Постанова № 74704623, 12.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м.Суми

Справа №592/1353/18

Номер провадження 22-ц/788/1002/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2018 року в складі судді Литовченко О.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 05 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

08 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_3, вимоги якого обґрунтовані тим, що 23 червня 2009 року з відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник 14 липня 2009 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов’язань з вчасного їх повернення позичальниця не виконала, тому станом на 30 листопада 2017 року утворився борг на загальну суму 50237,65 грн, який банк просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 червня 2009 року у розмірі 2652,63 грн, з яких: 1794,06 грн – заборгованість за кредитом; 858,48 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у сумі 84,48 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

ПАТ КБ «Приватбанк» з вказаним рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог не погодилось та оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з’ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, заявник просить рішення в частині незадоволених вимог про стягнення процентів за користування кредитом у визначеному ним розмірі, щодо відмови у стягненні, пені та штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 червня 2009 року відповідач, підписавши анкету-заяву, приєдналась в односторонньому порядку до запропонованих банком умов кредитного договору, які викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах банку. При цьому, як вважає позивач, її підпис на вказаних Умовах, Правилах і Тарифах щодо складових кредитного договору не є обов’язковим, оскільки позичальниця засвідчила свою згоду із запропонованими банком умовами у анкеті-заяві. Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги, суд безпідставно нарахував проценти за користування кредитом за період з 28 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року за ставкою Національного банку України та безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені і штрафу.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2009 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відповідачу 23 червня 2009 року було відкрито кредитний рахунок у банку, а 26 липня 2009 року була надана платіжна картка № 5457****1622. Також, в анкеті-заяві передбачені наступні умови кредитного договору: тип картки – 545708292; валюта – гривня; тип кредитного ліміту – фінансовий; сума кредитного ліміту – 250 грн; базова процентна ставка – 30% на рік (360 днів); строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки; порядок погашення боргу – щомісячними платежами в розмірі 7% від суми боргу шляхом зарахування позичальником власних коштів на рахунок кредитної картки або шляхом списання банком коштів з дебетної картки № 4627****7811 (а.с. 12).

Крім того, ОСОБА_3 погодилась з умовами того, що анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Також, своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчила, що була ознайомлена і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, заявницю було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявниця зобов’язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначив, що за кредитним договором № б/н від 23 червня 2009 року станом на 30 листопада 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 50237,65 грн, яка складається з 1794,06 грн заборгованості за кредитом, 42375,13 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3200 грн пені, а також 500 грн фіксованої частини штрафу та 2368,46 грн його процентної складової (а.с. 9-11).

З вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що за період з 14 липня 2009 року по 28 квітня 2015 року позичальниця використовувала кредитні кошти та частково повертала їх банку, здійснивши 28 квітня 2015 року останній платіж в сумі 4,44 грн. При цьому, поточна заборгованість відповідача перед банком виникла з 26 серпня 2009 року у сумі 221,09 грн, а борг по процентам за користування кредитом – з 31 липня 2009 року.

Використання та часткове повернення боргу, у тому числі і шляхом безготівкового зарахування коштів для погашення кредитного боргу з інших банківських рахунків ОСОБА_3, також підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача по картці № 5457****1622 за період з 23 травня 2009 року по 30 листопада 2017 року (а.с. 46-49).

За спірний період, тобто, з 23 червня 2009 року по 30 листопада 2017 року, банк нараховував відсотки за користування кредитом, а саме: з 23 червня 2009 року до 31 серпня 2014 року банк застосовував процентну ставку 30 % річних; з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – по ставці 34,8 % річних; з 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року – по ставці 43,2 % річних (а.с. 9-11).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивач надав суду апеляційної інстанції довідку стосовно строку дії всіх кредитних карток, які видавались ОСОБА_3, з якої вбачається, що картка № 5457****1622 діяла по травень 2013 року, після чого позичальниця використовувала такі кредитні картки: № 5457****7383 зі строком дії по лютий 2015 року, № 5168****5029 зі строком дії по вересень 2018 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 1794,06 грн, а стосовно боргу по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 28 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року, стягнутого в сумі 858,57 грн, то суд виходив з того, що після останнього платежу позивач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами на умовах ч. 1 ст. 1054 ЦК України, тобто, за відсутності доказів про чинність Умов і Правил надання банківських послуг на день укладення кредитного договору відповідач мала обов’язок сплачувати проценти на рівні встановленої Національним банком України облікової ставки.

Крім того, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені і штрафу, зазначивши, що умовами укладеного кредитного договору відповідальність за невиконання кредитного договору у виді пені і штрафу не була передбачена.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підписана ОСОБА_3 24 травня 2009 року анкета-заява містить умови щодо базової відсоткової ставки на рівні 2,5 % за місяць (або 30 % річних). Про одностороннє збільшення банком процентної ставки у анкеті-заяві не йдеться, додаткових угод з цього приводу сторони не укладали, а доказів на підтвердження зворотного позивач суду не надав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зокрема, ОСОБА_3, підписуючи 24 травня 2009 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєдналась до договору та погодилась з його умовами.

ПАТ КБ «Приватбанк» не надав доказів про те, що додані ним до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг діяли саме у день підписання відповідачем анкети-заяви та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», тобто, станом на 24 травня 2009 року.

Так, наданий заявником апеляційної скарги наказ № 906 СП-2010-256 «Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для Приватбанку та всіх дочірніх банків» датований від 06 березня 2010 року, тому не є доказом того, що додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг є саме тими умовами кредитного договору, які діяли у день підписання ОСОБА_3 анкети-заяви, тобто, станом на 24 травня 2009 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених банком вимог про стягнення боргу по процентам за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою, тобто, більше, ніж 30 % річних.

Водночас, встановивши в анкеті-заяві таку обставину умов кредитного договору, як базову відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 30 % річних, суд першої інстанції без належних правових підстав застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України, тобто, про право банку на стягнення процентів, розмір яких визначений законом, а не договором.

Крім того, суд безпідставно вважав, що банк має право на стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами з дня останнього платежу, тобто, з 28 квітня 2015 року, не встановивши, при цьому, строк дії кредитного договору, який, як зазначено в підписаній відповідачем анкеті-заяві, відповідає строку дії кредитної картки.

Як зазначалась вище, видана ОСОБА_3 26 липня 2009 року кредитна картка № 5457****1622 мала строк дії по травень 2013 року, після чого позичальниці видавались нові кредитні картки № 5457****7383 зі строком дії по лютий 2015 року та № 5168****5029 зі строком дії по вересень 2018 року, однак, кредитний рахунок, відкритий 23 червня 2009 року, не змінювався, як і не змінювались погоджені відповідачем в анкеті-заяві умови використання кредитних коштів, зокрема, розмір базової процентної ставки на рівні 30% річних.

Отже, ураховуючи, що строк дії кредитної картки № 5168****5029 ще не сплив, тому дія кредитного договору № б/н від 24 травня 2009 року не припинена і за використання кредитних коштів позичальниця має обов’язок сплачувати банку 2,5 % щомісяця або 30% на рік. Приймаючи до уваги, що банк почав нараховувати відповідачці проценти за користування кредитними коштами з 31 липня 2009 року, тому, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, необхідно зазначити, що період, за який при розрахунку процентів за користування кредитними коштами слід застосовувати обумовлену сторонами базову відсоткову ставку, розпочався з 31 липня 2009 року і закінчився 30 листопада 2017 року.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4552,35 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (1794,06 грн боргу по тілу кредиту * 30 % * 3045 прострочених днів / 360 днів), а не 858,48 грн, як помилково вважав суд першої інстанції.

З висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3200 грн пені і 2868,46 грн штрафу колегія суддів повністю погоджується, оскільки анкета-заява не містить умов стосовно відповідальності позичальниці ОСОБА_3 за невиконання кредитних зобов’язань у виді пені і штрафу, а із наданих банком суду апеляційної інстанції копії наказів про затвердження Умов і Правил надання банківських послуг, вбачається, що вони стали діяти з 06 березня 2010 року, тобто, позивачем не доведено, що на момент укладення кредитного договору передбачалась відповідальність за його невиконання.

З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів, загальний розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6346,41 грн і складається вона із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 1794,06 грн, стягнення якої позивачем не оскаржується, та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4552,35 грн.

Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції стягнув проценти за користування кредитними коштами за період з 28 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих вимог, стягнувши з відповідача на користь банку загальну заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 4552,35 грн, а всього підлягають стягненню 6346,41 грн (1794,06 + 4552,35) заборгованості за кредитним договором, а не 2652,63 грн, з яких 858,48 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, як помилково визначив суд першої інстанції.

За таких обставин, оскаржене рішення суду на підставі ч. 1 п. п. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підлягає частковому скасуванню, у зв’язку з чим апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 12,63 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України сплачений ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в суді першої інстанції у сумі 222,54 грн (12,63 % від 1762 грн) та за апеляційний перегляд у сумі 333,81 грн (12,63 % від 2643 грн), пропорційно до задоволених позовних вимог, слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_3

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» процентів за користування кредитними коштами за період з 31 липня 2009 року по 27 квітня 2015 року та задоволення позову в частині стягнення процентів за період з 28 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року у сумі 858 грн 48 коп. скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 травня 2009 року у сумі 6346 грн 41 коп., з яких 1794 грн 06 коп. – заборгованість по тілу кредиту та 4552 грн 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, а не 2652 грн 63 коп., з якої 858 грн 48 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, як вказав суд першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 222 грн 54 коп. на відшкодування судового збору, а не 84 грн 48 коп., як вказав суд першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 333 грн 81 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий – (підпис) ОСОБА_4 (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6