Рішення № 74690806, 15.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/720/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Комунального підприємства “Згурівський комбінат комунальних підприємств”

07600, Київська обл., смт Згурівка, вул. Київська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 05392074

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання

встановив:

До господарського суду Київської області (вх. №748/18 від 10.04.2018) надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Згурівський комбінат комунальних підприємств” про стягнення 486,97 грн. пені, 748,40 грн. інфляційних втрат та 27,34 грн. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2136/15-ТЕ-17 від 05.12.2014, що укладений між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством “Згурівський комбінат комунальних підприємств”.

Крім того, у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та задоволено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив(вх. № 8788/18).

Відповідачем позов заперечений повністю, з огляду на таке.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Згурівський комбінат комунальних підприємств» укладено договір купівлі-продажу природного газу №2136/15-ТЕ-17 від 05.12.2014.

Відповідно до пункту 1.2 Договору продавець зобов’язується передати покупцеві природній газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає з 01.01.2015 по 21.12.2015 газ обсягом 85,3 тис.куб.м.

На виконання вимог Договору позивачем передано газ всього на суму 6929,59 грн., що на час звернення позивача з позовом до суду у даній справі, оплачена у повному обсязі.

Прострочення оплати за Договором відповідач визнає, проте, вказує, що це сталось не з його вини, а через несвоєчасну оплату населенням, на даний час підприємство не здійснює надання послуг з теплопостачання населенню, а стягнення суми штрафних санкцій призведе до використання коштів, що надходять на підприємство за надання послуг з водопостачання та водовідведення, що сплачується населенням та може привезти до фінансових труднощів і збитковості підприємства.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та Комунальним підприємством «Згурівський комбінат комунальних підприємств» (далі - відповідач) укладено договір купівлі – продажу природного газу № 2136/15-ТЕ-17 від 05.12.2014 (далі - Договір).

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов’язується передати природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 85,3 тис.куб.м.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ всього на суму 6929,59 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов’язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору відповідачем 06.04.2015 сплачено 6929,59 грн., тобто, станом на момент подання цього позову, повністю відсутня заборгованість з оплати товару за Договором.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем зобов’язань за Договором, позивачем здійснено нарахувння пені, 3%, та інфляційних втрат там чином: на суму 6929,59 грн. за період з 17.02.2015 по 03.03.2015 – пеня у розмірі 111,06 грн., 3% річних - у розмірі 8,54 грн.; на суму 6929,59 грн. за період з 04.03.2015 по 05.04.2015 – пеня у розмірі 375,91 грн., 3% річних – у розмірі 18,80 грн., інфляційні втрати за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 у розмірі 748,40 грн., тобто, разом розмір пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 486,97грн., 3% - у розмірі 27,34 грн., інфляційні втрати - у розмірі 748,40 грн.

30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі – Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про теплопостачання”, теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі статтею 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом суду не надано, одночасно, судом враховано, що сума основного боргу за поставлний газ, сплачена відповідачем 06.04.2015, тобто, до набрання чинності Законом, а згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі частини 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Аналогічних висновків щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на борг за спожитий природний газ в період з 17.02.2015 по 05.04.2016, а борг, у розмірі 6929,59 грн., повністю сплачений відповідачем 06.04.2016, що визнається позивачем у позовній заяві, підтверджується наданими ним до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю та довідкою по операціям, що підписані уповноваженою особою позивача - заступником головного бухгалтера ОСОБА_1 і скріплені відбитком печатки підприємства. Зважаючи на вказане, нараховані на цей борг пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню та відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про повну відмову у позові.

У справі заявлені судові витрати позивача, що складаються з 1762,00 грн. судового збору, які відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повністю покладаються на позивача - пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства “Згурівський комбінат комунальних підприємств” (07600, Київська обл., смт Згурівка, вул. Київська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 05392074) про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.06.2018.

Суддя С.О. Саванчук