Рішення № 74698685, 07.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.06.2018

Справа № 320/7595/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Захаровій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, та в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 297/ОС від 19 вересня 2017 року про звільнення його з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України, поновити його на зазначеній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2017 року до 07 червня 2018 року у розмірі 110 882 грн. 03 коп., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову він вказує, що 30 грудня 2003 року він повторно прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» у зв'язку з переведенням з локомотивного депо Джанкой помічником машиніста тепловоза, електровоза в цех експлуатації. 18 травня 2004 року він був переведений машиністом тепловоза в цех експлуатації. Наказом № 297/ОС від 19 вересня 2017 року позивача було звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха за вчинення дій, що дають підстави для втрати довіри до нього з боку уповноваженого власником органу у відповідності до п.2 ст.41 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці за № 22. З наказом він був ознайомлений 19.09.2017, зробивши при цьому запис про незгоду з ним. Він займав посаду машиніста тепловоза і ця посада не відноситься до складу працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. До обставин, які були виявлені внаслідок перевірки, він відношення не має. Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо № 22 від 15 вересня 2017 року у наданні згоди на його звільнення на підставі п.2 ст.41 КЗпП України було відмовлено. Відповідно до довідки СП «Мелітопольське локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 36 від 19.09.2017 року його середня заробітна плата на дату звільнення складає: за годину - 76 грн.85 коп.; за день - 537 грн.95 коп.; за місяць 13 256 грн.63 коп. Кількість робочих днів вимушеного прогулу на день звернення до суду з цим позовом, а саме: з 20 вересня 2017 року по 07 червня 2018 року складає 8 місяців і 16 робочих дня. Отже, заробіток за час вимушеного прогулу за зазначений період складає 113 584 грн. 34 коп. Внаслідок незаконного звільнення з роботи він фактично залишився без засобів до існування, що поставило його самого та його сім'ю в дуже скрутне становище, а тому, він вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.00 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 на уточненому позові наполягали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнений позов не визнала в повному обсязі та просить суд відмовити позивачу у його задоволенні. При цьому, вона пояснила, що позивач працював в локомотивному депо машиністом тепловозу. Він був ознайомлений з необхідними нормативними актами та отримав необхідну підготовку. 22.08.2017 локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 прийняла в депо під пасажирський поїзд № 188 тепловоз 2ТЕ116-1538. Під час раптової перевірки по станції Бердянськ комісією було виявлено в половицях перед дверима біля входу в кабіну 8 пластикових ємкостей приблизно по 10 літрів кожна з дизельним паливом та 5 порожніх спресованих ємкостей. Даний випадок став можливим через невиконання позивачем своїх посадових обов’язків та порушення вимог внутрішніх інструкцій. При цьому, при прийманні тепловозу від бригади в паливних баках було значна недостача палива. Відповідно до внутрішніх інструкцій машиніст повинен економно витрачати паливо, а при прийманні–передачі тепловоза повинен звірити записи про витрати пального і після прийняття локомотива він несе повну матеріальну відповідальність за його збереження. Тим більше, що з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Щодо рішення профспілкового органу, то це рішення є необґрунтованим, а тому, власник має право при таких обставинах звільнити працівника без згоди профспілкового органу.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до копії трудової книжки БТ-1 № 7843049, виданої 30.01.1995 на ім’я ОСОБА_1, він відповідно до наказу № 375 о/с від 30.12.2003 прийнятий у зв’язку з переведенням з локомотивного депо Джанкой помічником машиніста тепловоза електровоза у цех експлуатації Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» /а.с.8-14/.

18 травня 2004 року його було переведено на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації, що підтверджується наказом № 174/ОС від 18.05.2004 року.

01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» було перетворено в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Наказом № 297/ОС від 19 вересня 2017 року позивача звільнено з роботи 19 вересня 2017 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України за вчинення дій, що дають підстави для втрати довір’я до нього з боку уповноваженого власником органу /а.с.15-17/.

З наказом про звільнення позивач був ознайомлений 19.09.2017, зробивши при цьому запис про свою незгоду з даним наказом. Копію наказу він отримав.

Підставою для звільнення позивача є акт раптової перевірки від 22.08.2017, в якому зазначено, що машиністом тепловоза ОСОБА_1 були допущені грубі порушення вимог нормативних документів, а саме: вимог п. 3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106 від 22.11.2004 року, вимог п. 2.2, 2.3, 2.4 «Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації» ЦТ-0056 від 27.12.2002, вимог наказу начальника депо «Про затвердження порядку контролю за збереженням та економним використанням паливо-енергетичних ресурсів на тягу поїздів» від 12.12.2016, № 59б-аг, вимог п.3 «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту», погодженого 29 липня 1992 року з Радою профспілки та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55, 22.08.2017 року на тепловозі 2ТЕ116-1538, внаслідок чого у відповідності до п.2 ст.41 КЗпП була виражена недовіра та направлено подання профспілковій організації Мелітопольського локомотивного депо для отримання згоди на його звільнення. /а.с. 46-49/.

Відповідно до витягу з протоколу № 22 засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо № 22 від 15 вересня 2017 року у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України було відмовлено /а.с.20/.

Мотивацією відмови було те, що він не підпадає під дію п.2 ст.41 КЗпП України, договір про матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація підприємства не надала конкретних доказів його вини в скоєнні злочину, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вирішуючи спір суд насамперед оцінює норми матеріального права, на підставі яких проведено звільнення позивача.

Відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Підставою для втрати довіри та звільнення позивача слугує виявлення факту крадіжки дизельного палива, що відбувались в Мелітопольському локомотивному депо 22 серпня 2017 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили обставини, викладені в акті раптової перевірки від 22.08.2017 та протоколі наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 23.08.2017.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він 22.08.2017 був у складі локомотивної бригади разом з ОСОБА_1 в якості помічника машиніста. Вранці вони прийняли тепловоз, покраска та пломби були цілі, половиці вони підіймали частково, не всі, оскільки це неможливо зробити за час приймання – передачі тепловозу. Прибувши до м.Бердянськ вони передали тепловоз черговому. Він перевірив паливну систему, покраску, пломбування – все було ціле, порушень не виявлено. Половиці черговий не підіймав та не перевіряв взагалі. О 13 годині в м.Бердянську вони пішли відпочивати, а десь о 15-30 чи 15-40 годині їх викликали до локомотиву. В їх присутності ніяких актів не складалось. Ключа від тепловозу немає, вони закривають його пасатижами. До ємкостей, які ніби-то були знайдені під половицями у них на локомотиві 22.08.2017 року, вони не мають ніякого відношення, звідки вони взялись не знають.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він входив до складу іншої локомотивної бригади 22.08.2017. В м.Бердянську їхню бригаду викликали раніше до локомотива, ніж бригаду ОСОБА_1 Він бачив 8 ємкостей з рідиною, які стояли на землі, потім викликали поліцію, їх описали та занесли до приміщення на станції. Звідки ці ємкості взялись він не знає.

Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду відповідачем не надано жодного належного доказу причетності позивача до крадіжки палива в локомотивному депо м. Мелітополя 22 серпня 2017 року.

Досудове розслідування за фактом крадіжки дизельного палива з локомотиву не завершене, винні не встановлені. І, взагалі, невідомо яка рідина знаходилась в ємкостях, експертиза її не проводилась.

Саме винні дії працівника дають підстави для його звільнення на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України, а тому, звільнення ОСОБА_1 за цією статтею не може вважатись законним.

Окрім того, суд враховує положення ст.43 КЗпП України про те, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Представник відповідача вважає рішення профспілкового органу необґрунтованим.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги у повному обсязі, адже в протоколі № 22 від 15.09.2017 року засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо зазначено: не дати згоду на розірвання трудового договору з помічником машиніста тепловозу, цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1А на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України тому що даний робітник не підпадає під дії п.2 ст. 41 КЗпП України, договір про його матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація не надала конкретних доказів вини робітника в скоєнні злочину, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду.

В судовому засіданні член профкому ОСОБА_9 підтримала позицію профкому у повному обсязі.

Оцінюючи зміст прийнятого рішення профспілкового комітету суд знаходить його обґрунтованим, хоча обґрунтування викладено стисло, без посилань на норми закону, але зміст його цілком зрозумілий та узгоджений з обставинами подій 22 серпня 2017 року.

Враховуючи наведене суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за № 297/ОС від 19 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України та поновити його на зазначеній посаді.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до довідки Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» № 36 від 19.09.2017 року середня заробітна плата позивача на дату звільнення складає: за годину - 76 грн.85 коп.; за день - 537 грн. 95 коп.; за місяць 13 256 грн. 63 коп. /а.с.21/.

Вказаний розрахунок сторонами не заперечувався в ході судового розгляду.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по 07 червня 2018 року:

(13256,63 х 8 міс. = 66 861 грн.) + (537,95 х 16 робочих днів = 8607 грн. 20 коп.) = 114 660 грн. 24 коп., відповідно до розрахунку наданого позивачем до справи 06.06.2018 року.

Відповідно, вказану суму слід стягнути з відповідача на його користь.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує наступне.

В діях ОСОБА_1 є певні порушення внутрішніх інструкцій та наказів щодо приймання-передачі тепловоза. Звісно ці порушення не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи. Але, при виконанні ним в повному обсязі своїх посадових обов’язків та вимог Інструкцій, наказів щодо прийняття та здачі локомотиву таких результатів раптової перевірки могло не бути.

А тому, враховуючи це суд вважає, що самим поновленням порушених прав ОСОБА_1 відшкодовано і моральну шкоду. В цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167, 1172 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 297/ос від 19 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза цеху експлуатації відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 вересня 2017 року по 07 червня 2018 року у розмірі 114 660 грн 24 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп.

В позові про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць виконати негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: