Ухвала суду № 74689480, 13.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами

справа №813/1513/13-а

13 червня 2018 року зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної об’єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.01.2013, прийнятих за наслідками проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 по 31.12.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 08.08.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 відхилено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 залишено без змін.

11.04.2018 ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Заяву обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що зафіксовані в акті перевірки від 28.12.2012 № 2512/17-148012108, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки вважає, що кошти, які отримані позивачкою за договорами транспортного експедирування на її рахунок в банку і в подальшому перераховані перевізникам, не є виручкою від виконання договору транспортного експедирування, так як не є власністю експедитора. Виручкою вважає виключно кошти, які складають її винагороду за надані послуги. У зв'язку з наведеним, висновки ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо порушення позивачкою податкового законодавства, що було наслідком перевищення обсягу виручки згідно з Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а також, щодо обов'язку підприємця перейти на загальну систему оподаткування не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. ФОП ОСОБА_3 зазначає, що у неї не виникало обов’язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за наслідками своєї діяльності, оскільки вона правомірно продовжувала перебувати платником єдиного податку. Також, відповідно до внесених змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-YII, який набрав чинності 01.01.2015, до Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента).

На думку позивача, з 01.01.2015 податковим законодавством по-новому, на відміну від положень податкового законодавства, які діяли станом на момент первинного розгляду вказаної справи, скасовано відповідальність платника податків у разі не включення останнім суми коштів, отриманих від реалізації товару (робіт, послуг) платником податків як комісіонером, оскільки доходом у такому випадку є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента). Тому, вважає, що існують нововиявлені обставини, зокрема, зміни в законодавстві України, які скасовують відповідальність за вказані правопорушення. Просить суд позовні вимоги задовольнити, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасувати.

Відповідач подав до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви. Відзив обґрунтований тим, що нововиявленими обставинами позивач вважає п. 4 ст. 292 Податкового кодексу України, до якого було внесено зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-УІІІ було внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, були внесені зміни до п. 4 ст. 292 вказаного Закону. Закон України від 28.12.2014 №71-УІІІ був опублікований в офіційних виданнях та набрав чинності 01.01.2015. На думку відповідача, Закон №71-УІІІ від 28.12.2014 , яким було внесено зміни до ПК України та норму якого заявник вважає нововиявленою обставиною, став відомим широкому загалу щонайменше в січні 2015 року. Тому, вважає, що про обставини, зазначені заявником як нововиявлені, останній мав змогу дізнатися з моменту їх офіційного опублікування/оприлюднення. Крім того, рішення, про перегляд якого просить ФОП ОСОБА_4, набрало законної сили 08.08.2013, а заяву про перегляд даного рішення подано заявником 07.05.2018.

З огляду на зазначене, вважає, що викладені в актах перевірки висновки є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відсутні.

Ухвалою від 23.05.2018 на підставі ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд допустив заміну позивача у справі, Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби його правонаступником – Залізничною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі – Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на заяву, просив суд в задоволенні заяви відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду набрала законної сили 08.08.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 відхилено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 залишено без змін.

У мотивувальній частині даних рішень судами встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 у відповідності до свідоцтва серії 3 №081997 від 06.09.2010 року, а також, у відповідності до свідоцтва серії 3№309830 від 20.12.2010, виданих на підставі власноручно написаних заяв, була зареєстрована платником єдиного податку, тобто, перебувала на спрощеній систему оподаткування, обліку та звітності, та у своїй діяльності при оподаткуванні наданих експедиторських послуг (організації перевезень вантажів) по Україні та за її межами керувалася Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

В період з 10.12.2012 по 21.12.2012 ДПІ в Франківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання ФО-П ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої податковим органом складено акт № 2512/17-2/НОМЕР_3 від 28.12.2012.

Позивач по справі займалася експедицією вантажів в міжнародному сполученні та по Україні. В ході цієї діяльності за винагороду здійснювала пошук і підбір перевізників та вантажовласників з метою організації транспортних перевезень.

Відповідно до копій договорів-доручень №05/11/3 від 14.01.2011, №05/10/3 від 18.12.2010, №14/10/3 від 01.11.2010, №12/10/3 від 20.09.2010, №30/10/10 від 30.10.2010, №01/10/3 від 07.09.2010 про надання позивачем по справі, як експедитором, послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, розмір винагороди експедитора визначається як різниця між ціною фрахту, узгодженою з вантажовласником і ціною фрахту, узгодженою з перевізником і встановлюється в кожному конкретному випадку окремо в заявці на перевезення.

Так, в період з IV кварталу 2010 року по ІІІ квартал 2011 року на її розрахунковий рахунок поступили кошти, в тому числі і її винагорода за транспортно-експедиційні послуги, в розмірі 643898,60 грн. за 2010 рік, 2814502,73 грн. за І квартал 2011 року, 1829884,18 грн. за ІІ квартал 2011 року, 1368679,57 грн. за ІІІ квартал 2011 року, всього на загальну суму 6656965,08 грн. З них, 1075308,84 грн. складає винагорода експедитора (дохід), а решта підлягало сплаті перевізникам.

Розміри доходу позивачки за вказаний період підтверджено також копіями книг обліку доходів та витрат позивачки № 9346 від 06.09.2010 року, № 1914 від 13.12.2010 року, № 276 від 31.08.2011 року.

Вказаним актом зафіксовано факт нездійснення ФО-П ОСОБА_3 обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість в січні 2011 року, неподання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 14.01.2011 по 31.12.2011 та не нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 112323 грн., в т.ч. за січень-лютий - 52322,00 грн., за березень - 10821,00 грн., квітень - 15326,00 грн., травень - 20390,00 грн., червень - 7968,00 грн., липень - 5496,00 грн. Крім того, виявлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2010-2011 роки, перекручення даних в поданій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік та несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 128445,84 грн., в т.ч. за 2010 рік - 6530,70 грн., за 2011 рік - 121915,14 грн.

Суди дійшли висновку, що оскільки позивач по справі, будучи платником єдиного податку, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2010 рік - 500000,00 грн., повинна була з наступного звітного періоду, тобто з 01.01.2011, перейти на загальну систему оподаткування, і мала за останні 12 календарних місяців (2010 рік) суму сплачених на її рахунок коштів більшу, ніж 300000,00грн., то, відповідно, зобов'язана була зареєструватися як платник податку на додану вартість. А тому, кошти в сумі 643898,60 грн., які поступили на рахунок позивача в 2010 році, є її виручкою, починаючи з 01.01.2011, тобто, наступного звітного періоду (кварталу) за періодом (кварталом), в якому таке перевищення відбулося, повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, та оподатковувати свою діяльність у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність з 01.01.2011.

У зв’язку із встановленими обставинами справи суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина 2 вказаної статті визначає перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Судом враховуються обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, оскільки підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, крім інших, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. За своєю юридичною суттю вони є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Так, положеннями ст.292 Податкового кодексу України визначений порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІ, який набрав чинності 01.01.2015, до внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема, пункт 292.4 статті 292 останнього після слів «договорами доручення» доповнити словом «комісії».

На підставі вказаного, починаючи з 01.01.2015 пункт 292.4 статті 292 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: «У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента)».

Таким чином, з 01.01.2015 податковим законодавством по-новому, на відміну від положень податкового законодавства, які діяли станом на момент первинного розгляду даної адміністративної справи судом, врегульовано порядок визначення розміру доходу для платників єдиного податку першої - третьої груп, до якого наразі включається лише сума отриманої винагороди повіреного (агента), а не загальна сума коштів, отриманих від реалізації товарів (робіт, послуг) платником податків як комісіонером.

Отже, з вказаного періоду набув чинності нормативно-правовий акт, яким скасовано відповідальність платника податків у разі не включення останнім суми коштів, отриманих від реалізації товарів (робіт, послуг) платником податків як комісіонером, оскільки доходом у таку випадку є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Відтак, вказана позивачем у розглядуваній заяві обставина є, у розумінні положень ч. 3 с.361 Кодексу адміністративного судочинства України, нововиявленою обставиною, яка має за собою наслідок у вигляді перегляду судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що перегляд судового рішення, у зв’язку із обставиною, визначеною ч.3 ст.361 КАС України не передбачає застосування строків.

Приписами ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими обставинами або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 по справі № 821/1513/13-а необхідно скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.01.2013.

Судом враховується те, що відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення «Броньовський проти Польщі» [GC], № 31443/96, п.143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення «Спорронг та Лонрот проти Швеції», рішення від 23.09.1982, серія A № 52, стор.26, п.69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону. Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 у справі «ОСОБА_5 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підгрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом константовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-26, 361-369 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ззаяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної об’єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 по справі 815/1513/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної об’єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.01.2013.

Стягнути з Залізничної об’єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39554382) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (місцезнаходження: 79044, м.Львів, вул.Барвінок. 1/3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 3441(три тисячі чотириста сорок одна)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2018.

Суддя Лунь З.І.