Ухвала суду № 74693866, 13.06.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/358/15-к Провадження № 1-в/165/27/18 q НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

прокурора Тихої Т.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську подання Іваничівського міськрайонного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засуджений вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2015 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді три роки позбавлення волі з іспитовим строком один рік,

встановив:

09 лютого 2018 року до суду надійшло подання Іваничівського міськрайонного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_1

Подання обгрунтоване тим, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі. Цим вироком засуджений на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України обов’язки. За час перебування на обліку засужений ОСОБА_1 не ухилявся від встановлених судом обов’язків відбування покарання, однак 04 листопада 2015 року та 18 грудня 2015 року не з’явився на реєстрацію в Нововолинський МВ КВІ. 02 серпня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.304 КК України (кримінальне провадження зареєстроване у ЄРДР за №12015030050000512 від 13 червня 2015 року). Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області останньому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Станом на 07 лютого 2018 року рішення у вищевказаному кримінальному провадженні не прийняте, справа про обвинувачення останнього надалі перебуває на розгляді в Горохівському районному суді Волинської області. Іспитовий строк, встановлений ОСОБА_1 за вироком Нововолинського міського суду від 25 лютого 2015 року закінчився 25 лютого 2016 року. Вказує, що інший обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_1 не постановлено, тому у зв’язку із закінченням іспитового строку, просить вирішити питання про звільнення останнього від покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2015 року.

У судове засідання представник відділу з питань пробації не з’явився,начальник відділу ОСОБА_2 23 квітня 2018 року подав до суду письмову заяву в якій просив розглядати подання у відсутності представника відділу пробації, подання підтримав, просив його задоволити (а.с.47).

Засуджений ОСОБА_1 подання підтримав, просили його задоволити. Зазначив, шо став на шлях виправлення та інших злочинів не вчиняв.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.

Згідно з п.3 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституцї України, ч.2 ст.2 КК України, ч.1 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У рішенні ЄСПЛ від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначено, що презумпція невинуватості, втілена в п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади, думки, що особа, яка обвинувачується у кримінальному злочині, є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному поряду. Аналогічна позиція викладена в рішенні у справі «Шагін проти України», «Грабчук проти України».

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, думку прокурора, яка заперечила щодо звільнення ОСОБА_1 від покарання, обгрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.304 КК України під час іспитового строку і кримінальне провадження про обвинувачення останнього у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень перебуває на розгляді Горохівського районного суду Волинської області, дослідивши матеріали подання, особову справу №24/15, приймаючи до уваги, що іспитовий строк встановлений засудженому ОСОБА_1 вироком Нововолинського міського суду від 25 лютого 2015 року закінчився 25 лютого 2016 року, інший обвинувальний вирок відносно останнього судом на даний час не був постановлений і не набрав законної сили і оскільки у судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_1 виконував обов’язки покладені на нього вироком суду від 25 лютого 2015 року, а підставою для відмови у задоволенні подання про звільнення його від призначеного покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку може бути лише констатація судом факту вчинення останнім нового злочину, тобто постановлення обвинувального вироку, що набрав законної сили, суд приходить до висновку, що подання відділу з питань пробації підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, на підставі ст.78 КК України, суд, —

ухвалив:

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області суду від 25 лютого 2015 року у виді позбавлення волі строком три роки.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом семи діб з дня її проголошення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Василюк А.В.