Ухвала суду № 74697849, 20.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8220/14 Справа № 182/1042/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Рунчева О. В. Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

20 листопада 2014 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 рік листопад 20 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Білоус А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович» , відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Приватне підприємство «Таврія» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович», відділу держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов'язків орендаря, посилаючись на те, що 10.02.2007 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 7, 5912 га, строком на п'ять років, починаючи з дня його державної реєстрації та яким підприємство користувалося до 23.03.2012 року.

Однак, не дивлячись на те, що відповідно до умов зазначеного договору приватне підприємство «Таврія» мало переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, з листа ОСОБА_3 № 88 від 11.05.2012 року підприємству стало відомо, що міжОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено та зареєстровано новий договір вищезазначеної земельної ділянки, з чим приватне підприємство «Таврія» погодитись не може і у зв'язку з чим вимушено було звернутись з даним позовом до суду.

В уточнюючому позові приватне підприємство «Таврія» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5912 га, укладеного між фермерським господарством «Скорук М.А.» і ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію ; визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5912га, укладеного 10.02.2007 року між приватним підприємством «Таврія» і ОСОБА_2 поновленим та визнати приватне підприємство «Таврія» орендарем даної земельної ділянки, зобов'язавши ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення з приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5912га, укладений 26 березня 2012 року між фермерським господарством «Скорук Максим Анатолійович» та ОСОБА_2. Цим же рішенням договір оренди земельної ділянки площею 7,5912га від 10 лютого 2007 року, укладений між приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_2 визнано поновленим і ОСОБА_2 зобов'язана вчинити дії щодо укладення з приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7,5912 га від 10 лютого 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог приватного підприємства «Таврія» відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та Фермерське господарство «Скорук М.А.», посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просили зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Таврія» відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 і Фермерського господарства «Скорук М.А.» підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення про задоволення позовних вимог приватного підприємства «Таврія».

Доводи ОСОБА_2 та фермерського господарства «Скорук М.А.» про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю від 03 березня 2006 року на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,5912 га ( пай № 580), що розташована в с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області.

10 лютого 2007 року між Приватним підприємством «Таврі» та ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п'ять років.

Згідно пункту 2.5 вказаного договору - по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка є предметом цього договору, на новий термін. При цьому, обов'язок виконання умов договору лежить, як на орендареві, так і на орендодавцеві.

В частині 1 статті 777 ЦК України зазначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору найму.

Наймач, який має намір скористуватися переважним правом на укладання договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

10 лютого 2012 року Приватне підприємство «Таврія» направило ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм правом на оренду земельної ділянки з додаванням проекту додаткової угоди , підтвердженням чого є відповідний штамп поштового відділення та підпис службової особи поштового відділення про отримання простих листів. Однак, обговорення питання щодо поновлення договору оренди з приватним підприємством «Таврія» ОСОБА_2 не стала, а 26 березня 2012 року уклала новий договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством «Скорук М.А.».

З матеріалів справи вбачається, що умови договору оренди землі, які пропонувало приватне підприємство «Таврія» гіршими не були за умови, укладеного договору оренди ОСОБА_2 з фермерським господарством «Скорук М.А.». Доказів про те, що приватне підприємство «Таврія» неналежно виконувало попередній договір оренди землі відповідачкою ОСОБА_2 також не надано, а її заява, яку приватне підприємство «Таврія» отримало 15 серпня 2011 року містить лише прохання після збору врожаю 2011 року не займати належну їй земельну ділянку. Яких бо то не було причин та претензій щодо невиконання чи неналежного виконання приватним підприємством «Таврія» свого обов'язку за укладеним договором в заяві не зазначено.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, та те, що в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренди землі» поширюється на випадки, коли земля передається знову в оренду і відповідно до положень тієї ж статті, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, а за частиною 4 цієї ж норми переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється лише у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, ст. 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович» відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :