Постанова № 74697535, 11.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/846/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 червня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і ОСОБА_1,

за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рахівського районного суду від 02 березня 2018 року (у складі судді Тулика І.І.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні речовим правом і об’єктом загального користування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у травні 2017 р.

Просила зобов’язати відповідача усунути їй перешкоди в користуванні орендованою нею земельною ділянкою і дорогою загального користування шляхом звільнення від пиломатеріалів самовільно зайнятою ним землі (частини дороги) площею близько 0,0076 га біля будинку №38 по вул. Дечебал у с. Середнє Водяне Рахівського району.

На обґрунтування позовних вимог указала, що позивач відповідно до договору оренди від 21.11.2013 р. користується земельною ділянкою площею 0,0303 га по вул. Дечебал, 34, ус. Середнє Водяне Рахівського району, однак ОСОБА_2 самовільно зайняв прилеглу до земельної ділянки частину землі загального користування (дороги) площею близько 0,0076 га, на якій здійснив складання пиломатеріалів. Таким діями відповідач створив позивачу перешкоди в користуванні як земельної ділянкою так і дорогою загального користування, яка пролягає до цієї ділянки.

Ухвалою Рахівського районного суду від 02 березня 2018 р. було прийнято відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні речовим правом та об’єктом загального користування, а провадження у справі закрито. Стягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 5590 грн.

ОСОБА_2 просить ухвалу Рахівського районного суду від 02 березня 2018 р. у частині стягнення із нього судових витрат на користь ОСОБА_3 у розмірі 5590 грн. скасувати та відмовити у їх відшкодуванні. Доводить про порушення норм процесуального права. Указує, що позивач не мала правових підстав звертатися до суду із таким позовом, у зв’язку з чим він не повинен відшкодовувати позивачу понесені нею судові витрати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які складаються із 640 грн. сплаченого судового збору та 4950 гривень витрат на професійну правничу допомогу за виконану роботу адвокатом, передбачену пунктами 1-5 розрахунку вартості правової допомоги.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін, із таких мотивів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції через додержання ним норм процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат.

Основним і єдиним доводом апеляційної скарги є те, що відповідач не зобов’язаний відшкодовувати позивачу судові витрати на правову допомогу у зв’язку з тим, що такі витрати понесені позивачкою у зв’язку з неправильним (підсудність) зверненням до суду.

Однак, цей довід ґрунтується на неповному та помилковому розумінні основних засад процесуального права.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2,3,4 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стосовно певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 26 травня 2017 р. (а.с.12), укладений між адвокатом ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 26 травня 2017 р. передбачений розрахунок вартості правової допомоги (а.с.14), зокрема: вивчення наданих клієнтом документів, перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики, надання консультації клієнту, підготовка позовних матеріалів і подання їх до суду, участь у засіданнях суду першої інстанції, підготовка апеляційної скарги або письмових заперечень на апеляційну скаргу, участь у засіданнях суду апеляційної інстанції, - на загальну суму 6 600 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, які підлягають стягненнюіз відповідача, враховував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у межах розгляду справи в суді першої інстанції, у зв’язку з чим визнав п.п.6,7 указаного розрахунку вартості правової допомоги неспівмірними із обсягом виконаних робіт, які визначені вартістю 1650 грн.

Як наслідок, суд першої інстанції ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються із 640 грн. судового збору та 4 950 грн. витрат на професійну правничу допомогу за виконану роботу адвокатом, передбачену п.п.1-5 розрахунку вартості правової допомоги.

У апеляційного суду Закарпатської області немає підстав не погодитися із таким висновоком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам норм процесуального права та матеріалам, наявним у справі.

Натомість, довід апеляційної скарги щодо непідсудності спору цивільній юрисдикції та міркування ОСОБА_2 щодо підсудності вказаного спору адміністративному судочинству не можуть бути взяті до уваги в контексті заперечення відповідачем стягнення із нього на користь позивача судових витрат у сумі 5 590 грн.

За наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у частині стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у розмір 5 590 грн. у зв’язку з їх безпідставністю.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Рахівського районного суду від 02 березня 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.

Судді: