Постанова № 74715981, 14.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6533/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Головне управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) в якому просило стягнути податковий борг, що виник зі сплати єдиного податку фізичних осіб у сумі 12 417,90 грн.

Посилаючись на норми податкового законодавства, що регулюють питання визначення податкового боргу, порядок його стягнення та на обставини виникнення податкової заборгованості, позивач наголошує на обґрунтованості своїх вимог.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року адміністративний позов - задоволено.

Суд стягнув з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку в сумі 12 417 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із приписів п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та вважав, що у позивача існує податковий борг, оскільки, останнім, не сплачено суму узгодженого грошового зобов'язання у встановлений строк.

До того ж суд вважав, що позивачем правомірно застосована до спірних правовідносин п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, адже після надіслання відповідачу податкової вимоги, сума податкового боргу збільшилась, а тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Далі, суд констатував, що доказів оплати спірного податкового боргу відповідачем на дату розгляду справи не надано.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним, до суду першої інстанції, були надані докази своєчасної оплати узгоджених податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку фізичної особи-підприємця, а тому вважає висновок суду щодо наявності податкового боргу помилковим.

Також, відповідач вказує на те, що ним своєчасно був сплачений єдиний податок за 4 квартал 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2016 року №70 на суму 19 650,00 грн.

Проте, з вини ПАТ «КБ ІНВЕСТБАНК», що прийняв до виконання розрахунковий документ, своєчасно оплачені ним кошти до бюджету не надійшли.

Апелянт наполягає на тому, що контролюючий орган, не отримавши оплату єдиного податку за 4 квартал 2016 року, неправомірно зарахував грошові кошти, сплачені ним за І та ІІ квартали 2017 року в рахунок сплати податкового боргу єдиного податку за попередній податковий період.

Відповідно до положень ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.08.2006 року та перебуває на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області як платник податку третьої групи (а.с.12-15).

06.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 подав за І квартал 2017 року податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за №9082691009, де задекларував суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 17 657,00 грн. (а.с.20).

На виконання свого обов'язку щодо сплати зазначеного податку відповідачем було сплачено: 16.02.2017 року - 15 530,00 грн., а 05.04.2017 року - 4000 грн., а всього 19 350 грн.

Про дані обставини свідчить облікова картка платника податків, де зазначено про сплату вказаних сум до бюджету.

25.07.2017 року ФОП ОСОБА_1 подав за півріччя 2017 року податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за №9143890719, де задекларував суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 12 106,07 грн. (а.с.19).

Оплата узгодженого податкового зобов'язання за вказаною декларацією відбулась 18.05.2017 року на суму 8 000 грн. та 30.06.2017 року на суму 2 300 грн.

Ці обставини також підтверджуються обліковою карткою платника податків, де зазначено про сплату вказаних сум до бюджету.

31.05.2017 року ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» за №245-17 де зазначено, що станом на 30.05.2017 року сума податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 9 611,20 грн. та пеня у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань в розмірі 2 805,80 грн. (а.с.21).

Контролюючий орган, формуючи вказану вимогу виходив із того, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань, що визначені у наведених вище деклараціях.

Проте, оскільки відповідачем була здійснена переплата за податковими зобов'язаннями в сумі 8 045,08 грн. та відбулась оплата в сумі 9 300,00 грн., розмір заборгованості був зменшений (17 657 грн. + 12 106,70 грн. - 8 045,08 грн. - 9 300,00 грн. = 12 417,90 грн.).

Між іншим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 27.12.2016 року за платіжним дорученням №70 перерахував до бюджету за IV квартал 2016 року єдиний податок в сумі 19 650,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» прийняв платіжне доручення платника податків до виконання, але своєчасно свій обов'язок щодо перерахування коштів до бюджету не виконав.

Зазначена бездіяльність з боку банківської установи була пов'язана з віднесенням її до категорії неплатоспроможних та у зв'язку з призначенням тимчасової адміністрації.

30.12.2016 року позивач повідомив про це Роздільнянське ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, зазначивши, що саме в цьому банку у нього відкриті рахунки, що призначені для розрахунків з бюджетом (а.с.40).

Також позивач, у своєму зверненні, просив не застосовувати до нього штрафних санкцій та пені.

Є, до того ж, встановленими судом апеляційної інстанції факти сплати відповідачем до прийняття судом першої інстанції рішення заборгованості, що виникла зі сплати єдиного податку в сумі 12 600,00 грн.

Аналіз рішення, прийнятого судом першої інстанції, свідчить про неврахування при його ухваленні, викладених вище обставин та відповідних норм податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до помилкових висновків щодо наявності у відповідача податкового боргу.

Так, стаття 49 Податкового кодексу України регулює подання податкової декларації до контролюючих органів та, зокрема, визначає, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- п.п. 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 57.1. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктами 14.1.153 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем вчасно подано податкову звітність за І квартал 2017 року та вчасно сплачений єдиний податок.

При цьому до сплати становило 17 675 грн., а сплачено було 19 530 грн., тобто переплата склала 1 855 грн.

До того ж, ФОП ОСОБА_1 своєчасно подано податкову звітність за календарне півріччя, а саме 25.07.2017 року, та своєчасно сплачено податок в сумі 10 300 грн.

Враховуючи, що на обліковому рахунку позивача була переплата, оплачена ним сума єдиного податку покрила самостійно задеклароване податкове зобов'язання.

Однак, незважаючи на те, що податкова звітність за календарне півріччя була подана відповідачем 25.07.2017 року, ГУ ДФС в Одеській області, вже 31.05.2017 року склала податкову вимогу, де зазначила, що станом на 30.05.2017 року сума податкового боргу відповідача, за узгодженим грошовим зобов'язанням, у тому числі за наведеною податковою декларацією платника єдиного податку, становить 9 611,20 грн.

Отже, не дочекавшись відповідних подій щодо подання податкової звітності та оплати зобов'язань, позивач безпідставно прийняв податкову вимогу.

Зі змісту позову ГУ ДФС в Одеській області не вбачається за який період та за якими податковими зобов'язаннями у відповідача виник податковий борг.

За таких умов, судом апеляційної інстанції досліджувалась облікова картка платника податків, де відображені суми нарахованих зобов'язань, їх сплата до бюджету, недоїмка, переплата, заборгованість (а.с.16-18).

Із цієї таблиці вбачається, що за податковою декларацією платника єдиного податку, поданої 09.02.2017 року за IV квартал 2016 року, станом на 19.02.2017 року є заборгованість в сумі 3 954,20 грн.

Далі, зазначається про збільшення недоїмки за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за №90826991009 від 06.05.2017 року на суму 9 611,20 грн.

Як стверджує відповідач та свідчать надані ним докази (платіжне доручення №70), 27.12.2016 року ним було сплачено на рахунок ГУ ДКСУ в Одеській області єдиний податок за 4 квартал 2016 року в сумі 19 650,00 грн. (а.с.60).

30.12.2016 року ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» повідомив ФОП ОСОБА_1 про повернення платіжного доручення №70 без виконання у зв'язку з запровадженням в банківській установі тимчасової адміністрації.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією апелянта, що порушення строку зарахування єдиного податку до бюджету відбулось з вини ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», а тому він повинен бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податків, що виражається у нарахуванні пені.

Дана позиція підкріплена на законодавчому рівні.

Так, статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

За порушення вказаних строків, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно п. 22.4 ст. 22 цього Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника цього податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлено вимогу про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку.

Згідно п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення платником до банку належним чином оформлених платіжних документів на оплату податкових платежів (при наявності необхідної суми коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податків повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

З викладеного слідує висновок, що нарахування ГУ ДФС в Одеській області відповідачу пені за несвоєчасну сплату податку є таким, що не засновано на наведеному вище законодавстві.

Далі, слід зазначити, що позивач, до винесення судом першої інстанції рішення, сплатив єдиний податок за IV квартал 2016 року в загальному розмірі 12 600 грн.

Зазначені обставини підтверджені випискою ПАТ «АЛЬФА-БАНК», що зроблена на підставі рахунків відповідача за період з 02.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Резюмуючи викладене слід констатувати, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В апеляційній скарзі апелянт просив стягнути за рахунок суб'єкта владних повноважень сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що він позбавлений можливості стягнути судовий збір за рахунок ГУ ДФС в Одеській області, оскільки стаття 139 КАС України надає таку можливість лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. В даній справі позивач є суб'єкт владних повноважень, якому в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.