міською радою було змінено розмір орендної плати рішенням від 29.06.2016 р. № 756-VII, в подальшому уповноваженим органом та представником ОМР - ОСОБА_4 комунальної власності ОМР було надіслано відповідачу лист від 27.12.2016 р., в якому ДКВ ОМР вказав на необхідність самостійного розрахунку орендної плати відповідачем. Так, за ствердженнями відповідача, останній, керуючись вказаним листом та п. 286.2. ст. 286 ПК України, отримав витяг про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки та самостійно визначив суму орендної плати, правомірність розрахунку і сплати якої і є правомірним очікуванням відповідача, яке виразилось у виконанні вимог ДКВ ОМР.

Також 18.05.2018 р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Вказане клопотання відповідача залишено судом без задоволення, про що судом було постановлено протокольну ухвалу від 24.05.2018 р., оскільки відповідачем не обґрунтовано можливість впливу рішення суду з даного спору на права та обов’язки вказаного ОСОБА_4.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2018 р. у справі № 916/596/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.06.2018 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07 березня 2008 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Підприємством «Томатекс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець на підставі Закону України “Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 2255-V від 22.01.2008 р. передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 6136 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Червоних зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 6136 кв.м для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром, у тому числі по угіддях:

- під капітальною одноповерховою забудовою - 288 кв.м;

- під спорудами - 299 кв.м;

- під проїздами, проходами та площадками - 356 кв.м;

- інші - 5193 кв.м.

В п. 2.2 договору зазначено, що на земельній ділянці розташований об’єкт незавершеного будівництва, багатофункціонального берегозахисного комплексу із рятувальною станцією та туристично-дайвінговим центром, що належить Підприємству „Томатекс” у вигляді ТОВ на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 29.12.2001 р. та постанови Одеського окружного адміністративного суду (справа № 2-а-2871/07 від 12.11.2007 р.), право власності на який зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН” 07.12.2007 р. в книзі 1нс-18 за номером запису 13.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період проектування та будівництва становить 1279854,24 грн., з урахуванням індексації за 2007 рік згідно витягу зі звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 154-03/П від 22.10.2007 р., складеного управлінням земельних ресурсів у м. Одеса Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації об’єкта становить 7463903,05 грн., з урахуванням індексації за 2007 рік згідно витягу зі звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 153-03/П від 22.10.2007 р., складеного управлінням земельних ресурсів у м. Одеса Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України.

В п. 3.1 договору вказано, що договір укладено терміном на 49 років (у тому числі на період проектування та будівництва терміном до 01.12.2008 р.), зі зміною цільового призначення, для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 6136 кв.м розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 63992,71 грн. на рік (на період проектування та будівництва), з урахуванням індексації за 2007 рік; 373195,15 грн. на рік (на період експлуатації об’єкта) з урахуванням індексації за 2007 рік. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

За умовами п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 4.6 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору зміна умов останнього здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов’язків, передбачених Законом України “Про оренду землі”, цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За умовами п. 13.1 договору орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 13.3 договору за порушення інших умов цього договору орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 13.4 договору сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Пунктом 14.1 договору встановлено, що останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається зі змісту договору, цей договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.03.2008 р. та зареєстровано в реєстрі за № 859. Також вказаний договір був зареєстрований у Одеській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2008 р. за № 040850500043.

На підставі укладеного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 11.03.2008 р. позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв на підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі земельну ділянку площею 0,6136 га, за адресою: м. Одеса, вул. Червоних зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), в оренду терміном на 49 років (у тому числі на період проектування та будівництва терміном до 01.12.2008 р.), для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про набуття Підприємством «Томатекс” у вигляді ТОВ права оренди на вищевказану земельну ділянку згідно договору оренди від 07.03.2008 р.

Згідно положень ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України “Про оренду землі”.

Положеннями ст. 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Між тим, як вказує позивач, орендар покладені на нього зобов’язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує належним чином та не сплачує орендну плату в повному обсязі з лютого 2017 р., внаслідок чого у відповідача за період з лютого 2017 р. по жовтень 2017 р. виникла заборгованість в розмірі 232726,36 грн., яка заявлена до стягнення.

Разом з тим, як з’ясовано судом, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси” з 01.01.2017 року була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/6393 від 27.12.2016 р. Підприємство «Томатекс” у вигляді ТОВ було проінформовано про введення в дію з 01.01.2017 р. нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та про необхідність отримання витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно отриманого Підприємством «Томатекс” у вигляді ТОВ витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 1533/86-17 від 06.02.2017 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 5110137500:55:001:0056, оренда якої є предметом укладеного між сторонами договору оренди землі від 07.03.2008 р., складає 10124856,04 грн.

На лист відповідача від 08.08.2017 р. № 59 щодо внесення змін до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати за земельну ділянку ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради в листі № 01-18/1480-09-01 від 11.09.2017 р. надав відповідь про те, що ОСОБА_4 підготовлено проект рішення про внесення змін до укладеного між Одеською міською радою та Підприємством «Томатекс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договору оренди землі, який буде передано для узгодження, візування та подальшого винесення на розгляд чергової сесії Одеської міської ради, але остаточне рішення приймається Одеською міською радою. Також в листі зазначено, що з метою приведення наявної у Державному земельному кадастрі інформації про цільове призначення земельної ділянки (кадастровий 5110137500:55:001:0056) Підприємству «Томатекс» у вигляді ТОВ необхідно звернутися до Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо узгодження коду КВПЦЗ, після внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру Підприємству необхідно повторно отримати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надати витяг до ОСОБА_4 комунальної власності.

Разом з тим, як з’ясовано судом, рішення щодо внесення змін до спірного договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати Одеською міською радою не прийнято, натомість міськрадою заявлено до суду позов про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, яка виникла з підстав сплати Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ орендної плати за землю у 2017 році, виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є чинною з 01.01.2017 р.

Наразі слід зазначити, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ч. 5 ст. 5 Закону України “Про оцінку земель”).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 13 Закону України “Про оцінку земель”).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України “Про оцінку земель” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

За результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка, відповідно до ст. 23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ст. 20 Закону України “Про оцінку земель”).

Згідно п. 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017 р.) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.02.2017 р. № 1533/86-17, який розроблено Управлінням Держгеокадастру у м. Одеса Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6136 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Червоних Зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), становить 10124856,04 грн.

З огляду на зазначене, розмір орендної плати за орендовану Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ земельну ділянку площею 6136 кв.м за вказаною вище адресою з урахуванням вимог чинного законодавства та п. 4.1 договору оренди, має складати 5% від вищевказаної нормативної грошової оцінки землі на рік, що дорівнює 506242,80 грн. на рік (10124856,04 грн. х 5%).

Положеннями ст. 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Згідно п. 12.1. договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін,

За положеннями п. 4.4 договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід’ємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування «Грошової оцінки земель міста Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Встановлене у п. 4.4 договору виключення з випадків зміни розміру орендної плати за згодою обох сторін в разі коригування “грошової оцінки земель м. Одеси” встановлює саме обов’язок орендодавця змінити (здійснити перерахунок) суми орендної плати.

Таким чином, умови укладеного між сторонами договору передбачають можливість зміни розміру орендної плати орендодавцем, без укладання при цьому відповідних угод у випадку, зокрема, у випадку коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради.

Такі умови укладеного між сторонами договору відповідають вимогам ч.1 ст.651 ЦК України якою встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та вимогам ч.1 ст.654 ЦК України, згідно з якими зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. З огляду на вказане судом оцінюються критично посилання позивача на те, що між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору щодо нового розміру орендної плати за земельну ділянку. Адже розмір орендної плати змінються згідно п. 4.4 договору оренди землі у зв’язку з коригуванням „Грошової оцінки земель м. Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, і у такому випадку розмір орендної плати змінюється орендодавцем без укладення відповідних угод.

Згідно умов п. 4.2. укладеного між сторонами договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні.

За положеннями п. 4.1, 4.3 договору орендна плата підлягає внесенню орендарем у грошовій безготівковій формі щомісяця за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця, на відповідний рахунок в ГУДКУ в Одеській області.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України „Про оренду землі” органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Аналогічні вимоги містяться і в абз. 2,3 п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017р.), якою встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики.

Згідно з абз. 1 п.288.1., п. 288.4. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017р.) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як встановлено судом та не оспорюється позивачем, заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати розрахована позивачем з урахуванням розміру орендної плати, який був встановлений сторонами в договорі, без урахування нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, що діє з 01.01.2017 р.

Наразі сторонами не заперечується той факт, що Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ орендна плата у спірний період на протязі 2017 року сплачувалась в розмірі, виходячи саме з нової грошової оцінки земель міста Одеси, що діє з 01.01.2017 р.

При цьому такі дії відповідача відповідають п.9.4.2. договору, умовами якого встановлено, що орендар зобов’язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.

До того ж орендна плата, яка сплачувалася відповідачем протягом 2017 року саме у вказаному розмірі приймалася без жодних зауважень щодо її розміру. З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача від 08.08.2017 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області провело звірення розрахунків відповідача за період з 01.01.2017 р. по 31.07.2017 р. щодо орендної плати за земельну ділянку та не виявило жодних порушень, про що було складено акт № 2171-07 від 08.08.2017 р.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 р. у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010р. і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("ОСОБА_5 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином виходячи з того, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016р. підлягає застосуванню з 01.01.2017р., що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування „Грошової оцінки земель м. Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, а також виходячи з вимог ч.3 ст.24 Закону України „Про оренду землі”, абз.2,3 п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України, якими встановлено обов’язок позивача інформувати відповідний контролюючий орган про внесення змін до існуючих договорів оренди землі до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни, господарський суд вважає, що відповідач мав "законні очікування" на легітимність, добросовісність та "належне урядування" позивача у спірних правовідносинах, зокрема щодо самостійного внесення позивачем змін у договір оренди землі шляхом подання до контролюючого органу відповідної інформації до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Проте, у даному випадку внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною розміру орендної плати відповідачем самостійно з 01.01.2017 р. обчислено суму орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, технічна документація, щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016 р., та протягом всього 2017 р. здійснювалася сплата орендної плати саме в такому розмірі. Виходячи з вищенаведеного, на думку суду, метою заявленого міськрадою позову не є захист порушених законних прав, а навпаки нездійснення існуючого обов’язку щодо зміни розміру орендної плати відповідно до положень договору та діючого законодавства. Такі дії з боку міськради свідчать про зловживання ним своїми правами в розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України, що є недопустимим.

Зокрема, відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Так, цивільні суб'єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто, є підставою виникнення цього правового явища, яке нормативно закріплене ч. 3 ст. 13 ЦК.

Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право. На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов'язок особи, яка здійснює суб'єктивне право, не допускати зловживання правом і здійснювати належні особі суб'єктивні права і виконувати суб'єктивні обов'язки припустимими способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто зловживання правом пов'язане із здійсненням належного особі суб'єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб'єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб.

Так, у відносинах з Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ позивач як власник земельної ділянки (орендодавець) діяв несправедливо та недобросовісно, порушуючи визначені статтею 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства. Також суд наголошує, що у даному випадку саме Одеською міською радою не було виконано покладений на неї обов’язок щодо зміни розміру орендної плати відповідно до умов договору, адже з пропозицією про внесення змін до договору Підприємством «Томатекс” зверталось у 2017 році, тоді як на день розгляду справи (більше року від дня введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, 01.01.2017 р.) міськрадою не вирішено питання про внесення відповідних змін в частині розміру орендної плати з метою приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства. Тому звернення міськради до суду із даним позовом фактично є намаганням покласти на Підприємство «Томатекс» у вигляді ТОВ несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку щодо зміни розміру орендної плати, від чого залежить існування або відсутність заборгованості по орендній платі.

Згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. З огляду на такі обставини, на думку суду, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, не підлягають захисту в обраний позивачем спосіб, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у такому захисті.

Таким чином, господарський суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу відсутні, тим більш позивачем не доведені обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди землі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, розрахунок якої додано до позову, суд зазначає наступне.

Такі правові наслідки як сплата неустойки настають саме у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 4.6. договору оренди встановлено відповідальність орендаря за невнесення орендної плати у строки, встановлені договором, у вигляді пені.

Однак, встановлення судом відсутності підстав для покладення на відповідача обов’язку зі сплати заявленої до стягнення суми орендної плати за вказаним договором оренди і самої заборгованості відповідача перед позивачем виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені, що заявлена до стягнення.

Аналогічно з огляду на відсутність у відповідача зобов’язання з внесення орендної плати у заявленому позивачем розмірі та відповідно прострочення такого зобов’язання, неможливо застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Так, виходячи з системного аналізу положень ст. 625 ЦК України, обов'язок сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних виникає виключно у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, що в даному випадку відсутнє.

Враховуючи вищенаведене, вимоги міськради про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, які є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, також є безпідставними.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Одеської міської ради до Підприємства „Томатекс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 260047,93 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 червня 2018 р.

Суддя В.С. Петров