Вирок № 74708563, 15.06.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/659/17

1-кп/544/13/2018

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

іменем України

15 червня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Ралець О.С., Киричевської В.М.,

прокурорів Алещенко Н.П., Погребського С.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - адвоката Раця О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013180290000591 від 29.09.2013, за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Варва Варвинського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, проживаючого: АДРЕСА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 28 вересня 2013 року близько 21 години, керуючи технічно-справним автомобілем ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, з напівпричепом - цистерною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався на ділянці з одностороннім рухом на 134 км. + 717 м. автошляху Київ-Харків-Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Харків в напрямку м. Київ. Проїжджаючи вищевказану ділянку дороги, при здійсненні маневру повороту ліворуч для розвороту, водій ОСОБА_3 проявив неуважність перед поворотом, не переконавшись у безпеці маневру, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, та виїхав на смугу руху водія автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в напрямку м.Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення, порушивши тим самим вимоги п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

п.10.1.: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.4.: Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехресті, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України:

дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки, у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її, або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водій автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді комбінованої механічно-термічної політравми, закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку з утворенням внутрішньо - мозкової гематоми лівої лобної долі та субарахноідальним крововиливом і переломом задньої стінки правої гайморової пазухи з правостороннім гемо синусом, закритого перелому кісток носу, правостороннього геміпарезу, закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішньої кісточки правої великогомілкової кістки з гемартрозом правого колінного суглобу, закритого уламкового компресійного перелому таранної кістки правої стопи, термічного опіку правої гомілки та стопи площею 7% ІІІ-А-Б та 4-го ступеню, множинних саден обличчя та волосистої частини голови, що супроводжувались хронічним посттравматичним остеомієлітом першої плюсневої кістки кукси правої стопи, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону легковика в якості водія та від дії високотемпературного агенту - полум'я після загорання авто, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 096 від 03.09.2014 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав. Суду пояснив, що 28 вересня 2013 року близько 21 години він на автомобілі ЗИЛ з напівпричепом - цистерною рухався з м.Харкова у бік м.Києва. Цистерна була чиста, випарена, тиску в ній не було. Рухався він зі стоянки зі швидкістю приблизно 20км/год. В районі села Вікторія Пирятинського району йому треба було здійснити розворот. Побачив знак «місце розвороту» та поїхав до розвороту. Пропустив одну машину, друга була потерпілого. Вважав, що вона далеко, десь на відстані 1км, тому він не створить їй перешкоди. Удар відбувся у заднє ліве колесо його машини, потім в заднє середнє, а потім машина залетіла в бак з пальним. Машина потерпілого відразу загорілась. Він почав тушити машину, витратив всі вогнегасники. Машину потерпілого відтягнути від ЗИЛа було неможливо, вони втрьох вручну її не змогли відтягнути, під'їхав позашляховик, зачепив за трос та відтягнув легковий автомобіль. Він зразу після ДТП підійшов до машини потерпілого, але двері були заклинені. І тільки після того, як відтягнули легкову машину, він зміг відкрити двері. Спочатку він думав, що потерпілий загинув, потім у лікарні лікар сказав, що у потерпілого незначні опіки та пошкодження. Коли знайомився з матеріалами кримінального провадження узнав, які тілесні ушкодження отримав потерпілий внаслідок даної ДТП. На його автомобілі ЗИЛ дуже пошкоджена рама - зігнулась на протилежні сторони, що вказує на велику швидкість автомобіля потерпілого, а також не було гальмівного шляху у легковика, тому вважає, що потерпілий також винен у ДТП. Шкода потерпілому не відшкодована, але він згоден її відшкодувати в сумі 10-15тис.грн. Просить суд звільнити його від призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014.

Не зважаючи на визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 28 вересня 2013 року він їхав додому в бік м.Києва. Проїхавши Пирятин заїхав на заправку випити кави. Потім знову поїхав. По дорозі подзвонив дружині, потім товаришу. Його автомобіль рухався в крайньому правому ряду зі швидкістю 100-110 км/год. Авто обвинуваченого рухалось в крайній правій полосі повільно, він включив лівий поворот та перестроївся в лівий ряд. До тями прийшов у військовому госпіталі після операції. Коли його допитував вперше вдома слідчий Горошенко він багато чого не пам'ятав. Рішення при допиті приймав не він, а його адвокат та Горошенко. Йому було все рівно при допиті. В результаті ДТП він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, обгоріла права нога, ампутовані всі пальці та половина стопи, ЧМТ, дві гематоми в голові, пересадка кожі, поновлення кінцівок, встановлена ІІ група інвалідності. Довго та декілька разів лежав у лікарні. Автомобіль, на якому він їхав, повністю згорів. Він став дуже психичним, залишився без зесобів до існування. У зв'язку з чим йому була завдана матеріальна та моральна шкода. Обвинувачений ніякої матеріальної допомоги йому не надавав. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 500000грн. Підтримує міру покарання, запропоновану стороною обвинувачення;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_5, який пояснив, що в той день в темний час доби вони разом з дружиною повертались додому з Криму через м.Дніпропетровськ. Рухались вони у крайній правій полосі, метрів за 20-30 побачили темну пляму бензовозу і пожежу. ДТП сталась на крайній лівій полосі, легковий автомобіль в'їхав в бензобак бензовоза. Для гасіння пожежі використали не один вогнегасник. Вручну не могли відтягнути легковик з-під бензовоза. Потім під'їхав джип, мотузкою відтягнув легковий автомобіль, відразу витягли потерпілого, він був без ознак життя, горів, тому він почав його гасити. Машина потерпілого відразу спалахнула. Він є архітектором та художником, тому намалював схему, на якій були розташовані авто при ДТП (а.с.91);

- показаннями допитаної в ході судового провадження свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що вона разом із чоловіком повертались додому з м.Дніпра, їх автомобіль рухався по крайній лівій полосі в бік м.Києва. На своїй полосі побачили вогонь, потім побачили силует бензовоза, бо він був у темряві. Бензовоз стояв в крайній лівій полосі мордою на розворот, а легковий автомобіль врізався в газовий балон бензовоза. Свідками зіткнення вони не були. На місці ДТП знаку розвороту не було. Водій бензовоза бігав, нервував, кричав, що зараз все вибухне. Вручну легковий автомобіль не можливо було витягнути з-під бензовоза. Під'їхав якийсь джип, прив'язав мотузку, відтягнув авто з потерпілим, а потім відкрили двері та витягли потерпілого. У нього горіли ноги та її чоловік своєю курткою їх потушив. Приїхала швидка, потім МНС, а слідчі приїхали останніми;

- показаннями допитаної в ході судового провадження свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що свідком ДТП не була. Про пригоду узнала наступного дня у неділю, коли їй подзвонили з реанімаційного відділення Пирятинської лікарні та сказали, що її чоловік ОСОБА_1 знаходиться в лікарні після ДТП. 2-3 дня чоловік був у реанімації, а потім його перевезли у військовий госпіталь в м.Київ. Вона відразу з друзями та рідним братом поїхала до чоловіка та була на місці ДТП, все сфотографували. Були свідки ДТП, яких слідчі не допитали, хоча вона давала їм їх адреси. Обвинувачений жодного разу не подзвонив та не поцікавився станом здоров'я її чоловіка, допомоги не пропонував, пробачення не просив. Чоловік був півроку паралізований, заново вчився сидіти, ходити, в голові у нього була гематома, був на грані життя та смерті. Після операцій йому кололи наркотики. Після ДТП чоловік не міг все згадати. І зараз не все згадав. Із-за того, що нога в результаті травм стала коротше, почались проблеми з хребтом, тому вони роблять йому масажі, витяжку хребта. Однак грошей на лікування не вистачає, чоловік не працює, живуть на пенсію, яку отримує вона, чоловік та бабуся. У них двоє дітей, яких також треба годувати та виховувати;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2013, схемою та фототаблицею до нього, згідно з якими на 134км + 717м автодороги Київ-Харків-Довжанський в напрямку м.Київ сталась ДТП за участю автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, з напівпричепом - цистерною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.109-124);

- протоколом огляду транспортного засобу SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 29.09.2013 та фототаблицею до нього, в яких зафіксовані відомості про пошкодження вказаного транспортного засобу (т.1 а.с.125-130);

- протоколом огляду транспортного засобу автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, з напівпричепом - цистерною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, від 29.09.2013 та фототаблицею до нього, в яких зафіксовані відомості про пошкодження вказаного транспортного засобу (т.1 а.с.131-139);

- заявою ОСОБА_1 від 26.11.2013 про визнання його потерпілим в результаті ДТП 28.09.2013 (т.1 а.с.140);

- висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №82 від 29.09.2013, відповідно до якого ОСОБА_3 за результатами обстеження тверезий (т.1 а.с.141);

- страховим полісом АВ/3946737, згідно якого відповідальність власника транспортного засобу ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (т.1 а.с.142);

- довіреністю від 03.12.2012, відповідно до якої ПП фірма «Аваль» надала ОСОБА_3 право експлуатації транспортним засобом ЗИЛ-131 строком на три роки (т.1 а.с.143);

- обліковою карткою №18587646 про зняття з обліку для реалізації транспортного засобу ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до якої виданий транзитний знак НОМЕР_4 (т.1 а.с.144);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2014 за участю водія ОСОБА_3 та його захисника Раця О.Б., згідно якого водій ОСОБА_3 вказав місце зміни напрямку свого руху для розвороту, траєкторію руху та швидкість при виконанні маневру (т.1 а.с.164);

- довідкою до акта огляду МСЕК №0428350 від 01.04.2014, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання та ДТП з ураженням ОРА (т.1 а.с.174);

- виписним епікризом ІХ №25463, в якому зазначено, що ОСОБА_1 з 01.10.2013 по 15.11.2013 у зв'язку з отриманими в результаті ДТП травмами проходив лікування у Головному військовому клінічному госпіталі та йому було виконано дев'ять оперативних втручань, а також ампутовано І-V пальці з видаленням плюснової кістки правої стопи (т.1 а.с.175);

- висновком судово-медичної експертизи №096 від 16.09.2014, згідно якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді комбінованої механічно-термічної політравми, закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку з утворенням внутрішньо - мозкової гематоми лівої лобної долі та субарахноідальним крововиливом і переломом задньої стінки правої гайморової пазухи з правостороннім гемо синусом, закритого перелому кісток носу, правостороннього геміпарезу, закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішньої кісточки правої великогомілкової кістки з гемартрозом правого колінного суглобу, закритого уламкового компресійного перелому таранної кістки правої стопи, термічного опіку правої гомілки та стопи площею 7% ІІІ-А-Б та 4-го ступеню, множинних саден обличчя та волосистої частини голови, що супроводжувались хронічним посттравматичним остеомієлітом першої плюсневої кістки кукси правої стопи, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону легковика в якості водія та від дії високотемпературного агенту - полум'я після загорання авто, які згідно висновку даної судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення (т.1 а.с.203-205);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.09.2015 зі схемою до протоколу, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, згідно якого потерпілий ОСОБА_1 вказав та розповів, яким чином сталась ДТП за його участю та участю водія ОСОБА_3 28.09.2013 (т.1 а.с.211-215);

- посвідченням водія ОСОБА_3 Серії НОМЕР_5, відповідно до якого ОСОБА_3 має право керування транспортними засобами категорії В1, В, С1, С, СE (т.2 а.с.2);

- висновком судової автотехнічної експертизи №12-1-125 від 31.01.2017, згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 та 10.4 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, з технічної точки зору не убачаються невідповідності вимогам ПДР України, які б, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 10.4 ПДР України. У даній дорожній обстановці його невідповідність дій водія автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 п.п.10.1 та 10.4 ПДР України, з технічної точки зору, перебуває у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 своїми діями створив аварійну обстановку для водія автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 (т.1 а.с.226-236);

При цьому доводи захисника обвинуваченого - адвоката Раця О.Б. про те, що вказаний висновок експерта не слід приймати до уваги, так як експерт був упереджений, тому що останній спочатку повідомив про неможливість проведення експертизи, а потім при наявності тих же вихідних даних провів експертизу, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.77, ч.2, 3 ст.80 КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, можуть заявити відвід експерту, якщо вважають, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості експерта. Відвід може бути заявлений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів про те, що під час досудового розслідування адвокатом Рацем О.Б. або ОСОБА_3 висловлювались сумніви в неупередженості експерта ОСОБА_8 або йому заявлявся відвід з цих підстав. Крім того конкретних відомостей та доказів упередженості експерта ОСОБА_8 не було надано стороною захисту і в судовому засіданні під час судового провадження. Таким чином тезу сторони захисту про упередженість експерта суд розцінює як спосіб захисту та можливість уникнути відповідальності.

Крім того доводи захисника обвинуваченого - адвоката Раця О.Б. про те, що при наявності одних і тих же вихідних даних у постановах слідчого від 24.09.2015 та від 14.11.2016 експерт ОСОБА_8, виконуючи постанову слідчого від 24.09.2015, повідомив про неможливість проведення експертизи, а виконуючи постанову слідчого від 14.11.2016 з такими самими вихідними даними, що вказані були у постанові від 24.09.2015, провів експертизу, є безпідставними та помилковими, оскільки постанова слідчого про призначення судово-автотехнічної експертизи від 14.11.2016 містить в собі бульш повні вихідні дані, що були у розпорядженні слідчого, ніж ті, що вказані у постанові слідчого від 24.09.2015.

Експертом ОСОБА_8 у висновку автотехнічної експертизи №12-1-125 від 31.01.2017 зроблений докладний опис проведених ним досліджень, висновок ґрунтується на відомостях, які стали відомі експерту під час дослідження матеріалів, що були надані на дослідження, експертом оцінені у сукупності всі вихідні дані та відомості, здобуті під час досудового розслідування, висновок не містить у собі неточностей, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за ст.384, 385 КК України, тому суд оцінює вказаний висновок експерта як належний та допустимий доказ та покладає його в основу вироку.

Фактичні дані, що містяться у вказаних джерелах доказів, узгоджуються з показаннями потерпілого та свідків по справі та іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування та судового провадження.

Висновки судових транспортно-трасологічних та автотехнічних експертиз №85/86 від 31.03.2014 та №445/446 від 29.08.2014 (т.1 а.с.159-162, 181-192) суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки вони є неповними, не відповідають на всі поставлені експерту питання, ґрунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_1, які є неспроможними, містять в собі неповні вихідні дані, а також спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи №12-1-125 від 31.01.2017. Крім того експертні дослідження у висновку експертизи №445/446 від 29.08.2014 проводились шляхом уявного зіставлення, що суперечить вимогам ч.3 ст.101 КПК України (т.1 а.с.181).

Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині четвертій статті 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З урахуванням вказаних норм процесуального права, дотримуючись принципу безпосередності дослідження показань, суд не оцінює як докази в розумінні вказаних норм процесуального права протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 04.12.2013 та протоколи додаткових допитів потерпілого від 25.04.2014 та від 05.06.2015 (т.1 а.с.149-154, 169-170, т.2 а.с.3-5), оскільки вказані показання були надані слідчому на досудовому слідстві, вони безпосередньо не сприймались під час судового засіданні та не отримані в порядку, передбаченому ст.225 КПК України. З огляду на викладене суд не дає правову оцінку тим показанням потерпілого, які зафіксовані в протоколах його допиту під час досудового розслідування.

Стороною захисту не надано доказів щодо відсутності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, або спростування пред'явленого йому обвинувачення.

Отже, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, проаналізувавши перераховані вище докази на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів сторонами не пропонується, і аналіз цих доказів привів до того, що вони є такими, що доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому суд вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої статтею 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005 р.; "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005 р.; "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007р.).

При призначенні покарання суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинений обвинуваченим злочин за ч.2 ст.286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працює, за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с.1), має на утриманні неповнолітню дитину (т.1 а.с.250), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався (т.1 а.с.72-75), раніше не судимий (т.1 а.с.179).

Суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання обвинуваченим факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_3 відшкодував або намагався відшкодувати збитки потерпілому. Крім того у судовому засіданні поведінка обвинуваченого не свідчила про відверте висловлення щирого жалю з приводу вчиненого ним злочину та осуд своєї поведінки, перед потерпілим не вибачився.

З огляду на викладене обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

При прийнятті судового рішення про міру покарання суд враховує інформацію, що характеризує обвинуваченого, яка міститься в досудовій доповіді (т.1 а.с.72-75).

Беручи до уваги викладене, враховуючи положення ст. 65 КК України, особу обвинуваченого ОСОБА_3, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, приймаючи до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення його від відбування кримінального покарання на підставі п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Суд, заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти застосування до обвинуваченого акту амністії, та потерпілого і його представника, які також не заперечували проти застосування амністії, вважає, що клопотання необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про застосування амністії" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Статтею 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" встановлено, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, звільненню підлягають особи, не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності законом «Про амністію у 2014 році» мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6. Згідно довідки Варвинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 14.05.2018 №32.6-32/337-15.4 ОСОБА_3 батьківських прав не позбавлявся (т.2 а.с.24).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 не відноситься до категорії тих осіб, до яких згідно ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році" або ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не застосовується.

Згідно ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році" особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання.

Із наведеного убачається, що обвинувачений ОСОБА_3 являється батьком малолітньої доньки, якій на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» не виповнилось 18 років, та відносно якої він не позбавлений батьківських прав, раніше не судимий, вперше вчинив злочин з необережності, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказаний злочин обвинувачений вчинив у 2013 році, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України "Про амністію у 2014 році". Свою вину у вчиненні вказаного злочину обвинувачений визнає.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2014 році", а тому він підлягає звільненню від відбування основного і додаткового покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки застосування амністії, а саме: в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Розглянувши цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

В силу положень ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно приписів п.п.1, 3 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, як небезпечні для життя в момент спричинення, внаслідок чого він з 28.09.2013 по 01.10.2013 знаходився в реанімаційному відділенні Пирятинської ЦРЛ, та тривалий час з 01.10.2013 по 15.11.2013 знаходився на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному ордена Червоної зірки центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», де потерпілому було зроблено дев'ять оперативних втручань, ампутовані І-ІІІ пальці, ІV палець з резекцією плюснової кістки на рівні проксимальної третини плюснової кістки, V палець з видаленням плюснової кістки правої стопи, що призвело до втрати ним частин тіла (пальців на правій стопі та частини стопи). Як наслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 01.04.2014 встановлена друга група інвалідності, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК. Все це негативно вплинуло на його моральний стан, життєві зв'язки, порушило звичайний уклад особистого життя.

З урахуванням того, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню самим обвинуваченим.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров'я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 300000грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1 в результаті отриманих тілесних ушкоджень та встановленої групи інвалідності.

З огляду на викладене цивільний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

Суд вважає за необхідне згідно ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведені експертизи.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити за даним законом покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_3 звільнити від відбування основного та додаткового покарання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 (триста тисяч) гривень.

Речові докази: автомобіль ЗИЛ-131, транзитний номер НОМЕР_4, з напівпричепом - цистерною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3, залишити в його користуванні, обгорівший кузов автомобіля SAMAND, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у Пирятинському ВП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача: ГУДКСУ в Полтавській області, р/р №31118115700379, витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні №12013180290000591, в сумі 6448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) гривень 34 копійки.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.В.Нагорна