Вирок № 74692879, 15.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13971/17

Провадження №1-кп/127/1202/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення - прокурора Александрової О.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого без офіційного оформлення трудових відносин на будівництві, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії СР 408901, виданий 17.04.1998 року, Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 12.07.2004 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.5, 69, 263 ч.1, 289 ч.3, 69, 15 ч. 3 ст. 289 ч.3, 69, 290, 342 ч. 3, 69, 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 майна;

- 17.12.2012 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 357, 70 ч.1, 72 КК України до 2 років 3 місяців 1 дня позбавлення волі;

- 14.07.2015 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням – з іспитовим строком 1 рік, із покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

- у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020010001040 від 09.03.2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

09.03.2017 року, близько о 18 години 35 хвилин ОСОБА_1, який має не зняту та непогашену судимість за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 2, 5 ст. 185 КК України, перебуваючи поблизу будинку №70 по вулиці Келецькій в м. Вінниці, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, каменем розбив праве переднє скло припаркованого на вулиці автомобіля «Рено Кенго», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, після чого таємно, повторно, непомітно для оточуючих, викрав із сидіння даного автомобіля матерчату барсетку, в якій знаходився гаманець, який для ОСОБА_3 матеріальної цінності не становить, в якому були гроші в сумі 485 гривень та банківські картки ПАТ КБ «Приватбанку» та ПАТ «Кредобанку», які належать ОСОБА_3, банківська картка ПАТ «Кредобанку», яка належить ОСОБА_4 та банківська картка ПАТ «Кредобанку», зареєстрована на ФОП «Фіделія Т» та продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, взявши банківську картку «Кредобанку», що належала ОСОБА_3 із номером 2625701778715, та з банкомату за номером СAVI1011, що знаходиться поблизу відділення ПАТ «КБ «Приватбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 69, зняв грошові кошти в сумі 1200 грн., однак свій злочинний умисел не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий потерпілим ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся та суду пояснив, що він дійсно вчинив злочин за обставин, викладених в обвинувальному акті, а саме: 08.03.2018 року він приїхав до свого знайомого, щоб відсвяткувати 8 березня, однак у нього не було грошей. Тому, побачивши, що у припаркованому поблизу будинку №70 по вулиці Келецькій в м. Вінниці, автомобілі «Рено Кенго», білого кольору, лежить барсетка, він впевнився, що ніхто зі сторонніх осіб за ним не спостерігає, взяв камінець та розбив скло у вказаному автомобілі, та витягнув з автомобіля барсетку, у якій був гаманець, грошові кошти та різні банківські картки. Взявши одну із карток, до якої був написаний пін-код, він в банкоматі зняв гроші в сумі 1200 гривень, однак потерпілий почав кричати і затримав його з викраденим майном, викликав поліцію. Про вчинене жалкує та щиро розкаюється, просив суд його суворо не карати, оскільки у нього змінилися особисті обставини його життя: він працює на будівництві, одружився, його дружина вагітна, тому йому необхідно допомагати дружині, а також на його утриманні знаходиться хвора матір, яка потребує його піклування.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З’ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні №12017020010001040 щодо внесення до реєстру відомостей про злочин (а.с. 58), протоколу прийняття заяви про злочин від ОСОБА_3 від 09.03.2017 року (а.с. 59), постанови слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області від 08.05.2017 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні: слідів папілярних узорів, мобільного телефона «Самсунг» з сім-карткою, запахового сліду, особистих речей ОСОБА_1 (а.с.60), постанови слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області від 10.03.2017 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні банківської картки, виданої на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 61), виписки по особистих рахунках Пат «Кредобанк» від 14.03.2017 року щодо зняття грошових коштів в сумі 200 грн. і 1000 грн. 09.03.2017 року з картки №5168****8391, виданої на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 63), суд приходить до висновку про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який є особою раніше неодноразово судимою (а.с. 65-66, 71-72), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (а.с. 69), посередньо характеризується за місцем проживання (а.с. 68).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає повне визнання ним своєї вини у вчинені злочину та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди (а.с.55).

Разом з тим, суд не вбачає за можливе врахувати як обставину, що пом’якшує покарання ОСОБА_1 перебування на його утриманні вагітної дружини та хворої матері, оскільки стороною захисту не надано жодного доказу щодо наявності у обвинуваченого законного джерела доходу.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 схильний до скоєння корисливих злочинів, належних висновків для себе зробив, а тому його виправлення не можливе без його ізоляції від суспільства, й покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з врахуванням вимог ч.3 ст. 68 КК України щодо призначення покарання за вчинення замаху на злочин.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з дня звернення вироку суду до виконання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-68 КК України, ст. ст. 100, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 – рахувати з дня звернення вироку суду до виконання.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази в кримінальному провадженні № 12017020010001040:

- три сліди папілярних узорів, запаховий слід, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – знищити;

- мобільний телефон «Самсунг» з сім-карткою, викрутку, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – повернути власникам;

- особисті речі ОСОБА_1, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_1;

- банківську картку «Кредобанку», видану на ім’я ОСОБА_4, яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_4, після набрання вироком законної сили – залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: