Рішення № 74691166, 12.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2018

Справа № 920/273/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача – не викликався та не з’явився

представника відповідача – не викликався та не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/273/18

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», м. Київ,

до Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка», м.Шостка Сумської області

про стягнення 88977,65 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» з позовом до Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» про стягнення 88977,65 грн. заборгованості, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем свої договірних зобов’язань за договором комісії № 244 від 10.11.2006.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Представники сторін у судове засідання не викликались та не з’явились. Разом з тим, суд наголошує, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі та ухвалу від 29.05.2018 сторони отримали належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Тому, керуючись ч. 5 ст. 252, ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

10 листопада 2006 року між Казенним підприємством Шосткинський казенний завод «Зірка» (далі Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі Комісіонер) було укладено договір комісії №244 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за комісійну плату на умовах, що не суперечать цьому Договору, від свого імені та в інтересах і за рахунок Комітента, підписати і виконати Контракт з Інозамовником (далі Продавець) на закупку Виробів, вказаних у додатку № 1 до Договору.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, загальна сума Договору складає 1710000 Євро.

Відповідно до п.5.2. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.05.2007 до Договору), авансовий платіж у розмірі 30%, що дорівнює 97020 Євро від вартості підготовленої до поставки партії Виробів по Договору перераховується Продавцю за Контрактом шляхом прямого банківського переказу Комітентом на рахунок Комісіонера грошових коштів не пізніше 10 днів з дати підписання цієї додаткової угоди, проти рахунку Комісіонера.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.05.2007 до Договору) встановлює, що передоплата за матеріал, що поставляється у розмірі 30% дорівнює 253980 Євро від вартості партії Виробів та перераховується Продавцю за контрактом після отримання першої партії Виробів, шляхом прямого банківського переказу Комітентом на рахунок Комісіонера після набрання Договором чинності проти рахунку Комісіонера, і

Підпункт 5.2.2 пункту 5.2 Договору передбачає, що кінцевий розрахунок за кожну поставлену партію Виробів буде здійснений Продавцю за Контрактом, шляхом прямого банківського переказу Комітентом на рахунок Комісіонера грошових коштів протягом 3 банківських днів проти рахунку Комісіонера. |

Відповідно до пункту 5.3. Договору, за виконання доручення Комітента Комісіонер отримує від Комітента комісійну плату у строк до 10 днів з дати надання Комітенту Звіту Комісіонера.

Згідно з пунктом 12.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.05.2007 до Договору), договір набирає чинність з дати повідомлення Комісіонером Комітента письмово про отримання імпортної ліцензії і діє до 30.03.2008 та повного виконання обов'язків.

Всього відповідач перерахував позивачу за Договором – 2287000 грн.

Згідно із звітом комісіонера про витрати по договору комісії № 244 від 10.11.2006, митною декларацією № 100000012/7/287187, платіжним дорученням в іноземній валюті № 89 від 12.06.2007 та № 107 від 17.08.2007 Комісіонер здійснив наступні витрати у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за Договором: |

- витрати на отримання двох дозволів Державної служби експортного контролю України в сумі 1700 грн.;

- витрати на транспортно-експедиційні послуги в сумі 3720 грн.;

- фактична вартість Виробів 2229440,37 грн.;

- банківські витрати 2495,76 грн.;

- витрати на відрядження склали 4855,10 грн.

Відповідно до звіту комісіонера за договором комісії від 10.11.2006 № 244 комісійна плата склала 133766,42 грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88977,65 грн. (2287000 грн. - 1700 грн. - 3720 грн. - 2229440,37 грн.- 2495,76 грн. - 4855,10 грн. - 133766,42 грн. = 88977,65 грн.).

Відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків від 01.10.2009, 01.10.2011, 01.04.2012, 01.07.2012, 01.01.2013, 01.04.2013, 01.07.2013, 01.01.2014, 01.07.2014, 01.01.2015, 01.04.2015 та листа від 15.04.2015 №590-юр відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість в розмірі 88977,65 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частина 1 ст. 1013 ЦК України передбачає, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Частиною 1 ст. 1024 ЦК України встановлено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236– 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, 36; ід. код 14315351) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ід. код 14281072) заборгованість за договором комісії № 244 від 10.11.2006 у сумі 88977,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.06.2018.

Суддя В.Л.Котельницька