Постанова № 74704745, 13.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м.Суми

Справа №576/150/18

Провадження № 22-ц/788/844/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Криворотенка В.І., Левченко Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Колодяжного А.О. від 22 березня 2018 року, ухвалене у м. Глухів Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) пред’явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16 квітня 2015 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку» .

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 11 квітня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 12848 грн 69 коп., яка складається із: 300 грн 00 коп. заборгованості за кредитом; 8463 грн 66 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2997 грн 00 коп. пені та комісії; 500 грн (фіксована частина) і 588 грн 00 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2018 року позов задоволений частково (ас. 51).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 400 грн 80 коп. заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2015 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, чим порушив законні права позивача на отримання кредиту і процентів за користування ним, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави стягнення решти відсотків, пені; штрафу відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У квітні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення в частині відмови у стягненні певних сум та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, які є складовою договору. При цьому позивачем надані належні і допустимі докази у справі, у тому числі розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростований.

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник ПриватБанку ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 16 квітня 2015 року сторони у справі уклали кредитний договір, шляхом оформлення та підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 5).

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30 листопада 2017 року становить 12848 грн 69 коп. і складається із: 300 грн 00 коп. заборгованості за кредитом; 8463 грн. 66 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2997 грн 00 коп. пені та комісії; 500 грн 00 коп. (фіксована частина) і 1088 грн 03 коп. (процентна складова) штрафу.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором порушені законні права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення 400 грн 80 коп. заборгованості, яка складається з 300 грн 00 коп. заборгованості за кредитом і 100 грн 80 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір яких визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо договором не встановлений їх розмір.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд правильно встановив, що 16 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останнього про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Інших умов договору сторони не підписували.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT»; «Універсальна GOLD», - якими передбачені різні базові процентні ставки в місяць для кожного типу кредитної картки (ас. 6).

Однак матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку; так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 квітня 2015 року (ас. 5).

Згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 43,2% на місяць, а також розміру пені та комісії, штрафу, як зазначено у позовній заяві та у розрахунку заборгованості, не надав.

Отже, установивши, що розмір процентної ставки, пені та комісії, штрафу не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, розмір яких визначений із ставки 43,20%, пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте матеріали справи належних доказів на підтвердження цих обставин не містять.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював погашення кредиту і не вчиняв дій, що свідчать про визнання ним боргу в заявленому позивачем розмірі, у тому числі щодо процентів, розрахованих із ставки 43,20% річних, пені та комісії, штрафу.

Разом з тим, не можна визнати правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь ПриватБанку процентів за користування кредитом з 31 жовтня 2015 року, оскільки відповідно до ст.ст. 536, 1048 ЦК України проценти сплачуються за весь період користування кредитними коштами, а з огляду на матеріали справи до зазначеної дати за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість за процентами (ас. 4).

Отже, розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом, визначений на рівні облікової ставки Національного банку України, за період з 26 травня 2015 року по 30 жовтня 2015 року становить 35 грн 75 коп.:

26 травня 2015 року – 27 серпня 2015 року (300 грн х 30%/365 дні х 94 дні) 24 грн 18 коп.;

28 серпня 2015 року – 30 жовтня 2015 року (300 грн х 22%/365 дні х 64 дні) 11 грн 57 коп.

Наведений у судовому рішенні розрахунок заборгованості за процентами 100 грн 80 коп., починаючи з 30.10.2015, перевірений судом апеляційної інстанції і визнається правильним.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом - 136 грн 55 коп. (35 грн 75 коп. + 100 грн 80 коп.).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального або матеріального права.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, для зміни оскарженого рішення в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині оскаржене рішення залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (ч.ч. 1, 6 ст. 141, п. «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (буд. 174, вул. Некрасова, м. Глухів, Сумська область, 41400; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) грн 55 коп., яка складається із: 300 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 136 грн 55 коп. заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (буд. 174, вул. Некрасова, м. Глухів, Сумська область, 41400; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, 61 грн 67 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (буд. 174, вул. Некрасова, м. Глухів, Сумська область, 41400; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, пов'язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, 7 грн 66 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Біляєва

Судді: В.І. Криворотенко

ОСОБА_3

Дата складення повного судового рішення – 15 червня 2018 року

ОСОБА_4Біляєва