Рішення № 74702369, 15.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7454/17

Провадження № 2/359/529/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

25.09.2017 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», в якій просять: стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь суму заборгованості за Кредитним договором № 500347571 від 26 лютого 2013 року в розмірі 31213,64 грн., з яких: 12450,96 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 7 412,68 грн.- заборгованість по процентам та комісією, 11350,00 грн.- пеня, штраф, неустойка, а також судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1,2).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 лютого 2013 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500347571 на суму 13 739,20 грн. 30.09.2014 між ПАТ «Альфабанк» та ТОВ «Дата ОСОБА_2» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Альфабанк» відступило своє право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором ТОВ «Дата ОСОБА_2». 10.10.2016 між ТОВ «Дата ОСОБА_2» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «Дата ОСОБА_2» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають в себе суму заборгованості за кредитним договором.

Також зазначає, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на момент укладення договору факторингу від 10.10.2016 складає 31213,64 гривень, яка включає: заборгованість за основною сумою боргу- 12450,96 грн., заборгованість по процентам та комісії – 7412,68 грн., пеню, штраф, неустойку- 11350,00 грн. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов’язання, не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки товариства, ні на рахунки попередніх кредиторів.

У судове засідання сторони не з’явились. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання з проханням розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, заяв та заперечень щодо позову до суду від відповідача не надійшло.

Відповідно до вимог ст. ст. 223,280,281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26 лютого 2013 року між ПАТ «Альфабанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №500347571 ( а.с.4).

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору шляхом підписання зазначеного кредитного договору та скріплення його печаткою юридичної особи.(а.с.4).

Так, за змістом п. 2 Договору, банк надає Позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту – 13 739,20 гривень; процентна ставка – 0,01% річних; дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій- 29.02.2016року( а.с.4).

Відповідно до п.2.6 даного договору платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору та його невід’ємною частиною.

Згідно п.4 кредитного договору, позичальник зобов’язується за повне або часткове прострочення повернення Кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій, якщо сплата комісій передбачена Розділом 1 цього Договору та/або інших платежів за Договором сплатити Банку штраф у розмірі, якщо сума кредиту становить суму грошових коштів у розмірі до 20000,00 грн.-150,00 грн. за перший прострочений платіж та 350,00 грн.- за кожний наступний прострочений поспіль платіж; - якщо сума кредиту від 20000,01 грн. до 50000,00 грн.-200,00 грн. за перший прострочений платіж, та 500,00 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж; - якщо сума кредиту більша 50000,01 грн.- 300,00 грн. за перший прострочений платіж та 700,00 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

30.09.2014 між ПАТ «Альфабанк» та ТОВ «Дата ОСОБА_2» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Альфабанк» відступило своє право вимоги заборгованості, у тому числі за вказаним кредитним договором, ТОВ «Дата ОСОБА_2» (а.с.13-14).

У подальшому, 10.10.2016 між ТОВ «Дата ОСОБА_2» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «Дата ОСОБА_2» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача, що також підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників від 10.10.2016 до Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 та Витягом з Додатку №1-1 до Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016( а.с. 16-20)..

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та Витягу з Додатку №1-1 до Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 (а.с.10,20) встановлено, що станом на 10.10.2016 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 31213,64 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою боргу- 12450,96 грн., заборгованість по процентам та комісії – 7412,68 грн., пеня, штраф, неустойка- 11350,00 грн

Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорюється, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Згідно зі ст.611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентами і комісією підлягають задоволенню, а саме відповідач має сплатити позивачу заборгованість за основною сумою боргу – 12450 гривень 96 копійок, заборгованість за процентами та комісією – 7412 гривень 68 копійок.

Також встановлено, що вимоги в частині нарахованої пені, штрафу, неустойки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Так, суд враховує положення ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз ст.ст.22,611,623,625 ЦК України дає підстави стверджувати, що збитки і сума боргу за грошовим зобов’язанням не є тотожними поняттями.

При цьому суд звертає увагу, що збитками в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Даючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам суд звертає увагу, що докази щодо реальних понесених позивачем збитків відсутні, а упущеною вигодою в даному випадку, яку зазнав позивач внаслідок позбавлення його можливості користування кредитними коштами, які йому не бути вчасно повернуті та сплачені, могли бути неотримані ним проценти за період прострочення за користування цими коштами, у разі їх надання в кредит іншому позичальнику.

Визначаючи розмір штрафу, який підлягає стягненню, та який відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності, суд, враховуючи викладене, виходить з наступного.

Пунктом 5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист справ споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми ком пенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» зазначено, що положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем неустойки за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів“ від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених „Керівних принципах для захисту інтересів споживачів“ визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Враховуючи викладене, суд, порівнюючи суму нарахованої пені, штрафу, неустойки –11350 грн. гривень, з сумою заборгованості за кредитом – 12450,96 гривень, нарахованими і несплаченими процентами та комісією- 7412,68 гривень, та враховуючи, що визначений позивачем розмір пені, штрафу, неустойки значно перевищує збитки позивача, прийшов до висновку, що такий розмір явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, та з урахуванням вищенаведених положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає необхідним і можливим зменшити розмір пені, штрафу, неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивача, та в цій частині задовольнити позовні вимоги частково на суму 6000,00 гривень, яка не перевищує 50% суми заборгованості за кредитом, та є співмірною із сумою нарахованих позивачем відсотків за період, протягом якого виникла така заборгованість.

Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати в сумі 1600 гривень 00 копійок по оплаті судового збору, понесені позивачем (а.с.2а), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ – 35625014, зареєстроване місцезнаходження: м.Київ. вул.Симона Петлюри, буд.30, п/р №26500000127001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500, заборгованість за Кредитним договором №500347571 від 26 лютого 2013 року в розмірі 25863 гривні 64 копійки (двадцять п’ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні шістдесят чотири копійки), яка складається з : заборгованості за основною сумою боргу – 12450 гривень 96 копійок, заборгованості за процентами та комісією – 7412 гривень 68 копійок та штрафи – 6000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ – 35625014, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 гривень (одна тисяча шістсот гривень).

В задоволенні іншої частини вимог –відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів