Постанова № 74688233, 14.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4722/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 754/10116/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Головачова Я.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.,

сторони справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану його представником Литвиненко Оленою Леонідівною,

на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого та проголошеного 26 лютого 2018 року під головуванням судді Клочко І.В. в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва о 11 год. 59 хв.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 11 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

ОСОБА_4 своїм підписом у договорі підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складають договір.

Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_4. умови договору належним чином не виконує, в зв'язку з чим, станом на 17 квітня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 11 772 гривень 88 копійок, яка складається з: 3 783 гривень 47 копійок заборгованості по тілу кредиту; 3 400 гривні 99 копійок заборгованості по відсотках; пеня - 3 551 гривня 62 копійки; штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 гривень штрафу (фіксована частина) та 536 гривень 80 копійки штрафу (процентна складова).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Литвиненко О.М. подала апеляційну скаргу та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції

прийняв рішення про відмову у задоволенні позову не надавши оцінку наявності первинної документації з посиланням на кредитний договір, укладений між банком та відповідачем, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не уточнив підстав заявленого позову та меж позовних вимог.

Також вказує, що судом необґрунтовано відхилено банківські виписки як належні докази підтвердження укладеного кредитного договору, а відповідач, підписавши анкету-заяву, став клієнтом банку, отримав кредитну картку зі строком дії і певний час систематично виконував зобов'язання за вказаним кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, в якому відображено всі банківські операції та нарахування штрафних санкцій.

Судом невірно оцінено докази, що стосуються моменту укладення договору. Зазначає, що 2.12.2006 відповідачу надано кредитну картку, про факт отримання якої свідчить підпис ОСОБА_4 А 11.12.2006 банком відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 2000 грн, який в подальшому неодноразово змінювався..

Вважає, що висновок суду про недотримання сторонами письмової форми договору та непогодження ними істотних умов договору кредитування не ґрунтується на Умовах та Правилах надання банківських послуг, законі та обставинах справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження у наявних матеріалах справи доказах, оскільки договір б/н від 11.12.2006 між сторонами не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 02.12.2006 року, а не від 11.12.2006 року, як зазначено позивачем у позовній заяві, на підставі якої відповідач отримала кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду підписом, на те, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та також Тарифами Банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua становить між ним та Банком Договір (а.с. 9-25).

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Разом з тим, частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок заборгованості, доданий представником позивача до позовної заяви в якості доказу, проведений за договором б/н від 11.12.2006.

Також встановлено, що вищевказаний договір 11.12.2006 між сторонами не укладався.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що суд в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка їх регулює, оскільки, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновок суду по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростований позивачем належним чином.

Доводи апеляційної скарги банку полягають у тому, що ним надано суду належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань, однак ці доводи були предметом детального дослідження й ретельної оцінки судом першої інстанцій, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, таким чином, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 367 ЦПК України не належить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи про те, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, є необґрунтованими, зважаючи на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Цивільного процесуального Кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

В зв'язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану його представником Литвиненко Оленою Леонідівною - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді: