Рішення № 74710491, 15.06.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3880/18

Провадження №2/712/1296/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Мельник І.О.

з участю секретаря Хоменко А.В.

представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника прокуратури ОСОБА_2

представника Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування. В обгрунтування вказував, що позивача по справі ОСОБА_4, 24 січня 2014 року затримали у порядку ст. 208 КПК України у зв’язку з підозрою щодо його участі у масових заворушеннях, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель, які мали місце 23.01.2014 близько 18:00 год. Після чого, 24 січня 2014 року позивачу по справі ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України та ч. 2 ст. 341 КК України. Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашника В.П. від 25 січня 2014 року за наслідками розгляду клопотання слідчого СВ Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі. Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з часу затримання, тобто з 03 год. 35 хв. 24 січня 2014 року. Строк дії запобіжного заходу, встановлено на 60 днів, тобто до 03 год. 35 хв. 24 березня 2014 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області 04 лютого 2014 року за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_1 ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області скасувала та постановила нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 60 діб та визначено рахувати його з моменту затримання – з 24.01.2014 року до 24.03.2014 року. Старшим прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_5 28 лютого 2014 року за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 та ст. 341 КК України була винесена постанова про закриття кримінального провадження, відповідно до якої зазначене кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Також, 28 лютого 2014 року прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_6 була винесена постанова про відмову від підтримання державного обвинувачення, яка також була вмотивована відсутністю у діях позивача по справі ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Соснівський районний суд м. Черкаси 28 лютого 2014 року під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 провадження з розгляду даного клопотання закрив у зв’язку з тим, що на момент його розгляду кримінальне провадження вже закрито постановою прокурора. Тобто, за наслідками подій, які мали місце 23.01.2014 в м. Черкаси, ОСОБА_4 був затриманий 24.01.2014, повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України та перебував під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі протягом періоду часу з 25.01.2014 по 04.02.2014, перебував у статусі підозрюваного до 28.02.2014. З урахуванням факту завершення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 події кримінального правопорушення, вбачаються підстави стверджувати, що всі наведені дії були незаконними, внаслідок чого позивачу по справі завдана значна моральна шкода, які повинна бути відшкодована за рахунок держави. З метою визначення розміру завданої моральної шкоди, внаслідок подій, які мали місце в січні – лютому 2014 року, ОСОБА_4 звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження № 20580/17-61 від 21.12.2017 судовим експертом 5-го кваліфікаційного класу ОСОБА_7 було встановлено, що з аналізу психологічного складу особистості на момент дослідження дали підстави вважати, що ситуація, яка розглядається у кримінальному провадженні стала для ОСОБА_4 психотравмуючою і нанесла тяжкого ступеня психологічної шкоди його особистості. До цього відносяться значні зміни психічного стану, що може переходити в пограничні, але такі, що мають зворотній характер, а також такі непатологічні стани, як особистісна криза. Ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психологічна основа для спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 внаслідок дій органів досудового та судового розслідування. Результати проведення експертного психологічного дослідження дають підстави констатувати, що всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв’язку з даною подією та призвели до: порушення нормальних життєвих зв’язків; порушення нормального (звичного) плину буття; порушення емоційної та вольової сфери і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому експертним шляхом було визначено, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди складатиме матеріальний еквівалент 41,58 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. Тобто станом на момент звернення до суду грошовий еквівалент завданої ОСОБА_4 моральної шкоди становить 154 802,34 грн.

Відповідач ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області 03.05.2018 скерувало до суду відзив та вважає, що даний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач в якості відповідача зазначає ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області, проте: по-перше - постановою КМУ від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» - утворено територіальний орган Національної поліції - ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області. 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. На виконання вищезазначених нормативних актів 07.11.2015 реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області проведено реєстраційну дію «ОСОБА_9 реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області». Тобто, ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області новостворений державний орган, який діє з 7 листопада 2015 року. Слідчим слідчого відділу Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 24.01.2014 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 294 та ч.2 ст. 341 Кримінального кодексу України; 28.02.2014 постановою про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_11, то ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області ніяким чином не могло вчиняти протиправних дій щодо позивача та не може відповідати за дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Позивачем в позовній заяві зазначено в якості відповідачів ОСОБА_9 казначейську службу України, прокуратуру Черкаської області та ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області, проте відсутній зміст позовних вимог до кожного з них. Крім вищезазначеного висновку, який не відповідає вимог ЦПК України, позивач жодними доказами не обґрунтовує розмір моральної шкоди. Разом тим, крім процесуальних документів, які підтверджують факт перебування під слідством, позивач до суду не надав жодних доказів, які б були підставою для визначення такого розміру моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_9 казначейська служба України 07.05.2018 скерувала до суду відзив на позов в якому вказує, що ОСОБА_9 казначейська служба України (далі - Казначейство) листом від 25.04.2018 №5-10/2651-6866, що надійшов 26.04.2018, уповноважила ОСОБА_8 управління Державної казначейської служби України у Черкаській області представляти інтереси у цій справі.

Казначейство, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_4, не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі на підставі наступного. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковими умовами для відшкодування моральної шкоди є: 1)наявність такої шкоди; 2)протиправність діяння її заподіювана; 3)наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; 4)наявність вини останнього в її заподіянні. Оскільки, як випливає зі змісту позову. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з позивачем і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб’єктів. Порушення кримінальної справи відбулося внаслідок ознак злочину у діях позивача, при цьому наявність чи відсутність складу злочину у цих діях, а отже і вирішення питання щодо відсутності вини могло бути встановлено лише у рамках розслідування кримінальної справи. На підставі викладеного вважають, що Позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина відповідачів не встановлена належним чином та не доведена незаконність їх дій. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Проте, слід зазначити, що загальний термін позовної давності сплив 28.02.2017, а виходячи з матеріалів справи позовну заяву Позивачем подано лише 11.04.2018, тобто з порушенням терміну. В матеріалах справи відсутні відомості про пропуск терміну позовної давності з поважних причин. Отже, Позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні.

Прокуратура Черкаської області 07.05.2018 скерувала до суду відзив, в якому вказувала, що вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. За таких обставин, ОСОБА_4 перебував під слідством та судом з 24.01.2014 по 28.02.2014, а також 24.03.2017, тобто 1 міс. і 5 днів. Разом з цим, слід зазначити, що у вказаному спорі позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв’язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру. Не можливо погодиться з висновком експертного дослідження від 21.12.2017 № 20580/17-61, відповідно до якого орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди позивачу складає 41, 58 мінімальних заробітних плат. Пленум Верховного Суду України 30.05.1997 у своїй постанові «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 у п. 17 роз’яснив судам, що при перевірці та оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. В обґрунтування моральної шкоди експерт зазначив, що ОСОБА_4 понад 1 місяць перебував під слідством, що перешкоджало йому у професійній діяльності, порушило нормальні життєві зв’язки. Слід зазначити, що вказане не узгоджується з матеріалами справи з огляду на наступне. При проведенні психологічного дослідження експерт має дослідити усі обставини справи. Експерт-психолог реконструює тимчасову послідовність подій, використовуючи усі наявні у справі показання (обвинувачуваного, свідка, потерпілого), матеріали виходу на місце події і слідчих експериментів, а також дані інших судових експертиз, у разі їх наявності. Експерт має встановити психологічний аналіз динаміки психічного стану і психічної діяльності підекспертного за матеріалами справи. У даному випадку психологічне дослідження не може бути повним та об’єктивним, оскільки проведене без вивчення матеріалів кримінального провадження, а лише з копій документів, які надані вибірково позивачем на свою користь. Також експерт у своєму висновку, через 3 роки, констатує емоційний стан позивача на час проведення дослідження: «виражена потреба у відпочинку, стан тривоги, занепокоєння, переживання конфлікту, втома, перенапруження. Тривожні побоювання за своє здоров’я...». Причинний зв’язок між даним емоційним станом на час проведення дослідження та фактом притягнення до кримінальної відповідальності позивача у 2014 році у висновку експерта не прослідковується. Висновок загалом ґрунтується на характеризуючих даних ОСОБА_4, наданих особами його близького оточення, що дає підстави сумніватися в їх об’єктивності. Висновки психолога щодо встановлення розміру компенсації моральної шкоди носять рекомендаційний характер для визначення можливого розміру цієї компенсації судом. За нормами ч. З ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до Закону України «Про ОСОБА_9 бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 становить 3 723 грн. Однак, згідно з п. З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1762 грн. У даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017. Отже, ураховуючи наведене, вважаю, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_4 під слідством та судому розмірі 2 055, 65 грн. (1762 грн. * 1 міс. 5 дн.) відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Позивач скерував до суду відповідь на відзиви відповідачів, в яких вказував, що після ознайомлення з долученими до матеріалів справи додаткових письмових доказів позивачеві та представникові стало відомо, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України та ч. 2 ст. 341 КК України, після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до постанови від 28.02.2014 року, мало своє логічне продовження. А саме, відповідно до наданої представником прокуратури Черкаської області копії постанови від 24.03.2017 року вбачається, що постанова про закриття кримінального провадження від 28.02.2014 року була скасована. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014250040000308, було поновлено відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Тобто, після винесення вказаної постанови досудове розслідування здійснювали органи Національної поліції України під процесуальним керівництвом органів прокуратури. Вказані факти спростовують твердження представника ГУНП в Черкаській області в частині відсутності у них правонаступництва після ліквідації органів міліції та створення органів Національної поліції, що мало місце відповідно до постанови КМУ від 28.10.2015 року за № 877. В подальшому, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 24.03.2017 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014250040000308,відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України та ч. 2 ст. 341 КК України, було закрито у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України та ч. 2 ст. 341 КК України. Тобто наведений факт спростовує твердження представника Державної казначейської служби України в частині пропуску позивачем позовної давності на звернення до суду із даним позовом. Оскільки кінцевий факт непричетності ОСОБА_4 до інкримінованих йому подій був встановлений лише 24.03.2017, тобто за один рік до звернення до суду. Твердження відповідачів в частині відсутності доведеності вини спростовуються спеціальною законодавчою нормою, а саме згідно з ч. 2 ст. 1 ЗУ ”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону). Також не можуть бути взяті до уваги твердження відповідачів в частині завищеного розміру можливого відшкодування моральної шкоди та відсутності належного обґрунтування факту її нанесення та розміру. Питання в частині наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між подіями, які мали місце відносно ОСОБА_4 під час його незаконного, затримання, тримання під вартою стала для ОСОБА_4 психотравмуючою і спричинила моральні страждання. Керуючись встановленою методикою з урахуванням всіх фактичних обставин подій, особи ОСОБА_4 експерт прийшов до висновку, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди, в результаті цих подій, складатиме матеріальний еквівалент 41,58 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Просить суд стягнути з державного бюджету на його користь заподіяну моральну шкоду шкоду в розмірі 154 802,34 грн. та понесені судові витрати на проведення експертизи 7142,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_12 позов підтримав та просив його задовольнити, суду пояснив, шо позивач був затриманий 24.01.2014, повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України та перебував під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі протягом періоду часу з 25.01.2014 по 04.02.2014, перебував у статусі підозрюваного до 28.02.2014. Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження закрито у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення, тому вбачаються підстави стверджувати, що всі наведені дії були незаконними, внаслідок чого позивачу по справі завдана значна моральна шкода, яка повинна бути відшкодована за рахунок держави.

Представник відповідача Державної казначейської служби України – ОСОБА_13 в судове засідання не з’явилась, скерувала до суду візив на позов, в якому проти задоволення позову заперечувала, оскільки Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з позивачем і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до чинного законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб’єктів. Позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні, вважають, що Позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина відповідачів не встановлена належним чином та не доведена незаконність їх дій. Крім того вважають, що позивач звернувся до суду з пропущенням строку позовної даності.

Представник Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала, оскільки ОСОБА_8 управління Національної поліції в Черкаській області ніяким чином не могло вчиняти протиправних дій щодо позивача та не може відповідати за дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. ОСОБА_8 управління не являється правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Також, позивач жодними доказами не обґрунтовує розмір моральної шкоди. Разом тим, крім процесуальних документів, які підтверджують факт перебування під слідством, позивач до суду не надав жодних доказів, які б були підставою для визначення такого розміру моральної шкоди.

Прокурор Прокуратури Черкаської області Олійник І.А. заперчувала проти задоволення позову частково. Суду пояснила, що неможливо погодиться з висновком експертного дослідження від 21.12.2017 № 20580/17-61, відповідно до якого орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди позивачу складає 41, 58 мінімальних заробітних плат.У даному випадку психологічне дослідження не може бути повним та об’єктивним, оскільки проведене без вивчення матеріалів кримінального провадження, а лише з копій документів, які надані вибірково позивачем на свою користь. Також експерт у своєму висновку, через 3 роки, констатує емоційний стан позивача на час проведення дослідження. Причинний зв’язок між даним емоційним станом на час проведення дослідження та фактом притягнення до кримінальної відповідальності позивача у 2014 році у висновку експерта не прослідковується. Крім того, мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1762 грн., тому позивачем невірно пораховано розмір заподіяної моральної шкоди відповідно висновку експерта. Вважала, що до стягнення на користь позивача підлягає 2055,65 грн. (1762х1 міс. 5 дн.).

Суд заслухавши учасників процессу, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти на відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24 січня 2014 року позивача ОСОБА_4 затримали у порядку ст. 208 КПК України у зв’язку з підозрою щодо його участі у масових заворушеннях, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель, які мали місце 23.01.2014 року близько 18:00 год.

Після чого, 24 січня 2014 року позивачу по справі ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України та ч. 2 ст. 341 КК України.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашника В.П. від 25 січня 2014 року за наслідками розгляду клопотання слідчого СВ Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі. Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з часу затримання, тобто з 03 год. 35 хв. 24 січня 2014 року. Строк дії запобіжного заходу, встановлено на 60 днів, тобто до 03 год. 35 хв. 24 березня 2014 року.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області 04 лютого 2014 року за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_1 ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області скасувала та постановила нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 60 діб та визначено рахувати його з моменту затримання – з 24.01.2014 до 24.03.2014.

Старшим прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_5 28 лютого 2014 року за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294 та ст. 341 КК України була винесена постанова про закриття кримінального провадження, відповідно до якої зазначене кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Також, 28 лютого 2014 року прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_6 була винесена постанова про відмову від підтримання державного обвинувачення, яка також була вмотивована відсутністю у діях позивача по справі ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Соснівський районний суд м. Черкаси 28 лютого 2014 року під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 провадження з розгляду даного клопотання закрив у зв’язку з тим, що на момент його розгляду кримінальне провадження вже закрито постановою прокурора.

З наданих суду копій характеристик позивача ОСОБА_4, які були надані експерту для проведення оцінки завданої матеріальної шкоди рідними та близькими позивача, зі школи де навчався позивач вбачається, що позивач виховувався в гарній родині, характеризувався з позитивної сторонни, вів активний спосіб життя та вважався відповідальною людиною, був депутатом Черкаської міської ради,позаштатним корреспондентом газети «Народна правда», членом громадського формування з охорони громадського порядку «Фенікс», проте після того як позивач перебував під слідством та до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він змінився, погіршились взаємовідносини в родині, перестав спілкуваатися з друзями. В результаті того, що позивач перебував в Черкаському слідчому ізоляторі та не виконав свої зобов’язання по оплаченій продукції та не відповідав на телефонні дзвінки з ним відмовились співпрацювати замовники та партнери.

Позивач ОСОБА_4 припинив свою підприємницьку діяльність, якою займався починаючи з 18.08.2005, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 28.10.2014 та випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічногго дослідження №20580/17-61 від 21.12.2017 вбачається, що судовим експертом 5-го кваліфікаційного класу ОСОБА_7 було встановлено, що з аналізу психологічного складу особистості на момент дослідження дали підстави вважати, що ситуація, яка розглядається у кримінальному провадженні стала для ОСОБА_4 психотравмуючою і нанесла тяжкого ступеня психологічної шкоди його особистості. До цього відносяться значні зміни психічного стану, що може переходити в пограничні, але такі, що мають зворотній характер, а також такі непатологічні стани, як особистісна криза. Ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психологічна основа для спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 внаслідок дій органів досудового та судового розслідування. Результати проведення експертного психологічного дослідження дають підстави констатувати, що всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв’язку з даною подією та призвели до: порушення нормальних життєвих зв’язків; порушення нормального (звичного) плину буття; порушення емоційної та вольової сфери і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому експертним шляхом було визначено, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди складатиме матеріальний еквівалент 41,58 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

З проведення вказаної експертизи позивач ОСОБА_4 сплатив 7142,40 грн, що підтверджується рахунком від 20.10.2017 та квитанцією про сплату вказаного рахунку від 27.11.2017.

Черкаською місцевою прокуратурою 24.03.2017 скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 28.02.2018 та того ж дня її знову закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

На підставі ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Таким спеціальним законом є Закон України ”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ ”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінальногоправопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ходікримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіборганів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвихзв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 5 ст. 4 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону моральною шкодою визнаються страждання,заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

На підставі п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

На підставі ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України ”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З метою визначення розміру завданої моральної шкоди, внаслідок подій, які мали місце в січні – лютому 2014 року, ОСОБА_4 звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження № 20580/17-61 від 21.12.2017 року судовим експертом 5-го кваліфікаційного класу ОСОБА_7 було встановлено, що з аналізу психологічного складу особистості на момент дослідження дали підстави вважати, що ситуація, яка розглядається у кримінальному провадженні стала для ОСОБА_4 психотравмуючою і нанесла тяжкого ступеня психологічної шкоди його особистості. До цього відносяться значні зміни психічного стану, що може переходити в пограничні, але такі, що мають зворотній характер, а також такі непатологічні стани, як особистісна криза.

Ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психологічна основа для спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 внаслідок дій органів досудового та судового розслідування.

Результати проведення експертного психологічного дослідження дають підстави констатувати, що всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв’язку з даною подією та призвели до: порушення нормальних життєвих зв’язків; порушення нормального (звичного) плину буття; порушення емоційної та вольової сфери і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому експертним шляхом було визначено, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди складатиме матеріальний еквівалент 41,58 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Вирішуючи вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про наявність факту завдання такої шкоди позивачу. При цьому суд враховує, що позивач з 25.01.2014 по 04.02.2014 пербував в слідчому ізоляторі, перебував під слідством та судом з 24.01.2014 по 28.02.2014, а також 24.03.2017, тобто 1 міс. і 5 днів протягом даного часу позивач змушений був стерпіти обмеження прав та свобод люини та громадянина, що сутьєво відзначилося на психологічному стані позивача. Таким чином, змінився його звичний життєвий уклад, тобто весь цей час він перебував у стані психологічного напруження і стресу.

На думку суду, виходячи із засад розумності та справедливості, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути 50 000 грн., а розмір моральної шкоди у розмірі 154 802,34 грн. суд вважає завищеним та таким, що не відповідає дійсним моральним стражданням позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, становить 7 142,40 грн., які були сплачені позивачем за проведення експертизи. Тому, на думку суду до стягнення на користь позивача ОСОБА_4 підлягають понесені судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи в сумі пропрційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2307,19 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий зібр не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 267, 268 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду", суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ГУ НП в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ОСОБА_9 казначейську службу України на користь ОСОБА_4 завдану незаконними діями органів досудового розслідування моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ОСОБА_9 казначейську службу України на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи в сумі пропрційно задоволеним позовним вимогам 2307,19 грн.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня скаладння повного тексту.

Головуючий І.О.Мельник

Повний текст виготовлений 15.06.2018.