Ухвала суду № 74689522, 14.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

"14" червня 2018 р. № 820/4547/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61051, АДРЕСА_1) до Головного Управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0234/297/АВ/П/ТД-ФС від 14.05.2018 року у розмірі 111690, 0 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та з метою виконання вимог, передбачених ст. 173 КАС України, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання по адміністративній справі №820/4547/18.

Через канцелярію суду 14.06.2018 р. позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Харківській області №ХК0234/297/АВ/П/ТД-ФС від 14.05.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст. ст.150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

З наведеного суд приходить до висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Позивач обґрунтовує зазначене клопотання тим, що оскаржувана постанова вже набрала законної сили та її строк пред’явлення до виконання – 14.08.2018 р. Отже, постанова може бути пред’явлена до виконання в будь який час починаючи з 14.05.2018 р. Також позивач вказує, що з урахування строків розгляду адміністративної справи на позивача буде накладено виконавчий збір, при цьому відповідно до податкової декларації, обсяг доходу позивача за звітний період становить 151756,29 грн., тоді як сума штрафу складає 73 % від загального доходу.

З цього приводу суд зазначає, що вказані доводи можуть бути досліджені під час розгляду справи по суті позовних вимог та не є підставою для забезпечення адміністративного позову.

Окрім цього, застосування вказаних заходів забезпечення позову з огляду на протиправність та необґрунтованість оскаржуваних постанов є ухваленням рішення без розгляду справи по суті.

Отже, позивачем не зазначено з яких саме обставин він дійшов до висновку щодо існування, без вжиття заходів забезпечення позову, очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача.

Слід зазначити, що обраний позивачем захід забезпечення позову, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення у справі по суті, водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 150, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сагайдак В.В.