Постанова № 7470841, 27.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-4065/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З., Янчак П.О.

з участю представників: позивача Босак О.Є., відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ « ЛТД Темпо» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень рішень та першої податкової вимоги

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТД Темпо» звернулось із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення рішення № 0009931630/0/11719 від 20.05.2008 року, № 0009931630/1/18843 від 08.08.2008 року та першу податкову вимогу № 1/1251 від 24.10.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав повністю з мотивів, зазначених у позові та поданих додаткових поясненнях до позовної заяви. Зокрема, представник позивача вказує, що в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в порушення норм абз. 16 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», який зобовязує застосовувати при визнанні умовного продажу товарів рівень звичайних цін та положення п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке покладає на податковий орган обов'язок доведення невідповідності рівня звичайної ціни, відсутнє обґрунтування визначення суми податкового зобовязання в розмірі 85318,00 грн. та відсутнє обґрунтування відповідності вказаної суми податкового зобовязання рівню звичайних цін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини позовної заяви та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з наступних підстав. На дату анулювання свідоцтва ПДВ (05.02.2008 року) в ТзОВ ЛТД "Темпо" згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2007 рік рахувалися товарно-матеріальні залишки сумі 379148 грн. та основні фонди на суму 47442 грн. Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Враховуючи це, ТзОВ ЛТД "Темпо" в порушення п.9.8 ст.9 згаданого Закону занижено податок на додану вартість в січні 2008 року на суму 85318 грн. Підпунктом 17.1.4. пункту 17.1 ст.17 згаданого Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. У зв'язку із цим до ТзОВ «ЛТД Темпо» застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4965,9 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

07.05.2008р. за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «ЛТД Темпо» проведеної старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Чернецьким С.О., складено акт перевірки №744/137/15-2/22348732.

На підставі вищевказаного акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «ЛТД Темпо», начальником ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0009931630/0/11719 від 20.05.2008р., яким згідно з п.п. «в» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 89583,90 грн., в тому числі 85318,00 грн. за основним платежем та 4265,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження ТзОВ «ЛТД Темпо» вищевказаного податкового повідомлення-рішення, останнє залишено без змін, а скарги ТзОВ «ЛТД Темпо» без задоволення.

Як вбачається судом з вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено, що підприємству анульовано 05.02.2008р. свідоцтво платника податку на додану вартість №18168765 від 17.09.2002р. та відповідно до даних декларації з податку на прибуток підприємства поданої за 2007 рік відображено товарні залишки на суму 379148,00 грн. та основні фонди на суму 47442,00 грн.

З огляду на це, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «ЛТД Темпо» в декларації за лютий 2008р. не в повній мірі визнано умовний продаж зазначених товарних залишків та основних фондів, що призвело до заниження податкового зобовязання в сумі 85318,00 грн.

Відповідно до абз. 15, 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідач вважає, що ТзОВ «ЛТД Темпо» в декларації за лютий 2008р. не в повній мірі визнано умовний продаж товарних залишків та основних фондів, що призвело до заниження податкового зобовязання в сумі 85318,00 грн.

При дослідженні спірних правовідносин судом встановлено, що Законом України №2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» значно розширено перелік операцій, база оподаткування яких визначається з урахуванням звичайних цін.

Зокрема статтю 9 Закону України «Про податок на додану вартість», викладено у редакції що існувала протягом існування спірних правовідносин, в якій згідно абз. 16 передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

В той же час, відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Однак, як вбачається з акту перевірки Відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в порушення норм абз. 16 п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», який зобовязує застосовувати при визнанні умовного продажу товарів рівень звичайних цін та з огляду на положення п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» який покладає на податковий орган обов'язок доведення невідповідності рівня звичайної ціни, в акті перевірки відсутнє обґрунтування визначення суми податкового зобовязання в розмірі 85318,00 грн. та відсутнє обґрунтування відповідності вказаної суми податкового зобовязання рівню звичайних цін.

Крім цього, в акті перевірки відсутнє покликання на сам факт застосування Відповідачем - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова рівня звичайних цін при визначенні в акті перевірки суми податкового зобовязання в розмірі 85318,00 грн., що передбачено нормою абз. 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи показники декларації ТзОВ «ЛТД Темпо» з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, судом встановлено, що відповідно до таблиці 1 додатку К1/1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, балансова вартість запасів в розрізі малоцінних та швидкозношуваних предметів становить 370414,00 грн., що вказує на необхідність аналізу товарних запасів в розрізі всіх товарних груп малоцінних та швидкозношуваних предметів на предмет визначення рівня звичайної ціни при визначенні суми податкового зобовязання в розмірі 85318,00 грн. Однак з акту перевірки наведеного не вбачається.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005р. N327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за N925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.5 вищевказаного Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову.

З врахуванням наведених вище мотивів, як наслідок підлягає визнанню протиправною і перша податкова вимога ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/1251 від24.10.2008 року.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та перша податкова вимога підлягають визнанню їх протиправними з наведених у мотивувальній частині постанови підстав.

Судові витрати у виді 10 грн. 20 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача, відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0009931630/0/11719 від 20.05.2008 року та № 0009931630/0/18483 від 08.08.2008 року.

Визнати протиправною першу податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/1251 від 24.10.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ЛТД Темпо» 10,20 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.11.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.