Постанова № 74691601, 07.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа№ 910/16927/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Гаркавенко С.В.

відповідача - Бойков О.С.

третьої особи - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 р. (повне рішення складено 10.04.2018 р.)

у справі № 910/16927/17 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у розмірі 138382,72 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 223087,16 грн основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690084 від 01.09.1999 р., 16427,94 грн 3 % річних та 87933,23 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за укладеним договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690084 від 01.09.1999 р. не виконує, внаслідок чого за період з у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У підготовчому судовому засіданні позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач змінює період виникнення заборгованості за договором № 690084 від 01.09.1999 р., а саме з 01.10.2014 р. по 01.04.2015 р., заборгованість становить 62552,85 грн, 3% річних - 12924,95 грн та інфляційні втрати 62904,92 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 р. у справі № 910/16927/17 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивачу сплачувались кошти не лише з розрахункового рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8, а й з казначейських рахунків (пільги та субсидії споживачів послуг), які перераховувались із порушенням строків. Відтак порушення строків виконання зобов'язання за укладеним договором відбулось, на думку відповідача, не з його вини, тому відсутні правові підстави для нарахування основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 р. апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 р. у справі № 910/16927/17 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду справу № 910/16927/17 призначено до розгляду на 07.06.2018 р.

У засідання суду, призначене на 07.06.2018 р., представник третьої особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 8 (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690084 (далі - договір).

Предметом укладеного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. п. 2.2.1, 2.3.1 договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком № 1 до договору, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до звернення-доручення про укладення договору від 01.09.1999 р. та додатку № 2 до договору нарахування споживачеві за теплову енергію здійснюється, розрахунковим способом та по приладах обліку, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 9 додатку № 2 до договору споживач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як передбачено п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунками.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за укладеним договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2014 р. по 01.04.2015 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 62552,85 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку теплової енергії відповідачу за період з 01.10.2014 по 01.04.2015 на загальну суму 62552,85 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно договору теплову енергію.

Однак відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, оплату наданих позивачем послуг в строки, визначені договором, не здійснив, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62 552, 85 грн основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690084 від 01.09.1999 р. за період з 01.10.2014 р. по 01.04.2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 12924,95 грн 3% річних та 62904,92 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12924,95 грн 3% річних та 62904,92 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 р. у справі № 910/16927/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко