Рішення № 74692472, 14.06.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/774/18

Провадження №2/148/487/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третьої особи на сторні позивача - Територіального сервісного центру №0544 РСЦ МВС України у Вінницькій області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третьої особи на сторні позивача - Територіального сервісного центру №0544 РСЦ МВС України у Вінницькій області про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником автомобіля «Мерседес-Бенс- 310» НОМЕР_1 р.н. НОМЕР_2.

20.04.2018 він звернувся до Територіального сервісного центру №0544 РСЦ МВС України у Вінницькій області з метою зняти з реєстрації належний йому на праві власності вищезазначений автомобіль. Однак, зробити цього не зміг, в зв'язку з накладенням арешту та заборони відчуження на усе його рухоме майно, включаючи і вказаний автомобіль.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, арешт накладено відділом ДВС Тульчинського районного управління юстиції, а саме, постановою б/н від 20.08.2013.

13.04.2018 він звернувся с запитом до відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції, на який отримав відповідь від 23.04.2018 №171, в якій зазначалося, що на виконанні в Тульчинському районному відділі ДВС не має виконавчого листа про стягнення коштів з нього на користь фізичних, юридичних осіб та держави. Крім того, у відділі ДВС Тульчинського районного управління юстиції на його усне звернення його повідомили, що матеріали виконавчого провадження знищено за строками давності, а щодо припинення чинності арешту необхідно звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

Підтвердженням погашення боргу про сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є банківські квитанції про сплату коштів № QS19360315 від 02.09.2013 та № QS19417267 від 09.09.2013.

Згідно з п.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Крім цього, п.2. ст. 50 того ж закону закріплено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Однак, у його випадку, державним виконавцем, не було виконано норми вказаної вище статті, що позбавило його скористатися правами, які визначені п. 3 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме - за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

В зв'язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду. Просить скасувати арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2013, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції Совиком М.С. на все рухоме майно належне йому, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати з оплати судового збору.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу у його відсутність, понесені судові витрати залишити за ним.

Відповідач - представник Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа на сторні позивача - представник Територіального сервісного центру №0544 РСЦ МВС України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, при вирішенні спору врахувати позицію викладену в раніше поданих поясненнях. Згідно даних пояснень, останній зазначив, що вони діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що наявні відомості про обмеження відчуження, згідно до встановленого Порядку реєстрації(перереєстрації) та зняття ТЗ, територіальні сервісні центри МВС мають всі законні підстави для відмови в проведенні будь-яких операцій щодо спірного транспортниго засобу.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АВС 055325 (а.с.12), позивач є власником автомобіля «Mercedes-Benz- 310», номер шасі НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №55511442 від 24.04.2018 (а.с.4), 11.10.2013 на все рухоме майно ОСОБА_1 зокрема предмет обтяження: номер об'єкта: НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, накладено арешт згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, 39437674, 20.08.2013, відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції, державним виконавчем Совиком М.С., а саме, заборенено відчужувати.

Разом з тим, згідно довідки, виданої Тульчинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 23.04.2018 №171 (а.с.10) вбачається, що у Тульчинському РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області виконавчих дистів про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь фізичних і юридичних осіб та держави немає.

Згідно копії повідомлення начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.04.2018 (а.с.11) виконавче провадження №ВП 39437674 було знищено відповідно до Наказу Міністерства юстиції №2274/5 від 25.12.2008 про затвердження "Порядку роботи з документами в органам державної виконавчої служби" в зв'язку з закінченням терміну його зберігання, надати копії матеріалів виконавчого провадження немає можливості, запропоновано звернутися до Тульчинського районного суду.

Як вбачається з копії квитанції про сплату коштів № QS19360315 від 02.09.2013 (а.с.8) та № QS19417267 від 09.09.2013 (а.с.9), ОСОБА_1 було сплачено кошти в сумі 3580,97 грн. та 450 грн. за ЄСВ 34,7 % за 1-2 кварт. та 3-кварт. та ЄСВ 34,7 % пеня.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Наявність обтяження на належне позивачу майно не позбавляє його права володіння ним. Разом з тим, його наявність, порушує право власності позивача, зокрема, право щодо розпорядження цим майном.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується виключно для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з п.1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В даному випадку, державним виконавцем, не було виконано норми вказаної вище статті, що позбавило позивача скористатися правами, які визначені п. 3 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме - за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що на даний час позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності, підстави для збереження обтяжень, накладених відповідачем на це майно відсутні, представник відповідача позовні вимоги визнав, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами, згідно його вимог, залишити за ними.

На підставі викладеного, керуючись п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, ст. ст. 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження»ст.ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 76-81, 141, ч.4 ст. 206, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третьої особи на сторні позивача - Територіального сервісного центру №0544 РСЦ МВС України у Вінницькій області про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2013, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції Совиком М.С. на все рухоме майно належне ОСОБА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: