Рішення № 74695089, 05.06.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17900/17

Провадження № 2-а/234/69/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Літовки В.В.

секретар Білоусова М.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Максюти М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до УПФУ у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та просила визнати незаконними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії з 01.08.2017 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію з 01.08.2017 року та допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах платежу за один місяць. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що отримує пенсію за віком з 2012 року. До грудня 2016 р. вона перебувала на обліку в УПтаСЗН Лиманської міської Ради як внутрішньо переміщена особа, яка переселилася з м. Макіївка. 04.01.2017 року вона зареєструвала своє місце постійного проживання в АДРЕСА_1 та відмовилася від статусу внутрішньо переміщеної особи. З 01.08.2017 року виплата пенсії була їй призупинена оскільки нею не надано довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала і суду показала, що у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 зареєструвалася в м. Краматорську 04.01.2017р., тобто після початку АТО, вона вважається внутрішньо переміщеною особою, тому на неї розповсюджуються вимоги законодавства, як до внутрішньо переміщеної особи, а саме: перевірка фактичного місця проживання. З 01.08.2017р. їй була припинена виплата пенсії за результатами проведеного інформаційного обміну з управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради. За поновленням пенсії вона до відповідача не зверталася. В задоволенні позову просить відмовити.

Вислухав пояснення сторін, дослідив надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером за віком з 2012 року та перебуває на обліку в УПФУ в м. Краматорськ. До грудня 2016р. вона перебувала на обліку в УПФУ в м. Лиман. 04.01.2017 року вона зареєструвала постійне своє місце поживання в АДРЕСА_1, а 05.01.2017 року звернулася до УПФУ в м.Краматорськ із заявою про запит пенсійної справи. З 01.08.2017 року виплата пенсії була їй призупинена через відсутність довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з копії паспорту позивача, вона не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки зареєстрована постійно з 04.01.2017р. в АДРЕСА_1. (а.с.5-7).

Як встановлено судом, з серпня 2017р. відповідач припинив виплачувати пенсію позивачу посилаючись на результати звірки з управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.

Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати пенсії позивачу з серпня 2017р.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з серпня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а інформація органів соціального захисту населення по пенсійній справі позивача з відміткою "переселенець не зареєстрований" та відсутність довідки переселенця не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058.

Відповідно до положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з серпня 2017 року позивачу не виплачується пенсія.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Суд вважає, що в даному випадку, відповідач неправомірно застосував до позивача закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки вона відмовилася від статусу внутрішньо-переміщеної особи і зареєстрована та постійно мешкає в м.Краматорську, тому підпадає під дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав для припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року.

На зазначений час не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для відмови у виплаті пенсії, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу відповідачем не доведено.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з серпня 2017 року є обгрунтованими, тому слід зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з серпня 2017 року.

Окрім того, в порядку ст.371 КАС України, суд вважає, слід негайне виконання рішення суду про присудження виплати пенсії - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною першою статті 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Позивач при зверненні в суд з позовом судовий збір не оплачувала, оскільки, є інвалідом 2 групи. (а.с.8).

Таким чином, суд вважає, що з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 2,5,9, 122, 241-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області щодо припинення з 01 серпня 2017 року виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 серпня 2017 року.

Рішення в частині нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми нарахування пенсії за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в доход держави в особі Державної судової адміністрації України ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: