Постанова № 74702978, 12.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2082/18

Номер справи місцевого суду: 520/8646/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування) сторін:

позивач – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

відповідач –ОСОБА_2

представник відповідача – адвокат ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2017 року (суддя Васильків О.В.)

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 03.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11400966000, за умовами якого позичальник отримала кошти у розмірі 63 000 дол. США на строк до 01.10.2021 року зі сплатою 14,5 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 03.10.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким відповідач передала Банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, відповідачка ухиляється від належного виконання боргових зобов’язань, в зв’язку з чим у неї станом на 13.05.2015 року виникла заборгованість в розмірі 56 804,98 дол. США.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11400966000 у розмірі станом на 13.05.2015 року – 56 804,98 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 03.10.2008 року, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу від імені Банку; виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в іпотечній квартирі.

У жовтні 2016 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11400966000 від 03.10.2008 року, застосувавши наслідки недійсності правочину; визнати недійсним договір іпотеки квартири № 38 будинку № 59/Г-1 по вул. Ак. Вільямса у м. Одесі, реєстровий номер № 790; визнати недійсним договір надання споживчого кредиту № 11400997000 від 03.10.2008 року, застосувавши наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на погіршення становища споживача.

В судове засідання сторони не з’явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними задоволені. Договір про надання споживчого кредиту № 11400966000 від 03.10.2008 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 визнаний недійсним, застосовані наслідки недійсності правочину. Договір іпотеки квартири № 38 будинку № 59/Г-1 по вул. Ак. Вільямса у м. Одесі, укладений 03.10.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер № 790 визнаний недійсним. Договір про надання споживчого кредиту № 11400997000 від 03.10.2008 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 визнаний недійсним, застосовані наслідки недійсності правочину.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позов ПАТ «УкрСиббанк»задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» зазначає, суд невірно застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний закон не передбачає таких наслідків у випадку порушення прав споживачів як визнання угоди недійсною. ОСОБА_5 зазначив, що під час укладання кредитної угоди сторони узгодили усі суттєві умови договору, а саме строк повернення кредиту, процентну ставку, а тому твердження позивача про порушення Банком ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів є безпідставним. На підставі чого просив рішення суду скасувати.

В судове засідання, призначене на 12 червня 2018 року, не з’явився представник ПАТ «УкрСиббанк», повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ПАТ «УкрСиббанк», який не з’явився до суду, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і від представника не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржується, доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2, встановивши обставини та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтовані та недоведені, а вимога щодо виселення є неконкретизованою.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що Банком в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не надано позичальнику у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору, чим порушено вимоги чинного законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки до них суд дійшов неповно з’ясувавши обставини справи та порушивши норми матеріального права.

Судом встановлено, 03.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11400966000 , за умовами якого позичальник отримала кошти у розмірі 63 000 дол. США на строк до 01.10.2021 року зі сплатою 14,5 % річних. Розмір ануїтетного платежу встановлений пунктом 1.2.10 Кредитного договору визначений у 900,00 дол. США.

ОСОБА_5 в матеріалах справи міститься Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11400997000 від 03.10.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (а.с. 62-63).

З договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11400966000 від 03.10.2008 року вбачається, що сторонами до договору було підписано Додаток № 2 Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.

Згідно п. 1.2.5 Договору, Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26208200231500 у Банку.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 03.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким відповідач передала Банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-19).

Відповідно до умов п. 4.1 Іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках зазначених в пп. пп. 2.1.1 та 2.1.2 п. 2.1 цього іпотечного договору.

Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1 Іпотечного договору встановлено, що Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими боржниками.

Відповідно до п. 5.2. Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі застосувати для задоволення своїх вимог способи задоволення вимог Іпотекодержателя, які передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV.

Згідно з п. 5.4. Іпотечного договору від 03.10.2008 р. встановлено, що під застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, Сторони розуміють ініціювання застосування Іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленому законодавством.

Тобто Іпотечний договір іпотеки укладався з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту, що передбачено кредитним договором.

ОСОБА_5 умови кредитного договору були обумовлені тим, що угода набирає чинності з моменту його підписання, а в інших частинах договору - з моменту укладання договорів про видачу траншів і надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених в них сум і діє до повного виконання зобов’язання Позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки за цією угодою і договором про видачу траншу.

Договір траншу був укладений 03 жовтня 2008 року і саме цим договором вже обумовлювався порядок розрахунків по кредиту, сформований графік погашення заборгованості, сплата відсотків по даному кредиту та відповідно набирають чинності положення основної кредитної угоди.

Однак, вимоги укладеного договору ОСОБА_2 не виконала, а саме зобов’язання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування кредитом, чим порушила умови кредитного договору, що вбачається з довідки про розрахунок заборгованості станом на 13.05.2015 року, відповідно до якої заборгованість відповідача складає в загальному розмірі 56 804,98 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 1 172 316,21 грн., з яких: 48 316,68 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та складає 997 138,38 грн. – сума заборгованості за кредитом; 6 535,61 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та складає 134 879,04 грн. – сума заборгованості за відсотками; 885,54 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та складає 18 275,40 грн. – розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1 067,15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та складає 22 023,38 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Відповідно до ст. 573 ЦК України заставою може бути забезпечено вимогу, яка може виникнути в майбутньому.

У ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як один із видів застави.

За ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», яким регулюються іпотечні правовідносини, іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно з ч. 2 ст. 7 цього Закону в разі якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

У п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

Отже, чинним законодавством установлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Колегія суддів на підставі викладеного, не може погодитись з висновком суду про застосування до даних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний закон не передбачає визнання угоди недійсною, так як іпотекою забезпечуються виключно реальні зобов’язання в наслідок основного зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачене право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набув чинності ОСОБА_6 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_6 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Матеріали справи свідчать про те, що іпотечна квартира використовується як постійне місце проживання відповідача ОСОБА_2, в неї відсутнє інше нерухоме житлове майно, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. метрів, а тому суд вважає за необхідне зупинити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналогічна правова позиція, була висловлена Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 592/9645/13-ц.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2017 року – скасувати. Ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту станом на 13.05.2015 р. в розмірі 56 804,98 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот долари США 98 центів в тому числі: 48 316,68 дол. США - заборгованості по кредиту; 6 535,61 дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 885,54 дол. США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1 067,15 дол. США – пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 03.10.2008 p., за реєстровим № 790, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 55,8 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, № 59 Г, корпус №1, кв. 38, шляхом її продажу Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, установленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» №898-IV за початковою ціною у розмірі 800 000,00 гривень, з можливістю здійснення АТ «УкрСиббанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами України дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про виселення – відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними – відмовити.

Виконання рішення зупинити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір, який був сплачений в суді апеляційної інстанції в розмірі 4019 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15 червня 2018 року

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_8