Постанова № 74700226, 12.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2723/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/2723/15-ц за позовом прокурора Житомирського району Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської районної державної адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Інтернешнл», ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та її витребування,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської районної державної адміністрації,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 21 лютого 2018 року суддею Зубчук І.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року прокурор Житомирського району Житомирської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської районної державної адміністрації, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі – Луківська сільська рада) від 11 жовтня 2002 року в частині безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,82 га ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га виданий на ім’я ОСОБА_1 серії Р4 №046557, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №559; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га кадастровий №1822084700:03:001:0230 виданий на ім’я ОСОБА_1 серії ЯЛ №694333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011020900070; витребувати з приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказану земельну ділянку та передати її до земель лісового фонду державної форми власності.

Обґрунтовував вимоги тим, що право власності на спірну земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до земель лісового фонду Луківської сільської ради Житомирського району і області, набуто ОСОБА_1 у незаконний спосіб на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування, поза межами його компетенції, внаслідок чого земельна ділянка протиправно вибула з державної форми власності.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову, вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлений факт незаконної передачі земельної ділянки у власність, проте безпідставно відмовлено у позові у зв’язку із спливом позовної давності. На його думку, судом не враховано те, що про оспорюване рішення Луківської сільської ради прокурор дізнався лише із матеріалів кримінального провадження, а позивачі – після звернення прокурора до суду з даним позовом. Висновки суду про те, що прокурору ще з 2007 року за результатами перевірок було відомо про наявність оспорюваного рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку є помилковими, оскільки питання законності передачі спірної земельної ділянки під час цих перевірок не вивчалося, а перевірялося питання законності використання земельної ділянки водного фонду ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл», додержання вимог законодавства про довкілля та питання будівництва будинку і інших споруд на цій ділянці.

У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, представник ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» не визнав, посилаючись на її безпідставність.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце її розгляду, в судове засідання не з’явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту та передана у власність ОСОБА_1, протиправно вибула з державної форми власності, що є підставою її витребування, разом з тим прокурор пропустив строк позовної давності, про застосування якої просив представник ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл».

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначений главою 19 розділу IV Земельного кодексу України.

Такою підставою є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.10.2002 та згідно додатку до нього ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га., яка розташована у с. Млинище Житомирського району, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.9).

На підставі вищезазначеного рішення, ОСОБА_1 05 лютого 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8107 га., для ведення особистого селянського господарства в с.Лука Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (том 1 а.с.10).

З метою відновлення меж земельної ділянки на підставі розробленої технічної документації, 09 червня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №694333 на право власності на земельну ділянку площею 0,8107 га., кадастровий номер 1822084700:03:001:0230, яка розташована в с.Млинище, Житомирського району, Житомирської області, для ведення особистого селянського господарства. Підставою видачі акту зазначено вищевказане рішення органу місцевого самоврядування. (том 1 а.с.11).

За договором купівлі-продажу від 15 липня 2010 року ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» (том 1 а.с.13). Останнім на підставі договору купівлі-продажу отримано державний акт серії ЯМ №569000 (том 1 а.с.12, 13).

18 жовтня 2012 року ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» передало безоплатно у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну земельну ділянку площею 0,8107 га, кадастровий номер 1822084700:04:000:0707, яка розташована в с.Млинище, Житомирського району, Житомирської області (том 1 а.с.14).

За фактом підробки оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування (рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.10.2002), 26.04.2013 року прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том1 а.с.20).

Під час досудового розслідування проведено земельно-технічну комісійну експертизу (том 1 а.с. 50-75), згідно якої розроблена «вторинна» технічна документація по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки та внесенню в автоматизовану базу даних ведення державного земельного кадастру 0,8107 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с.Млинище, Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення.

Експертом припущено, що земельна ділянка розміром 0,8107 га розташована на території Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення ОСГ не відносилася до земель запасу і відносилася до земель лісового фонду Луківської сільської ради.

Крім того, припущено, що оскільки спірна земельна ділянка відносилася до земель лісового фонду Луківської сільської ради, то в такому випадку необхідно застосовувати порядок вилучення та надання земельних ділянок, які регламентовані ч. ч. 6-9 ст. 118 та ст.149 Земельного кодексу України в редакції від 01.01.02. При цьому, порядок вилучення земельної ділянки не застосовувався.

Експертом також встановлено, що земельна ділянка передана у власність гр.ОСОБА_1 для ведення ОСГ загальною площею 0,8107 га за адресою с. Млинище Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області не є складовою земель населених пунктів Луківської сільської ради та знаходиться за межами населених пунктів.

Факт знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту також підтверджується листом Луківської сільської ради Житомирського району і області від 22.04.2013 (том 1 а.с. 17). Також сільською радою підтверджено, що на час передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, остання перебувала в користуванні ДП «Житомиський лісгосп АПК» для ведення лісового господарства на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Житомирської обласної ради від 10.10.2000.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено відсутність «первинної» документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а у технічній документації щодо встановлення меж земельної ділянки відсутні правовстановлюючі та технічні документи на раніше надану земельну ділянку, що свідчить про розроблення останньої не як складової проекту відведення земельної ділянки, а як окремий вид землевпорядної документації.

Статтею 118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Зі змісту рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.10.2002 вбачається, що відповідна документація із землеустрою органом місцевого самоврядування не затверджувалась. Дозвіл на виготовлення такої документації не надавався.

Внаслідок видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з лісогосподарського на сільськогосподарське.

Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, оскільки Луківська сільська рада Житомирського району і області не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка знаходилась за межами населеного пункту, а ОСОБА_1 незаконно набула право власності на неї і земельна ділянка протиправно вибула з державної форми власності, позов прокурора є обґрунтованим і доведеним.

Разом з тим, повно та правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що строк для звернення з позовом пропущений та про сплив позовної давності, як підставу для відмови у позові, про застосування якої просив представник ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл».

Посилання суду на те, що прокурору ще з 2007 року за результатами перевірок було відомо про наявність оспорюваного рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1, є помилковими, оскільки питання законності передачі спірної земельної ділянки під час цих перевірок не вивчалося, а перевірялося питання законності використання іншої земельної ділянки водного фонду, яка перебувала в оренді ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл», та питання додержання вимог законодавства про довкілля, будівництва будинку і інших споруд на цій ділянці.

Зазначене підтверджується змістом запиту Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора від 27.08.2007 та відповіді ТОВ «ОСОБА_2 Інтернейшнл» від 03.09.2007, на які посилався суд (том 2 а.с.131-132). При цьому, додатки до відповіді прокурору, не містили будь-яких документів щодо спірної земельної ділянки.

Є також безпідставним посилання суду першої інстанції на встановлення рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 факту початку перебігу строку позовної давності з 03.09.2007, оскільки даний строк стосується вищенаведених обставин щодо правомірності використання земельної ділянки водного фонду, яка перебувала в оренді ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл», а не спірної земельної ділянки.

Про те, що ці об’єкти нерухомості є різними земельними ділянками, підтвердив в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл».

Таким чином, про оспорюване рішення Луківської сільської ради прокурор дізнався лише із матеріалів кримінального провадження, а позивачі – після звернення прокурора до суду з даним позовом. Відтак, перебіг позовної давності розпочався з часу, коли прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме 26.04.2013. До вказаного часу прокурор та позивачі не могли довідатися про порушення свого права. Будь-які дані про те, що прокуратура володіла інформацією про прийняття оспорюваного рішення органом місцевого самоврядування, незаконне набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 та мала об’єктивну можливість в установлені законом строки і у передбачений законом спосіб захистити права держави, відсутні.

Зважаючи на положення ч. 3 ст. 388 ЦК України доводи про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами, не мають правового значення для вирішення спору.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

З відповідачів у дольовому порядку підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 216,48 грн. з кожного (243,6 х 3 (три немайнові вимоги) = 730,8+568,09 (майнова вимога)=1298,89:6=216,48) та судові витрати на користь прокуратури за подання апеляційної скарги в сумі по 324,72 грн. з кожного (1298,89х150%=1948,3466=324,72).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11 жовтня 2002 року в частині безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,82 га ОСОБА_1.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га виданий на ім’я ОСОБА_1 серії Р4 №046557, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №559.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га кадастровий №1822084700:03:001:0230 виданий на ім’я ОСОБА_1 серії ЯЛ №694333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011020900070.

Витребувати з приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказану земельну ділянку площею 0,8107 га та передати її до земель лісового фонду державної форми власності.

Стягнути з Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Інтернешнл», ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації в дохід держави по 216,48 грн. судового збору з кожного.

Стягнути з Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Інтернешнл», ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації на користь Житомирської місцевої прокуратури по 324,72грн. судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 15 червня 2018 року.