Постанова № 74703285, 13.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7126/17

Провадження № 22-ц/779/648/2018

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2018 року у складі судді Пастернак І.А. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у виховані та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 25 грудня 2007 року по 13 березня 2012 року він перебував у шлюбі з відповідачем від якого мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір»ю - ОСОБА_2

Відповідач перешкоджає йому бачитись та спілкуватись з донькою, ігнорує рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

№136 від 05.03.2015 року, яким йому визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4: понеділок, вівторок, середа, четвер, п»ятниця з 16.00 год. до 18 год., перша та третя субота місяця, друга та четверта неділя з 11.00 год. до 17.00 год. У зв»язку з чим він вимушений звернутись з позовом до суду.

Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 просив зобов»язати відповідача не чинити перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з донькою; визначити наступні способи його участі у вихованні доньки: побачення п'ять разів на тиждень: з понеділка по п'ятницю з 16.00 год. до 18.00 год.; спільний відпочинок: першу половину літніх канікул дитина проводить з батьком; необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку; зобов'язати відповідачку за два дні до дня зустрічі з донькою надати точну інформацію щодо фактичного місця перебування, проживання дитини; у випадку тривалої відсутності відповідачки за місцем проживання, передавати на утримання та виховання дитину позивачу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2: третю суботу та першу неділю місяця з 11.00 год. до 17.00 год.; спільний відпочинок, за згодою матері, під час літніх канікул; необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв»язку.

Зобов'язано ОСОБА_2, за два дні до зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляти ОСОБА_1 про місце фактичного перебування дитини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині визначення способу участі у вихованні дитини ОСОБА_3, а саме спільного відпочинку, за згодою матері, під час літніх канікул, виключивши застереження про згоду матері на спільний відпочинок під час літніх канікул, встановивши час такого відпочинку з 01 червня по 15 липня.

Апелянт посилається на відсутність порозуміння з колишньою дружиною щодо його участі у виховані дочки, застереження про те, що спільний відпочинок під час літніх канікул можливий лише за згоди матері, може призвести до зловживань з боку відповідача, яка може відмовити в побаченні та у спільному відпочинку дитини з батьком.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Грабар О.В. підтримала рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.03.2015 року, яким визначено спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дочкою.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд Івано-Франківської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колишнє подружжя, від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка після розірвання шлюбу у 2012 році залишилися проживати з матір»ю ОСОБА_2

Відповідно до положень ст. 157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини, згідно ст. 153 СК України, вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо їх участі у вихованні дитини, у зв»язку з чим позивач звернувся із заявою до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення способу участі його у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4.

Так, рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, №136 від 05.03.2015 року, яким йому визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4: понеділок, вівторок, середа, четвер, п»ятниця з 16.00 год. до 18 год., перша та третя субота місяця, друга та четверта неділя з 11.00 год. до 17.00 год.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не представлено суду доказів того, що ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Так, позивач на підтвердження зазначених позовних вимог не представив суду будь-яких доказів того, що відповідач ОСОБА_2 всупереч рішенню виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Яким визначено спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, перешкоджає позивачу бачитись та спілкуватися з дочкою, чи створює такі обставини, які унеможливлюють його участь у вихованні, утриманні та розвитку здібностей дитини.

Натомість із представлених відповідачем доказів встановлено, що саме ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації у присутності дитини, не виконує рішення опікунської ради, у зв»язку з чим відповідач зверталася в органи поліції.

За змістом частини четвертої, п»ятої, шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (стаття 142 СК України).

Частиною другою статті 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо визначення позивачу способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідно до поданої ним уточненої заяви, а саме: третю суботу та першу неділю місяця з 11.00 год до 17.00 год, спільний відпочинок, за згодою матері, під час літніх канікул, необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв»язку.

Посилання апелянта на те, що застереження про спільний відпочинок його з дитиною під час літніх канікул за згодою матері є необґрунтованим та може призвести до зловживань з боку відповідача не заслуговують на увагу, оскільки узгодження спільного відпочинку батьків з дитиною під час літніх канікул не суперечить інтересам ні батьків ні дитини.

Крім того, положеннями ч.4,5 ст. 159 СК України передбачено, що у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі, ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

Г.П. Мелінишин