Постанова № 7470619, 09.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року Справа № 2а-20137/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,

за участю сторін:

від позивача не прибув

від відповідача провідний спеціаліст відділу нагляду за діяльністю емітентів

та корпоративних фінансів

Седнєва Т.С. (довіреність від 08.01.2009 № 13-П/09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів»

до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про скасування постанови від 29.01.2009 № 16-ЛУ про накладення санкцій

за правопорушення на ринку цінних паперів,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2009 року відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 29.01.2009 № 16-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що винесення постанови від 29.01.2009 № 16-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів є помилковим, у звязку з тим, що при її винесенні не було враховано неплатоспроможність підприємства-банкрута. Крім того, ч. 4 ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено в період провадження по справі про банкрутство стягнення штрафних санкцій, а саме неустойки, пені, штрафів. Крім того, вимоги Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про заміну сертифікатів є неможливими до виконання у звязку з тим, що тягнуть за собою витрати у сумі 400 тис. грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 03.06.2009 № 1355-1. В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю. Зокрема, в обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів). Накладений постановою від 29.01.2009 № 16-ЛУ штраф не підпадає під дію ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону, оскільки він накладений не за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), а накладений за провопорушення на ринку цінних паперів. Тому дія мораторію на задоволення вимог кредиторів на нього не розповсюджується. Окрім цього, відповідач в запереченнях заначив, що він є поточним кредитором, а мораторій розповсюджує свою дію на конкурсних кредиторів (арк. справи 13).

Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням від 15.07.2008 № 134-ЛУ Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку зобовязало відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» у термін до 31.12.2008 року усунути порушення чинного законодавства про цінні папери (було встановлено, що товариство не передало реєстратору АБ «Укркомунбанк», який здійснює реєстрове обслуговування ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів», бланки сертифікатів акцій, виготовлених у відповідності до вимог, встановлених Положенням про вимоги до сертифікатів цінних паперів документарної форми існування, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 липня 1998 року № 95 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 серпня 1998 року за № 510/2950, чим порушило вимоги п. 1 розділу XI Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2007 року за № 49/13316, щодо обовязків емітента в частині забезпечення реєстратора бланками сертифікатів, з урахуванням вимог п. 2 та п. 10 розділу VII цього Положення щодо порядку та терміну видачі сертифікатів акцій реєстратором) та до 31.12.2008 письмово проінформувати про виконання цього розпорядження з наданням документів, що підтверджують факт усунення правопорушення.

За невиконання розпорядження від 15.07.2008 № 134-ЛУ Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі п. 14 ст. 8, ст. ст. 9, 11, 12 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» постановою від 29.01.2009 № 16-ЛУ за правопорушення на ринку цінних паперів застосувала до ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів» санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів- це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обовязків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року)

- професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів згідно із ст. 5 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи (ст. 6 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обовязкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства (п. 10 ст. 8 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Тобто, надсилаючи позивачу розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку діяло в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, зокрема, п. 10 ст. 8 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

У відповідності із п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції у розмірі від тисячі до пяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, постанова Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.01.2009 № 16-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів винесена відносно відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» уповноваженим органом по факту встановленого порушення. Розмір накладеного штрафу відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Доводи позовної заяви про неправомірність постанови Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.01.2009 № 16-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів з посиланням на ч. 4 ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» судом відхиляються за безпідставністю з огляду на наступне.

Згідно із абз. 24 ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів- це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи те, що застосований Луганським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку постановою від 29.01.2009 № 16-ЛУ штраф за правопорушення на ринку цінних паперів є адміністративно-господарською санкцією і не є заходом, спрямованим на забезпечення виконання грошових обовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), то на нього не розповсюджуються вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та довів суду правомірність своїх дій та рішень.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у цій постанові, суд приходить до висновку про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 3,40 грн., оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачено. Від сплати судового збору відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» не звільнено.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 09 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 89, 94, 98, 158-163, ч. 2 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» (ідентифікаційний номер 05389942, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Гумовиків, буд. 1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Виконавчий лист про стягнення судового збору надіслати державній податковій інспекції у м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 14 липня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська