Рішення № 74711509, 04.06.2018, Оболонський районний суд міста Києва

04.06.2018 Справа № 756/8812/15-ц

Ун. № 756/8812/15-ц

Пр. № 2/756/291/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.

при секретарі - Марценюк А.І.

за участі: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 19.06.2008 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не виконав свої зобов'зання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 26.06.2015 року становить 28 470,12 грн. і складається з 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 14 713,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 924,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - фіксована частина штрафу, 1 331,91 грн. - процентна складова штрафу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з неявкою представника ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», явка якого судом була визнана обов'язковою, у судові засідання без поважних причин.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2016 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року скасовано, справу направлено до Оболонського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Представник позивача, явка якого визнана судом обов'язковою, в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Педставник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. Свою позицію обгрунтовували тим, що позовна заява є безпідставною та необгрунтованою, оскільки ОСОБА_2 не укладав з ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір. Більш того, наголошував,що долучені до позовної заяви документи не свідчать про фактичне отримання картки відповідачем, та не підтверджують факт укладання кредитного договору з ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

З позовної заяви ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» вбачається, що 19.06.2008 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 19.06.2008 року, укладеного між ПАТ «АЕЦНТ-БАНК» та ОСОБА_2, вказує на наявність у відповідача заборгованості, яка станом на 26.06.2015 року становить 28 470,12 грн.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, з тверджень відповідача вбачається, що останній не отримував платіжну картку, аобставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності.

Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Дослідивши матеріали справи, а саме довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_2 від 30.06.2015 року (картковий рахунок 26201602014694 від 19.06.2008 року), вбачається, що по картковому рахунку були проведенні банківські операції, зокрема старт карткового рахунку датується 31.03.2008 роком, однак заява на отримання карткового рахунку підписана 19.06.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом, що підтверджує будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем, поданим на підтвердження позовних вимог є копія вищезазначеної заяви від 19.06.2008 року. Однак, у ній відсутні будь-які посилання чи положення, які б підтверджували одержання банківської картки ОСОБА_2

З норм цивільного законодавства України вбачається, що цивільні права і обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Однак, всупереч цій нормі закону, ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» не надало суду оригіналу кредитного договору, на який вони посилаються у своїх позовних вимогах.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач як сторона по справі зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог та заперечень, зокрема щодо виникнення договірних відносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, подавши до суду відповідний оригінал договору банківського кредиту, оскільки обов'язок щодо подання доказів покладається на сторін.

Оскільки, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право.

Однак, з незрозумілих підстав до суду подано довідки та розрахунок заборгованості, видані іншою юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк». Із вказаних довідок вбачається, що 19.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було видано наступні картки, зокрема № 26201602014694 з терміном дії до 12/99 року, а розрахунок заборгованості за договором № б/н від 19.06.2008 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, вказує на наявність у відповідача боргу, який станом на 14.11.2016 року складає 33 686,10 грн.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається в своїх позовних вимогах, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

Подання представником ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» документів, що начебто свідчать про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк» є не зовсім зрозумілим для суду, оскільки з детальної інформації про юридичну особу ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ці банківські установи є різними юридичними особами та здійснюють свою діяльність окремо один від одного.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами і не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 551, 611, 616, 623, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.В. Шевчук