Рішення № 74698278, 12.06.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6120/17

р. №2/333/290/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_3 банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 32 093,16 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 01.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак позивальник ОСОБА_4 порушує вимоги кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 21.09.2017 року утворилась заборгованість у сумі 32 093,16 грн., яка складається з: 15 822,32 грн. – заборгованість за кредитом; 13 466,35 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 800,00 грн. – заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1504,44 грн. – штраф (процентна складова), тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні просила позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг (робіт) ОСОБА_2 у судовому засіданні просила позов задовольнити частково, та застосувати позовну давність, оскільки за договором сплата процентів визначена періодичним щомісячними платежами, то розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися за три роки до дня подачі позовної заяви, тобто з 17.10.2014 року. До того ж підвищення позивачем в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом є незаконним, так як відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом. Тому розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися без підвищення процентної ставки, із розрахунку 30% ставки. Щодо нарахування комісії, то ці вимоги теж не підлягають задоволенню, так як обслуговування кредиту є супутною послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував, а відповідач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що незаконним. На підставі викладеного, представник позивача вважає незаконними вимоги позивача в частині стягнення комісії. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість за кредитом, та заборгованості за відсотками, враховуючи строки позовної давності, таким чином сума яка підлягає стягнення з відповідача становить 9 370, 74 гривень, відповідно судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 467, 20 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог

Судом встановлено:

01.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Згідно довідки про умови кредитування по даному кредитному договору (а.с. 9) відповідач зобов’язаний був у строк до 25 числа наступного за звітним здійснювати черговий платіж з погашення кредитних коштів та процентів за користування. Але відповідач станом на 21.09.2017 рік має заборгованість у розмірі 32 093,16 гривень, яка складається з: 15 822,32 грн. – заборгованість за кредитом; 13 466,35 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 800,00 грн. – заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1504,44 грн. – штраф (процентна складова).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Вимоги представника відповідача про застосування строків позовної давності, не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-14 цс 14 , відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У постанові судових палат у цивільних та господарським справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року висловлену правову позицію про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Останній платіж здійснений відповідачем у 2017 році, як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 21.09.2017 року, який є в матеріалах справи.

Таким чином, визначений закон трирічний строк позовної давності по кредитній заборгованості (тілу кредиту) та відсотках не сплив.

Щодо зміни розміру відсоткової ставки суд не приймає до уваги доводи відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) ОСОБА_3 залишає за собою в односторонньому порядку по власному рішенню та без попереднього повідомлення Клієнта.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та цей факт не заперечувався сторонами, що позичальник ознайомлений та згодний з Умовами і Правилами надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку та позивач зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» www.privatbank.ua.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що збільшення відсоткової ставки відбулося з 01.09.2014 року до 34,80% та з 01.04.2015 року до 43,20% річних. Наказами від 18.08.2014 року та 18.02.2015 року позивач проінформував відповідача про зміни процентних ставок, про що 15.08.2014 року та 15.03.2015 року про що відповідачу було направлено електронне повідомлення, а тому твердження відповідача, що його не повідомили про зміну процентної ставки не знайшло свого підтвердження. Навіть після зміни процентної ставки, відповідач активно продовжував користуватися кредитною карткою і заяв про дострокове розірвання договору відповідачем не надавалось, що також підтверджує той факт, що він був повідомлений про зміну тарифної ставки і не заперечував про зміни.

За положеннями ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1.1.15.2 Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_3 зобов'язує позичальника щомісяця сплачувати комісію.

Заперечення відповідача щодо незаконного нарахування комісії, суд вважає необґрунтованими, так як кредитним договором передбачено сплату відповідачем такої комісії та її розмір. Згідно з анкетою клієнта на оформлення кредитної картки підписанням цієї анкети відповідач доручає банку відкрити рахунок та оформити кредитну картку, підтверджує свою згоду з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ КБ «Приват Банк» і тарифами банку, обов'язується їх виконувати (а.с. 8).

Під час вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд приходить до наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафів.

В зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті заборгованості за кредитом у розмірі 15 822,37 грн. та по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13 466,35 грн., та заборгованість за пенею та комісією у розмірі 800 грн., в загальній сумі 30 088,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 01.04.2013 року у розмірі 30 088,72 грн. (тридцять тисяч вісімдесят вісім гривень).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Ю.Р.Піх