Ухвала суду № 74702674, 15.06.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/916/17

Провадження № 4-с/515/1474/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.,

за участю секретаря Унгурян Т.В.,

розглянувши матеріали скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 на дії державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області в Татарбунарський районного відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було направлено скаржником заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого листа по справі №515/916/17 від 18.04.2018 року, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» коштів в сумі 2 967 126 грн. 54 коп. в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №121/07ф від 27.04.2007 року.

04.05.2018 року державним виконавцем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Державний виконавець керувався п.8 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» та тим, що стягувачем не додано квитанцію про сплату авансованого внеску.

Скаржник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» ,від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Відповідно до ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Функції з ліквідації банку виконує уповноважена особа Фонду від імені Фонду та приступає до виконання своїх обов’язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З огляду на вищенаведене скаржник вважає, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак Фонд та уповноважена особа Фонду звільнені від обов’язку щодо сплати авансового внеску на підставі ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного, просить суд визнати вказані дії державного виконавця, щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання неправомірними, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04.05.2018 року, зобов’язати державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа.

У судове засідання представник заявника не з'явилася, однак в п.5 резолютивної частини самої скарги, просить скаргу розглядати без її участі(а.с.100).

Представник Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернулася до суду із заявою, згідно якої розгляд справи просила проводити за її відсутності та надала до суду заперечення щодо скарги на дії державного виконавця в яких зазначила, що підстав для звільнення Фонду від сплати авансового внеску за виконання рішення суду немає, зміст норм щодо правового статусу фонду не дає підстав для віднесення його до державних органів у розумінні ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на те, що повноваження фонду мають публічно-правовий характер. Заперечувала проти скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання (а.с.112).

Вивчивши матеріали справи, на підставі ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін, оскільки матеріали справи містять достатні данні, що свідчать про правовідносини сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 04.05.2018 року державним виконавцем Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для відмови у прийнятті виконавчого документа до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання стало не надання стягувачем підтвердження сплати авансового внеску(а.с.106).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» таким документом, крім інших, є виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим, що передбачено п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

За ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання надсилається адресату рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому, згідно з абзацом восьмим ч.2 ст.26 зазначеного Закону від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи.

Орган держави (державний орган) - це організаційно і структурно уособлена частина державного механізму, яка наділена в установленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015р. № 63 на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1А.(а.с.101).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2018р. № 474 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки по 19.03.2020 року включно(а.с.102 ).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Згідно зі ст.4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд наділений рядом відповідних функцій, які в тому числі визначені ч.2 ст.4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З вищенаведеного вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є державним органом. Зокрема, загальновизнаним у теорії держави і права є те, що однією з основних ознак державних органів, яка відрізняє їх від підприємств, установ і організацій, зокрема, державної форми власності, є їх спеціальне функціональне призначення для реалізації державної влади і наділення їх для цього владними повноваженнями.

Таким чином, системно аналізуючи вищевказані норми зазначеного Закону, суд приходить до висновку про те, що від сплати авансового внеску звільнені визначені категорії стягувачів, в тому числі державні органи, але за умови, що вони діють саме як стягувачі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників). Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора Уповноваженій особі (Уповноваженим особам) Фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення .

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (ч.4 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Аналіз наведених у цих статтях повноважень Фонду та Уповноваженої особи Фонду свідчить про те, що Фонд безпосередньо або Уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, вчиняють дії та приймають рішення від імені банку.

Суд враховує, що стягувачем за вказаним виконавчим листом є ПАТ «ВіЕйБі Банк», сама ж Уповноважена особа фонду на ліквідацію банку призначається Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення повноважень спрямованих на ліквідацію банку та здійснення представництва його інтересів.

Також суд враховує, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фонд є саме державною організацією.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а ні Уповноважена особа вказаного фонду не можуть бути стороною по вказаному виконавчому провадженню.

Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, проте державні установи не є державними органами, оскільки не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади, що є основною ознакою державних органів.

Зазначений висновок суду також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-1521цс15 від 07 жовтня 2015 року, згідно з якою уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, діючи від імені сторони правочину не здійснює владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

З огляду на вищенаведене, суд не може погодитися з доводами заявника у скарзі про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» підлягають звільненню від сплати авансового внеску за пред’явлення виконавчого документу до стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, з урахуванням вищезазначеної норми закону, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст., ст. 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, ст., ст. 1, 3, ст. ст. 4, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 на дії державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без виконання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.А. Семенюк