Постанова № 74693088, 15.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13901/17

Провадження № 22-ц/772/1279/2018

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуСправа № 127/13901/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої Г.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідач: ОСОБА_3,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року, ухваленого у складі судді Вохмінової О.С. о 14:54 год. у приміщенні Вінницького міського суду,

встановив:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, у якому просило зняти арешт з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2, загальною площею 345 м2 та земельної ділянки, загальною площею 0,0938 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за тією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_3, який накладений 21 серпня 2014 року на підставі постанови головного державного виконавця Ленінського ВДВС ВМУЮ Янечик А.А. від 13 серпня 2014 року у ВП 44368468, номер запису про обтяження 6759954.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11402705000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 135 000 доларів США строком до 5 жовтня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку банку цілий житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2, загальною площею 345 м2 та земельну ділянку, загальною площею 0,0938 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_2.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило позивачу права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором та договором іпотеки. Відомості про нового іпотекодержателя зареєстровані у Державному реєстрі іпотек.

Згідно із положеннями Закону України «Про іпотеку» ТОВ «Кей-Колект» має право задовольнити вимогу по кредитному договору шляхом набуття права власності на предмети іпотеки, однак реалізації права іпотекодержателя перешкоджає арешт, який був накладений 21 серпня 2014 року на підставі постанови головного державного виконавця Ленінського ВДВС ВМУЮ Янечик А.А. від 13 серпня 2014 року у ВП 44368468, номер запису про обтяження 6759954.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року позов задоволено.

Знято арешт з житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2, загальною площею 345 м2 та з земельної ділянки, загальною площею 0,0938 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_3 на праві власності, який накладений 21 серпня 2014 року на підставі постанови головного державного виконавця Ленінського ВДВС ВМУЮ Янечик А.А. від 13 серпня 2014 року у ВП 44368468, номер запису про обтяження 6759954.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавче провадження № 44368468 завершене та не перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Натомість, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на задоволення вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, тому зняв арешт з майна ОСОБА_3

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Кей-Колект» не є власником спірного арештованого нерухомого майна, а отримало лише право на стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на заставне майно не відбулося. На думку відповідача, права іпотекодержателя задовольняються не шляхом зняття арешту з майна, а шляхом пріоритетного задоволення його вимог.

Окрім цього, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, зокрема вважає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту не направив.

Позивач в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки, тому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11402705000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 135 000 доларів США строком до 5 жовтня 2018 року (а.с.6-7). До даного договору 10 жовтня 2008 року було укладено додаткову угоду № 1 (а.с.8).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку банку цілий житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2, загальною площею 345 м2 та земельну ділянку, загальною площею 0,0938 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с.9-10).

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило позивачу права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором та договором іпотеки. Відомості про нового іпотекодержателя зареєстровані у Державному реєстрі іпотек (а.с.11-16).

На підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого нотаріусом 12 грудня 2011 року, іпотекодержателем даного нерухомого майна є ТОВ «Кей-Колект» (а.с.17-20, 21-28).

13 серпня 2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-4912-2012, виданого Ленінським районний судом міста Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник - ТОВ «Кей-Колект») заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11402705000 в сумі 927 252, 73 грн.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ВМУЮ у Вінницькій області Янечик А.А. від 13 серпня 2014 року у виконавчому провадженні № 44368468 було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3, номер запису про обтяження 6759954 (а.с.21-28).

Відомості про обтяження містяться в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 84911470 від 12 квітня 2017 року (а.с.21-28).

Також судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження № 44368468 на даний час знаходиться в архіві у стані завершеного та не перебуває на виконанні.

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок та підстави звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

За умови закінчення виконавчого провадження у якому було накладено арешт на спірне майно, вимоги іпотекодержателя про зняття арешту з майна підлягають до задоволення, оскільки це не порушуватиме законних прав та інтересів іншого кредитора відповідача.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 21 березня 2018 року по справі № 523/12153/15-ц та в постанові від 10 травня 2018 року по справі № 327/374/16-ц.

Ураховуючи зазначені положення закону, встановлені фактичні обставини та доводи учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача, оскільки не встановлено наявність передбачених положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а перебування такого майна під арештом, за відсутності інших кредиторів боржника, порушує права позивача як іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як слідує із довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради 12 липня 2017 року № 8530, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції надсилав відповідачу судові повістки на дві адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 7 статті 127 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З довідки поштової установи слідує, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 не проживає (а.с.69), тому в подальшому суд надсилав повістки на адресу реєстрації місця проживання відповідача, що відповідає змісту ч. 7 ст. 127 ЦПК України.

24 жовтня 2017 року представник відповідача ОСОБА_5 ознайомлювався з матеріалами справи та йому було відомо про призначення справи до розгляду на 14 листопада 2017 року.

Однак, судові повістки про призначення справи на 14 листопада, 11 грудня 2017 року, 17 січня, 9 лютого 2018 надіслані на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_3 повернулися до суду з довідкою поштової установи про повернення рекомендованого відправлення з підстав закінчення терміну зберігання.

Указані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 було повідомлено про надходження на його адресу рекомендованих відправлень, однак він не звернувся до відділення поштового зв'язку для отримання таких листів.

Ні відповідач, а ні його представник ОСОБА_5 не повідомляли суд про зміну адреси свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, хоча знали, що в провадженні суду знаходиться зазначена справа.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім цього, суд першої інстанції під час розгляду справи та заяви про перегляд заочного рішення встановив, що відсутність інтересу відповідача до розгляду справи, неявка ОСОБА_3 та його представника, яким відомо про перебування у провадженні суду справи, спрямовані на зловживання процесуальними правами та на затягування розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи визначених ЦПК України.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, розгляд справи без участі відповідача, який не повідомив суд про постійну чи тимчасову зміну місця свого проживання (перебування), небажання отримувати судові повістки у відділенні поштового зв'язку, не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд за аналогічних обставин у справі № 372/823/16, постанова від 1 лютого 2018 року.

Вимоги апеляційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції строку позовної давності, скасування оскаржуваного рішення та відмову в позові з цих підстав є неприйнятним з огляду на таке.

Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 367 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-780цс15, від 2 березня 2016 року № 6-2307цс15 та у постанові Верховного Суду по справі № 758/6830/15 від 7 лютого 2018 року.

Доводи заявника про порушення судом норм процесуального права не можна вважати такими, що дають підстави для скасування судового рішення, оскільки відповідно до положення абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Указані заявником порушення норм процесуального права, за встановлених обставин справи, та з огляду на вимоги частини третьої статті 376 ЦПК України, не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства, власного тлумачення характеру спірних правовідносин, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести за рахунок відповідача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ В.В. Оніщук

Згідно із оригіналом

Головуючий: С.К. Медвецький