Вирок № 74692519, 15.06.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 147/1343/16-к

Провадження №1-кп/148/22/18

В И Р О К

Іменем України

15 червня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С.

з участю прокурора Юзька О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника за призначенням ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, судимого:

- 14.02.2013, Бершадським р/с за ст. ст. 296 ч.1, ст. 121 ч.1, ст. 15 ч.3, ст. 115 ч.1, 70 КК України до 8 років п/в, 30.10.2015 УДЗ на невідбутий строк 2 р. 5 міс. 14 днів;

- 29.06.2017 Вінницьким міським судом за ст. ст. 185 ч.1, 71 КК України до 2 р. 8 міс. п/в, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи непогашену та не зняту судимість, 14.06.2016 близько 02:00 год., знаходячись зі своїм знайомим ОСОБА_3 в с. Капустяни, Тростянецького району, Вінницької області по вул. Мічуріна, умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті шахрайським шляхом заволодіти мобільним телефоном, зловживаючи довірливими відносинами, під приводом послухати музику, отримав від ОСОБА_3 належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки Нокіа 222, вартістю 896,30 грн. разом з флеш-картою «Micro SD», об’ємом 4 Гб вартістю 150 грн. та СІМ-картою оператора «Київстар» вартістю 25 грн. В подальшому, ОСОБА_1, заволодівши даним мобільним телефоном, залишив місце події, виїхавши за територію Тростянецького району до смт. Піщанка, Піщанського району, Вінницької області та розпорядився даним телефоном на власний розсуд, а саме – залишив собі для особистого користування. 15.06.2016 ОСОБА_1, знаходячись в смт. Піщанка, Піщанського району, Вінницької області, був запрошений працівниками поліції до Піщанського відділення поліції, а в подальшому запрошений до Тростянецького відділення поліції, де в останнього був вилучений мобільний телефон належний ОСОБА_4, спричинивши останній майнову шкоду на суму 1071,30 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 190 ч.1 КК України визнав повністю і суду показав, що перебуваючи в с.Капустяни в своїх знайомих, точної дати не пам’ятає, він взяв мобільний телефон, щоб послухати музику та в подальшому вирішив його залишити собі. Пішовши за цигарками, він витягнув з мобільного телефону сім-карту та флеш-карту і їх викинув, натомість встановив в телефон свої сім карту та флеш-карту, які купив. Через декілька днів він був затриманий працівниками поліції в смт. Піщанка, де і видав мобільний телефон. У вчиненому кається просить суд суворо не карати.

У відповідності до вимог ст.349 КПК України, приймаючи до уваги позицію учасників судового розгляду, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та оголошенням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів справи.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, судом враховано, що у сторін не виникло сумнівів щодо їх допустимості та достовірності.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в судовому засіданні доведена в повному обсязі, в зв’язку з чим його дії вірно кваліфіковано за ст. 190 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, який також за місцем проживання характеризується посередньо.

До обставин, що пом’якшують відповідальність обвинуваченого суд відносить каяття в скоєному злочині, відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, виправлення засудженого, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_1 в межах санкції визначеної ст. 190 ч.1 КК України у виді обмеження волі, яке останній повинен відбувати. В свою чергу призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання судом також враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин до постановлення вироку Вінницького міського суду від 29.06.2017, яким останнього засуджено за вчинення злочину передбаченого ст. 185 ч.1, 71 КК України і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 8 місяців, тому остаточне покарання йому необхідно призначити за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 ч.4 КК України, шляхом часткового зарахування покарання за попереднім вироком, з врахуванням вимог ст. 72 цього Кодексу, якою визначено правила складання покарань, перевівши менш суворий вид покарання у виді обмеження волі в більш суворий – позбавлення волі, із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з часу встановленого попереднім вироком Вінницького міського суду від 29.06.2017, зарахувавши строк відбування покарання за попереднім вироком в строк відбування остаточного покарання.

Стосовно запобіжного заходу, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу підстав для обрання запобіжного заходу не має.

З обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави понесенні судові витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 351,84 грн.

Питання речових доказів судом вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 70 ч.4, 72, 190 ч.1 КК України, ст. 369-374, 377 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

Відповідно до вимог ст. ст. 70 ч.4, 72 КК України, з врахуванням вироку Вінницького міського суду від 29.06.2017, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, перевівши менш суворий вид покарання у виді обмеження волі в більш суворий – позбавлення волі, із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, що відповідає одному року позбавлення волі, у виді позбавлення волі строком на три роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу встановленого попереднім вироком Вінницького міського суду від 29.06.2017, зарахувавши строк відбуття покарання за попереднім вироком в строк відбування остаточного покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази: мобільний телефон марки Нокіа 222, з флеш-картою «Micro SD», об’ємом 4 Гб та СІМ-картою оператора «Київстар» повернути потерпілому ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави понесені судові витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 351,84 грн.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: